Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Банк» Фінанси та Кредит» про повернення вкладу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Комунарського районного суду

м. Запоріжжя від 24 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 березня 2017 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством «Банк» Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк» Фінанси та Кредит») був укладений договір банківського вкладу на суму 4 880 доларів США з виплатою відсотків в розмірі 13,6% річних. Строк дії договору до 22 листопада 2015 року. Банк в односторонньому порядку розірвав договір, грошові кошти позивачу не повернув, відсотки не сплатив.

Ураховуючи наведене, позивач просила стягнути з відповідача на її корить 4 880 доларів США основного боргу, 419,73 доларів США відсотків, 255,19 доларів США упущеної вигоди, всього 5 554,92 доларів США, а також упущену вигоду в розмірі 1,95 долар США за кожний прострочений день з 31 березня 2016 року та 25 000 грн моральної шкоди.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі

5 524,92 доларів США, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 1 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час звернення позивача до суду (29 грудня 2015 року) у ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» вже діяла тимчасова адміністрація, порядок повернення вкладів фізичним особам змінився, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому заявник мав право звернутися до тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» з відповідною заявою, передбаченою наведеним законом для отримання належних йому коштів. Позивач цим правом скористалась, отримавши відповідні кошти від тимчасової адміністрації, про що банк надав відповідні документи і що підтвердив представник позивача.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що 17 листопада 2014 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) на суму 4 880 доларів США з виплатою відсотків в розмірі 13,6% річних. Строк дії договору до 22 листопада 2015 року.

20 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернулася до банку з заявою про виплату коштів в іноземній валюті за депозитним вкладом шляхом їх видачі готівкою через касу банку.

Банк не виплатив готівкою грошові кошти позивачеві в кінці строку дії вкладу.

Постановою Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «Банк «Фінанси та Кредит», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.

Виходячи з положень пунктів 6, 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з підпунктами 1, 2 ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Встановивши, що з 17 вересня 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та розпочав процедуру виведення цього банку з ринку, апеляційний суд правильно виходив з того, що на момент звернення позивача до суду (29 грудня 2015 року) та ухвалення рішення судом першої інстанції (24 травня 2016 року) у банк вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду № 14 від 9 серпня 2012 року, для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.

Термін ліквідації банку визначено з 18 грудня 2015 року

по 17 грудня 2017 року, тому тимчасова адміністрація діяла в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час подачі позову.

Позивач скористалась таким правом та отримала відповідні кошти від тимчасової адміністрації, про що банк надав відповідні платіжні документи (а. с. 144-145).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги, які ґрунтуються на загальних нормах цивільного законодавства та умовах договору, задоволенню не підлягають, в тому числі і похідні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_4 та оформленої її представником - ОСОБА_5 зводяться до незгоди з порядком відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, зокрема і за вкладом, здійсненим і ОСОБА_5 по іншому договору (який є предметом розгляду у іншій справі), та не спростовують висновків апеляційного суду щодо виплати ОСОБА_4 відповідних коштів в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відсутності правових підстав для задоволення пред'явленого нею позову про повернення вкладу з нарахованими відсотками, стягнення упущеної вигоди та відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні даної справи судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 1 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.С. Висоцька Судді: В.С. Висоцька

Ю.Г. Іваненко М.К. Гримич

О.В. Кафідова І.М. Фаловська