У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
03.11.09 Справа №21/65/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників:
від позивача: Корєпін Д.О., довіреність № 169/01-12 від 22.01.09;
від відповідача: не з’явився;
від прокурора: Крошка Т.В., посвідчення № 157 від 25.09.09,
розглянувши у судовому засіданні апеляційне подання Першого заступника прокурора м.Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2009р. у справі № 21/65/09
за позовом: Першого заступника прокурора м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Запоріжжя,
про стягнення 691 330,66 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2252 від 03.11.2009р. справу № 21/65/09 передано для розгляду колегії у складі: головуючий Антонік С.Г. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М., яка прийняла справу до свого провадження.
За клопотанням представника позивача та прокурора судове засідання проводилося без застосування засобів технічної фіксації процесу. У судовому засіданні за їхньою згодою оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2009р. у справі №21/65/09 (суддя Черкаський В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Управління у справах приватизації Запорізької міської ради 454622 грн. 80 коп. основного боргу, 31017 грн. 42 коп. пені. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано ст.ст. 525, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України, п.7.1 договору купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності, відповідно до яких стягнуто недоплачену суму вартості об’єкта нерухомості та за неналежне виконання нараховано відповідачу пеню. При цьому суд зменшив суму пені, посилаючись на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Перший заступник прокурора м.Запоріжжя звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому зазначає, що судом першої інстанції невірно розрахована сума пені, вказує при цьому, що пеня має розраховуватися відповідно до умов Договору, оскільки закон передбачає можливість збільшення ставки пені у договорі, ніж та, що встановлена законом.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційному поданні, просять рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач – ФОП ОСОБА_2 свого представника у судове засідання не направив, відзиву на апеляційне подання не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційне подання за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційне подання таким, що не підлягає задоволенню, а рішення залишає без змін з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, 02.06.2008р. між Управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради (орган приватизації, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу об’єкта права комунальної власності м.Запоріжжя, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати, а відповідач прийняти та сплатити повну вартість об’єкта приватизації –нежитлового приміщення № 37 підвалу (літ.А-4), розташованого за адресою: АДРЕСА_1
Згідно з п.п. 1.5, 1.7 цього Договору право власності на об’єкт приватизації переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення, державної реєстрації договору та повної оплати вартості об’єкта приватизації, яка складає 454822.80 грн.
Відповідач не виконав зобов’язання належним чином, порушив термін оплати об’єкта приватизації, сплативши 25.12.2008р. частково грошові кошти у розмірі 200 грн., що підтверджується матеріалами справи (письмові пояснення позивача, а.с. 26).
У зв’язку з цим прокурор в інтересах Управління у справах приватизації Запорізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємцем ОСОБА_2 недосплаченої суми основного боргу у розмірі 454622,80грн., а також 0,5% пені за період з 04.07.2008р. по 15.10.2008р. у сумі 236507,86грн. відповідно до п. 7.1 Договору.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно до п. 2 Договору розрахунки за об’єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку покупця на рахунок органу приватизації протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Договір було нотаріально посвідчено 03.06.2008р. (зареєстровано в реєстрі за №1978), тобто термін сплати сплив 03.07.2008р.
Як випливає з матеріалів справи, відповідач сплатив вартість приміщення лише частково у розмірі 200грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
У матеріалах справи не містяться та відповідачем не надані суду докази оплати вартості приміщення за договором купівлі-продажу.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов в частині стягнення основного боргу.
У позовній заяві прокурор просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 236507,86грн., посилаючись при цьому на п.7.1 Договору купівлі-продажу від 02.06.2008р.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Виконання зобов'язання відповідно ч.1 ст. 546 ЦК України може забезпечуватися неустойкою. Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем строку оплати за об’єкт приватизації, вказаного у р. 2 Договору, він сплачує пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Згідно п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки розрахунок пені, здійснений позивачем, не відповідає вимогам вказаного Закону, господарський суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розрахунок пені за загальний період стягнення пені з 04.07.2008р. по 15.10.2008р. (104дні) від суми основного боргу 454822,80грн. та обмежив її сумою 31017,42грн.
Доводи прокурора з посиланням на ч.2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, колегія суддів до уваги не приймає та наголошує, що Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не встановлюється, а обмежується, у зв’язку з чим у разі перевищення у договорі розміру пені, обмеженого цим Законом, вона обчислюється з урахуванням вказаного законодавчого обмеження.
Обов’язковість вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» прямо вказана у ст.ст.1, 3 цього Закону.
За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційне подання Першого заступника прокурора м. Запоріжжя залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2009р. у справі № 21/65/09 без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Першого заступника прокурора м. Запоріжжя залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2009р. у справі №21/65/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.