№1-13

вирок

іменем  україни

22 лютого 2007 року                                                                                               місто Київ

Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ВЕРЛАНОВА С.М., при секретарі ПАНЧЕНКО А.І., за участю державного обвинувача - військового прокурора Білоцерківського гарнізону підполковника юстиції БОНЧЕВА ІВ., захисника підсудного -адвоката ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А-1020

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Золотоноша Черкаської області, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого, звільненого з військової служби в запас у вересні 2005 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.410 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року, ОСОБА_2, здаючи посаду ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини А-2167 у зв'язку з переходом на нове місце служби з'ясував, що майстерня МРМ-М1 на базі автомобіля "ЗІЛ-131" (далі - майстерня) не знаходиться на обліку у військовій частині А-2167, хоча повинна знаходитися, а фактично перебуває у військовій частині А-2721 на тимчасовому зберіганні. Після здачі вказаної посади, ОСОБА_2 28 липня 2005 року, не маючи будь-яких документів на підтвердження своїх повноважень щодо отримання вказаної техніки від імені військової частини А-2167 та, не будучи військовослужбовцем цієї частини, прибув у військову частину А-2721. При цьому, розуміючи, що майстерня МРМ-М1 не знаходиться на обліку у військовій частині А-2167, а отримати її зможе, приховавши факт переведення його, ОСОБА_2, на нове місце служби, використовуючи при цьому довіру військовослужбовців військової частини А-2721, які знали його саме як ІНФОРМАЦІЯ_3 А-2167, вирішив заволодіти цим майном. З цією метою, ОСОБА_2 ввів в оману військовослужбовців військової частини А-2721 щодо свого службового становища та отримав у військовій частині А-2721 майстерню МРМ-М1 вартістю 39 247 грн. 53 коп., заволодівши нею у такий спосіб шляхом обману, якою розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв державі істотну шкоду.

Завдані своїми протиправними діями державі збитки ОСОБА_2 у добровільному порядку відшкодував у повному обсязі.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю і про час, місце та спосіб заволодіння шляхом шахрайства військовим майном, що заподіяло істотну шкоду, дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, та крім того, пояснив, що він дійсно 28 липня 2005 року за проханням ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вибув у військову частину А-2721 з метою отримання та доставки у військову частину А-2167 майстерню МРМ-М1 на базі автомобіля "ЗІЛ-131", а також майстерню МСА, з метою усунення недоліків, вказаних у акті-прийому передачі посади ІНФОРМАЦІЯ_3 військової частини А-2167. Однак, він, ОСОБА_2, з військової частини А-2721 до військової частини А-2167 доставив лише майстерню МСА, а майстерню МРМ-М1 він доставив за попередньою домовленістю громадянину ОСОБА_4 у село Дмитрушки Уманського району Черкаської області, де реалізував її останньому за 2000 доларів США. Також підсудний показав, що він в повному обсязі відшкодував збитки, завдані військовій частині А-2167.

Крім особистого визнання вина підсудного ОСОБА_2 у скоєному підтверджується зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням державного обвинувача, яке підтримане іншими учасниками процесу, судове слідство було проведене відповідно до вимог ч.З ст.299 КПК України. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_2 кваліфіковані як заволодіння військовою спеціальною технікою шляхом зловживання службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду.

Разом з тим, в судовому засіданні безспірно встановлено, що ОСОБА_2 не являвся військовою службовою особою військової частини А-2167, не був наділений організаційно-розпорядчими, адміністративно-господарськими повноваженнями чи спеціальними повноваженнями щодо розпорядження військовою спеціальною технікою військової частини А-2167, не могли бути покладені на нього такі повноваження і ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а тому суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із заволодіння військовою спеціальною технікою шляхом зловживання службовим становищем, що заподіяло істотну шкоду на заволодіння військовою спеціальною технікою шляхом шахрайства, що заподіяло істотну шкоду.

Отже, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової частини А-1020, шляхом шахрайства заволодів спеціальною технікою військової частини А-2167 - майстернею МРМ-М1 на базі автомобіля "ЗІЛ-13Г" вартістю 39 247 грн. 53 коп., чим заподіяв державі істотну шкоду, а тому ці дії підсудного кваліфікує за ст.410 ч.2 КК України.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують йому покарання, його з'явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку, а також те, що заволодіння підсудним майстернею стало можливим у зв'язку з відсутністю належного контролю за обліком у військовій частині А-2167.

Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи особу винного, який раніше ні в чому осудному замічений не був, до кримінальної відповідальності притягується вперше, дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, по службі характеризувався позитивно, звільнений з військової служби і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а також є потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи, суд знаходить можливим застосувати до підсудного ст.69 КК України і призначити йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.410 КК України та не позбавляти його волі, оскільки вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливо без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст. 75 КК України.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 299, 323, 324, 325, 332 КПК України, військовий суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 410 КК України, за якою із застосуванням ст.69 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Призначене ОСОБА_2 покарання не виконувати, якщо засуджений протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.

Арешт накладений на майно засудженого ОСОБА_2 скасувати.

Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.