Справа № 1 – 401

2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2009 р. Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді      Боровкова Д.О.

при секретарі                  Патер М.С.,      

з участю  прокурора      Козачук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові справу про обвинувачення

НЕДАВНЬОГО ОСОБА_1,                      

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, військовозобов’язаного, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

за ч.  1 ст.  164  КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, ухилився  від сплати аліментів на користь Доманської /ОСОБА_2/ ОСОБА_3 на утримання їх доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, щомісячно в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку, але не менше, як 25 % мінімальної заробітної плати щомісячно, починаючи з 19.12.2001 року до досягнення повноліття дитини, відповідно до виконавчого листа виданого Франківським районним судом м. Львова 24.12.2001 року, в наслідок чого станом на 18.08.2009 року  підсудний заборгував 8104 грн. 60 коп. по сплаті аліментів.  

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, фактичних обставин справи не заперечив та показав, що він у 1999 році одружився із ОСОБА_4, яка взяла його прізвище Недавня. Під час спільного життя у них народилась в 2000 році донька ОСОБА_2. Із-за того, що вони не зійшлися характерами у них були часті сварки, суперечки, а тому, з 2003 року припинили підтримувати стосунки, вести спільне господарство, стали проживати окремо і дружина ОСОБА_4 подала у суд на розірвання шлюбу між ними і у 2007 році розлучився із дружиною розлучився. Згодом у 2001 році Франківський районний суд м. Львова стягнув з нього кошти на утримання доньки ОСОБА_2 2000 р.н щомісячно в розмірі УА частини всіх видів заробітку , але не менше, як 25 % мінімальної заробітньої плати , починаючи з 19.12.2001 року і до досягнення нею повноліття. З травня 2008 року по серпень 2009 року на утримання доньки ОСОБА_2 грошей (аліментів) він не платив , оскільки не мав грошей , так як не працював бо не міг знайти роботу , пібробляв тимчасовими заробітками , десь по 500 грн у місяць , де отримані кошти тратив на його особисті витрати і грошей на аліменти йому не хватало. Він знає, що колишня жінка ОСОБА_4 декілька разів говорила сплатити борг за аліменти , однак не сплачував , оскільки йому самому були потрібні гроші. Йому відомо , що в нього є заборгованість по сплаті аліментів станом на 18 серпня 2009 року зі судової виконавчої служби Залізничного району на загальну суму 8104,60 грн. У центр зайнятості по місцю проживання не звертався , оскільки не хотів .У вчиненому злочині вину повністю визнає, щиро кається, зобов'язується погасити борг по сплаті аліментів в найкоротші терміни, просить суворо не карати.. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.  

Крім повного визнання вини самим підсудним його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини по яких не оспорюються учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 299 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по справі, оскільки вони не оспорюються учасниками судового процесу.

Таким чином винуватість ОСОБА_2 доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 164 КК України, оскільки він вчинив злісне ухиляння від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).

Обираючи підсудному вид і розмір покарання, суд враховує тяжкість скоєного злочину, а також те, що підсудний визнав себе винним, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває /а.с.58,60/, щире каяття у вчиненому, як пом’якшуючу обставину та вважає, що виправлення підсудного можливо без відбування покарання та знаходить за потрібне застосувати до нього положення ст. 75 КК України.

Керуючись ст. ст. 299, 323, 324 КПК України, суд

присудив:

НЕДАВНЬОГО ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, й призначити йому покарання – один рік обмеження волі .

На підставі ст. 75 КК України звільнити НЕДАВНЬОГО ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати НЕДАВНЬОГО ОСОБА_1: повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтися в органи кримінально – виконавчої системи для реєстрації.

Запобіжний захід засудженому – підписку про невиїзд – залишити без змін до звернення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя:

Оригінал вироку.