Справа № 2-а- 6894/09/1170
Категорія статобліку 2.32
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 року 14 год. 58 хв. м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хилько Л.І., при секретарі Валявській О.О.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
третя особа – ОСОБА_3
представник третьої особи – ОСОБА_4
відповідача – представник Рудяченко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 до відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області, до житлово – експлуатаційної контори № 13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про зобов’язання відділу реєстрації громадянства та еміграції Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області поновити реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 за адресою квартира АДРЕСА_1
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 звернулися до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області, до житлово – експлуатаційної контори № 13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, про зобов’язання відділу реєстрації громадянства та еміграції Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області поновити реєстрацію ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 за адресою квартира АДРЕСА_1.
Позивачі мотивують позовні вимоги рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06.02.2008 р. по справі № 2-219/2008 р. яким, зокрема: скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 11 липня 2002 року № 35486; визнане свідоцтво про право власності на житло, а саме, квартиру АДРЕСА_1, від 11.07.2002 року недійсним; усунені перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні спірною квартирою та передати ключі від вхідних дверей квартири. Також, позовні вимоги вмотивовані відмовою начальника Ленінського ВМ эКіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області Д.М.Селезньова зареєструвати позивачів за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1 та відмовою начальника ЖЕКу № 13 Місікова Е.А. поновити реєстрацію позивачів за вказаною адресою.
Представник відповідача, відділу громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області, заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи заперечення Примірним регламентом з оформлення документів та контролю з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 96 від 3 лютого 2006 року, відповідно до норм якого оформлення реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання відбувається на підставі документів, поданих житлово-комунальними підприємствами.
Представник відповідача, житлово-експлуатацйної контори № 13, заперечив проти заявлених позовних вимог, мотивуючи заперечення відсутністю у діючому законодавстві нормативно-правових актів які регламентують порядок поновлення реєстрації за місцем проживання.
Третя особа, ОСОБА_3 заперечив проти задоволення позовних вимог мотивуючі заперечення неприязними відносинами з позивачами, особистою незгодою на реєстрацію позивачів в квартирі АДРЕСА_1 та відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.10.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.11.2009 р., про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін які брали участь у справі суд встановив наступне.
6 лютого 2008 року Ленінським районним судом м. Кіровограда прийняте рішення № 2-219/2008 р. яким, зокрема: скасовано розпорядження Кіровоградської міської ради від 11 липня 2002 року № 35486; визнане свідоцтво про право власності на житло, а саме, квартиру АДРЕСА_1, від 11.07.2002 року недійсним; усунені перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 шляхом зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні спірною квартирою та передати ключі від вхідних дверей квартири. (а.с. 8-10)
16 грудня 2008 року на адресу відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського ВМ Кіровоградського МВ УМВС України Кіровоградської області надійшла заява позивачів від 03.12.2008 р. про реєстрацію за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1, відповідно до Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 35.(а.с. 14)
На заяву позивачів від 03.12.2008 р. Ленінським ВМ Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області надано відповідь № 48/Б-393 від 31.12.2008 р. про проведення реєстрації місця проживання позивачів за умови облікування та засвідчення в установленому порядку документів на реєстрацію обслуговуючим ЖЕКом, в даному випадку ЖЕКом № 13, відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 96 від 3 лютого 2006 року. (а.с. 15)
Житлово-експлуатаційною конторою № 13, за результатами звернення ОСОБА_1 надано відповідь № 1 від 05.01.2009 року про неможливість поновити реєстрацію за адресою АДРЕСА_1, відповідно до Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 35 та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» так як за нормами вказаних нормативно-правових актів здійснюється лише реєстрація та зняття з реєстрації.
Також, згідно відповіді ЖЕК № 13, відсутнє судове рішення про поновлення реєстрації за місцем проживання. (а.с. 16)
Статтею 17 КАС України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними актами, а, також, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження, регулює, визначає і встановлює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.03 р. № 1382-IV. Відповідно до статті 3 зазначеного Закону місце проживання – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Порядок реєстрації місця проживання особи визначений статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відповідно до норм якої громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Для реєстрації особа подає, зокрема: письмову заяву, у разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ, квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно норм статті 11 зазначеного Закону реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.
На виконання Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" з метою вдосконалення організації реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні та контролю за оформленням документів з цих питань наказом Міністерства внутрішніх справ України від 3 лютого 2006 року № 96 затверджено Примірний регламент з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні. Пунктом 1 розділу 1 Регламенту визначено, що відповідно до основних завдань Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України його територіальні органи і підрозділи (далі - органи реєстрації) з метою забезпечення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні та відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" повинні, зокрема: - проводити реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб на
території їх обслуговування; - підтримувати інформаційні бази реєстраційного обліку населення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в актуальному стані; - у випадках відмови в реєстрації/зняття з реєстрації письмово повідомити заявнику про причину відмови.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Примірного регламенту оформлення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі документів поданих житлово-комунальними підприємствами органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, житлово-будівельними кооперативами, об'єднаннями співвласників багатоквартирного будинку та молодіжними житловими комплексами, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженими особами в сільських, селищних радах, житлово-комунальними органами, які обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об'єкти і території, документи реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання оформляються і повертаються не пізніше ніж у 2-денний термін.
Зразки документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985.
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N 1545-XII Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" та прийняттям Акта проголошення незалежності України встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Відповідно до статті 18 Житлового кодексу Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. Житловий фонд може знаходитися у державній, комунальній та приватній власності. Відповідно, управління житловим фондом здійснюється державою в особі уповноважених державних органів, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами або уповноваженими ними особами.
Згідно зі статтею 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Відповідно до статті 1030 Цивільного кодексу України предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно. Неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.
Згідно статті 24 Житлового кодексу Української РСР для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території. Жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово-експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового фонду не може бути створено
житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.
Постановою Президії Верховної Ради СРСР затверджено Основи житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, введених в дію з 1 січня 1982 року, зі змінами та доповненнями. Відповідно до статті 11 Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік управління житловим фондом місцевих Рад народних депутатів здійснюється їх виконавчими комітетами та утворюваними ними органами управління; управління відомчим житловим фондом здійснюється міністерствами, державними комітетами, відомствами і підпорядкованими їм підприємствами, установами, організаціями; управління громадським житловим фондом здійснюється органами управління колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, органами профспілкових та інших громадських організацій відповідно до їх статутів (положень); управління фондом житлово-будівельних кооперативів здійснюється органами управління кооперативів відповідно до їх статутів.
В процесі судового розгляду справи встановлено, що житлово-експлуатаційною організацією, яка управляє будинком по АДРЕСА_1 є житлово-експлуатаційна контора № 13.
Судовому розгляду відповідно до норм ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України підлягають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також, з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до наведеного позовні вимоги до житлово-експлуатаційної контора № 13 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 65 Житлового кодексу Української РСР, від 30.06.1983 р. № 5465-Х визначено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Крім того, у затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 зразку заяви особи для реєстрації за місцем проживання, існує вимога щодо повідомлення даних про відсутність перешкод для реєстрації, в тому числі і передбачених ст. 65 ЖК України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що свобода вибору місця проживання може бути обмеженою законом з метою захисту прав і свобод інших людей.
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В судовому засіданні встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 є третя особа по справі ОСОБА_3, який заперечує проти задоволення позовних вимог. Також, в судовому засіданні встановлено, що діючим законодавством України не передбачено процедури поновлення реєстрації за місцем проживання.
З врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що відмова відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області поновити реєстрацію заявників ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 є такою, що відповідає вимогам закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 03.11.09 р.