Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
02 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Жигановської О.С.
суддів: Косигіної Л.М.,, ОСОБА_1
при секретарі судового ОСОБА_2 засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ „Сам Фіш" про скасування наказу про звільнення, внесення запису в трудовій книжці, зміну формулювання причини звільнення, стягнення розрахункових коштів, середнього заробітку за час затримки їх виплати, стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкодиза апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4
на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2010 року,
встановила :
10.09.2008 року ОСОБА_3 звернулась до суду з названим позовом. В обґрунтування позову зазначила, що працювала у відповідача рибопереробником і наказом №76 від 27.08.2007 року була звільнена за п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин. Вважає, що при звільненні відповідач порушив вимоги трудового законодавства. Так, за станом здоров'я вона не могла виконувати роботу рибопереробника, про що повідомила адміністрацію 23.04.2007 року і надала медичну довідку. Від запропонованої іншої роботи /підсобного робітника/ відмовилась, а тому вважала, що мала бути звільнена на підставі п.б ст.Зб КЗпП Укрпаїни, тобто відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Однак рішення про її звільнення відповідачем 23.04.2007 року прийнято не було. Трудову книжку і розрахункові кошти відповідач видати відмовився.
Враховуючи наведені обставини, та з врахуванням уточнених позовних вимог (а.с.151) просила:
- визнати незаконним і скасувати наказ №76 від 27.08.2007 року, а відповідний запис у трудовій книжці - недійсним;
Справа №22ц/0690/181/11 Головуючий у 1 інстанції Бучик А.Ю, Категорія 51 Доповідач Жигановська О.С.
змінити формулювання причини звільнення, вказавши п.6 cт.36 КЗпП України - відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці;
-зобов'язати відповідача зробити записи у трудовій книжці на підставі рішення суду;
-стягнути з відповідача розрахункові кошти в сумі 687 грн. 50 коп.; середньомісячну заробітну плату за затримку її виплати у розмірі 15000 грн.; вихідну допомогу у розмірі 3- X місячної заробітної плати - 1500 грн. та 3200 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ „Сам Фіш" на користь ОСОБА_3 розрахункові кошти при звільненні в сумі
493, 13 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2000 грн., 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 3493,13 грн. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі представник позивачки ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалення нового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно наказу №20 від 13.03.2007 року була прийнята на роботу в ТзОВ „Сам Фіш" на посаду рибопереробника (а.с.19). Наказом директора даного підприємства №76 від 27.08.2007 року її звільнено з роботи на підставі п.4
СТ.40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с.38).
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка 23.04.2007 року подала заяву з проханням вирішити питання її перебування в якості працівника на виробництві, враховуючи значне погіршення її стану здоров'я (а.с.7), та окремо заяву про звільнення з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.143), тобто у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. До названої заяви ОСОБА_3 не долучила висновок медико-соціальної експертної комісії про те, що вона визнана інвалідом і їй рекомендована робота інша, ніж виконувана, або ж трудова рекомендація МСЕК, що надавало б право роботодавцю звільнити ОСОБА_3 з підстав, передбачених п.2 ст.40 КЗпП України.
Таким чином, на час подання згаданої заяви ОСОБА_3 у відповідача були відсутні підстави для її звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України, як і переведення на легшу роботу згідно ст,170 КЗпП, оскільки останнє можливо за наявності відповідного медичного висновку. Висновок про необхідність тимчасового переведення на іншу роботу видають лікар або комісія лікарів лікувального закладу за місцем проживання або роботи працівника (ч.І ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я).
Незважаючи на відсутність належного медичного висновку про необхідність тимчасового переведення позивачки на іншу роботу,
адміністрація запропонувала ОСОБА_3 роботу з легкими умовами праці - підсобного робітника, яка була вакантна на той час (а.с.40). Дана робота пов'язана із доочисткою овочів /моркви,
цибулі/ після очистки їх на .обладнанні. Проте, ОСОБА_3 від запропонованої роботи відмовилась, лро що є її власноручний запис у акті від 23.04.2007 року (а.с.8).
Починаючи з 24.04.2007 року позивачка не приступила до виконання своїх обов'язків за укладеним з нею 13.03.2007 року трудовим договором і взагалі перестала виходити на роботу.
11.05.2007 року ОСОБА_3 надіслала до товариства листа з проханням вирішити питання її трудової діяльності на TOB згідно чинного трудового законодавства та з урахуванням раніше поданої заяви від 23.04.2007 року, долучивши копію витягу з постанови ЦЛКК 69/2668 від 10.05.2007 року (а.с.2б). Відповідно до висновків названої постанови у ОСОБА_3 наявна патологія хронічна та суттєво не обмежує працездатність. За станом здоров'я рекомендовано обмеження фізичного навантаження: підняття вантажів понад 5 кг, тривале перебування у вертикальному положенні тіла, Довідка видана за місцем роботи на 2 тижні. Рекомендовано роботодавцю провести черговий профогляд з метою визначення відповідності займаній посаді. Проте, у цій постанові відсутній висновок про необхідність тимчасового переведення позивачки на іншу роботу (а.с.27) .
17.05.2007 року адміністрація товариства письмово звернулась до позивачки з проханням з'явитись до товариства з метою вирішення питання працевлаштування, а також повідомити про причини відсутності на роботі в період з 23.04. по 17.05.2007 року (а.с.ЗО) . Даний лист був отриманий особисто ОСОБА_3 (а.с.31).
22.05.2007 року позивачка з'явилась до ТзОВ „Сам Фіш" з вимогою видати їй трудову книжку, розрахункові кошти, не надавши при цьому доказів щодо поважності причин своєї відсутності на роботі з 23.04.2007 року та відмовившись давати пояснення з цього приводу. Вказані обставини зафіксовані в акті від 25.05.2007 року (а.с.32) .
Повторно, вже 02.07.2007 року відповідачем був направлений лист ОСОБА_3 з проханням з'явитись на підприємство з метою отримання направлення на позачерговий профогляд та повідомити адміністрацію товариства про причини відсутності на роботі з 23.04.2007 року і в разі хвороби надати лікарняні листи (а.с.ЗЗ).
Цей лист позивачка отримала 20.07.2007 року (а.с.ЗЗ). Проте, незважаючи на неодноразові звернення адміністрації підприємтва, ОСОБА_3 не надала виправдовувальних документів
щодо своєї відсутності на роботі, на переведення на іншу /легку/ роботу відмовилась, тому підстав для її звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України у роботодавця не було.
Представник відповідача під час апеляційного розгляду пояснив, що дочекавшись збігу чотирьох місяців з моменту припинення виходу позивачки на роботу, тобто максимального строку, коли особа може перебувати на лікарняному, наказом №76 від 27.08.2007 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи з 23.04.2007 року на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин.
Судом встановлено, що наказів або ж розпоряджень про переведення позивачки на будь-які іншу роботу ніж ту, що обумовлена трудовим договором, в товаристві не видавалось. Отже, підстави для зміни формулювання причин звільнення за п.6 ст.36 КЗпП відсутні.
Враховуючи наведене, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що звільнення позивачки проведено з дотриманням норм трудового законодавства і відсутні підстави для зміни формулювання причин звільнення та стягнення вихідної допомоги згідно ст.44 КЗпП. Такий висновок суду ґрунтується на повно встановлених і досліджених обставинах справи, узгоджується з вимогами п.6 ст.36, ст.40 п.4, 232 КЗпП України.
Оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи
встановлено, що підпис у платіжній відомості про отримання розрахункових коштів виконаний не позивачкою, тому суд обґрунтовано стягнув дані кошти з відповідача, а також середній заробіток за час затримки їх виплати пропорційно до розміру суми боргу.
Рішення суду в частині вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди не оскаржується /такі доводи відсутні в тексті апеляційної скарги/, а тому не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись СТ.СТ.209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Судді; (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Жигановська 0.С