Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

27 січня 2011 року

Колегія судців судової палати у, цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судці: Худякова A.M., суддів : Широкової Л.В., Снітка С.О.,

при секретарі судового засідання Пюра Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали і обладнання, які використані в процесі будівництва будинковолодіння,

встановила:

У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на 1/2 частину незакінченого будинковолодіння №21 по пров.Ціолковського в ОСОБА_3, який є спірним по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з ОСОБА_2 з березня 1991 року по квітень 2006 року перебував у цивільному шлюбі як подружжя без офіційної реєстрації шлюбу, під час якого почали будівництво спірного будинку.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги. В останній заяві про уточнення позовних вимог від 16.02.2010 року ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будівельні матеріали і обладнання, які використані в процесі будівництва, а саме коридору 1-1, кухню 1-2, кімнату 1-3 та три гаражі 1,2, літ."б", всього на загальну суму 132910 грн.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на його

Справа №22ц/0690/18/11 Головуючий в суді 1' ОСОБА_4

Категорія 57 Доповідач Худяков A.M.

2

незаконність. Позивач зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам про те, що спірне незавершене будинковолодіння будувалось однією сім'єю, а він після прописки у цьому будинку у 1994 році проживає по даний час. Крім того, вказує на те, що суд в мотивувальній частині вказав про відсутність відповідного позову, хоча в матеріалах справи в дійсності такий позов є.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем вимоги про відшкодування його затрат на будівництво спірного будинку та про визнання будівельних матеріалів, використаних на будівництві будинку спільною сумісною власністю, не заявлялись.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду приймаючи до уваги таке.

Статтею 332 ЦК України регулюється питання набуття права власності на перероблену річ. Об'єкт, на який набувається право власності в результаті переробки, визнається новою річчю.

Виникнення права власності на нову річ (новостворене нерухоме майно) урегульовано ч.2 ст.331 ЦК України, в якій зазначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будівлі, споруди) виникає у момент завершення будівництва цього об'єкта. У разі якщо законом або договором передбачено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його до експлуатації або державної реєстрації, то право власності на це майно виникає з моменту прийняття до експлуатації або державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок №21 по пров.Ціолковського в ОСОБА_3 незавершений будівництвом і знаходиться в користуванні ОСОБА_2 Готовність недобудованого будинку становить 72 %. (а.с.6,т.1).

ОСОБА_1 звернувся із позовом (а.с.104-105,т.2) про визнання за ним права власності на будівельні матеріали і обладнання, які використані в процесі будівництва вказаного будинку, проте просив виділити йому: коридор 1-1, кухню 1-2, кімнату 1-3 та три гаражі 1,2, літ."б", які є окремими приміщеннями та конструктивно зв'язані з іншими приміщеннями та дахом будинку і до будівельних матеріалів і обладнання не відносяться.

Згідно з вимогами ч.3 ст.10, частин 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Оскільки ОСОБА_1 не доведений факт наявності сімейних відносин з ОСОБА_2 під час будівництва спірного будинку, вимоги про визнання будівельних матеріалів і обладнання спільною сумісною власністю, відповідно до цивільного процесуального законодавства, не подавались, та не надані належні докази на підтвердження доводів щодо його витрат на будівельні матеріали і обладнання, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. і

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія судців приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно та повно встановлені обставини справи, характер

з

правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 31 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вишого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді:

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області Худяков a.m.