Судове рішення 1-85/09 від 11.12.2009

Судове рішення #6812272

Справа № 1-85/09

У Х В А Л А

2 листопада 2009 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Чолана М.В.

при секретарі Козлова Т.В.

з участю прокурора Гладченко О.М.

адвоката ОСОБА_22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальну справу про звинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. народження, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 українка, громадянка України, одружена, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, освіта вища, працює інспектором державної інспекції захисту рослин в Машівському районі, не військовозобов'язана, раніше не судима

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. народження, уродженця с. Ключі Ананівського району Сахалінської області, Росія, мешканця АДРЕСА_2 росіянин, громадянин України, одружений, освіта середня, працює електрогазозварювальником в Машівській філії райавтодору, не військовозобов'язаний, раніше не судимий

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2003 р. близько 13 год. ОСОБА_2 не пройшовши протипожежного інструктажу та навчання за програмою пожежно - технічного мінімуму, на прохання його дочки ОСОБА_1 приступив до проведення газозварювальних робіт у приміщенні другого поверху Машівського райкоопунівермагу, що в смт Машівка вул.. Леніна 117, власником якого є ОСОБА_1 Остання, як власник приміщення, яка організувала проведення зазначених зварювальних робіт, не вжила заходів до забезпечення протипожежної безпеки і допустила до виконання робіт особу, що не пройшла протипожежного інструктажу та навчання за програмою пожежно - технічного мінімуму. Виконуючи зварювальні роботи ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 8.1.1.4; 1.1.1.5; 8.1.1.9 Правил пожежної безпеки України, що призвело до потрапляння розжарених часток металу в деревяний пере стінок складського приміщення 1 поверху приміщення уніермага, де знаходиться магазин «1000 дрібниць», що належить приватному підприємцю ОСОБА_3 Внаслідок цього виникла пожежа, що призвело до пошкодження матеріальних цінностей на суму 12 тис. грн., особистих речей на суму 3082 грн., а всього на суму 15082 грн., що є великим розміром.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України частково і пояснили, що 18 травня 2003 р. близько 13 год. ОСОБА_2 на прохання його дочки ОСОБА_1 приступив до проведення газозварювальних робіт у приміщенні другого поверху Машівського райкоопунівермагу, що в смт Машівка вул.. Леніна 117, власником якого є ОСОБА_1 Після виконання зварювальних робіт ОСОБА_2 поїхав додому, а десь через півгодини в приміщенні складського приміщення 1 поверху приміщення уніермага, де знаходиться магазин «1000 дрібниць», що належить приватному підприємцю ОСОБА_3 виникла пожежа. Внаслідок пожежі частина товарно-матеріальних цінностей була пошкоджена. Частково визнають себе винними по тій причині, що магазин був прийнятий в експлуатацію, однак при виникненні пожежі не спрацювала сигналізація. Якби сигналізація спрацювала, можна було уникнути пошкодження товарів.

Під час розгляду справи від адвоката підсудних надійшло клопотання про закриття кримінальної справи, так як підсудні скоїли злочин, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, примирився з потерпілою і добровільно відшкодували спричинену матеріальну шкоду, про що свідчить розписка потерпілої, раніше вони не притягалися до кримінальної відповідальності. А тому вважає, що маються всі підстави для закриття кримінальної справи на підставі ст. 8 КПК України та ст. 46 КК України. Зазначене клопотання підримують підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Заслухавши думку прокурора, яка не заперечує проти задоволення клопотання адвоката, потерпілого, яка теж не заперечує проти задоволення клопотання адвоката щодо закриття кримінальної справи та звільнення підсудніх ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, оскільки ті відшкодували спричинені їй збитки і вона помирились з ними, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання адвоката підсудних підлягає задоволенню з таких підстав.

Ст.. 46 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачене у ст.. 46 КК України звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковим.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вперше вчинили злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризуються позитивно, примирилися з потерпілою і добровільно відшкодував спричинені ними потерпілій матеріальні збитки, скоєний ними злочин згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Керуючись ст.8, ст.. 282 КПК України, ст. 46 КК України, суд –

У Х В А Л И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в скоєнні ними злочину, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України закрити на підставі ст. 46 КК України, ст. 8 КПК України у зв’язку з примиренням підсудних з потерпілою

Міру запобіжного заходу, обрану підсудним в ході досудового слідства, а саме підписку про невиїзд - скасувати .

На ухвалу суду протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд .

Суддя

Справа № 1-56/09

У Х В А Л А

9 вересня 2008 року. Карлівський районний суд Полтавської області в складі: головуючого – судді Чолана М.В.

при секретарі Козлова Т.В.

з участю прокурора Кармазіної І.В.

адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Карлівка кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_3українець, громадянин України, одружений, освіта вища, працює лікарем сімейної медицини Карлівської ЦРЛ, військовозобов'язаний, раніше не судимий

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

2 жовтня 2008 року близько 12 год. 10 хв. по автодорозі Карлівка-Федорівка-Новоселівка в напрямку центру м. Карлівка Полтавської області рухався автомобіль марки ВАЗ 210994-20 днз НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який проїжджаючи 2 км., вищезазначеної автодороги, допустив порушення п.12.3 “Правил дорожнього руху України”, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-968 М днз НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6., який рухався в попутному напрямку. В наслідок вказаної дорожньо – транспортної пригоди: водій автомобіля ЗАЗ-968 М ОСОБА_6. отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п'ятої плюснової кістки лівої стопи, які згідно висновку судово – медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 22 січня 2009 року дана дорожньо–транспортна пригода сталася з вини як водія ОСОБА_4, так і водія ОСОБА_6.

В діях водія ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимог п.12.3 “Правил дорожнього руху України”, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв’язку з виникненням даної пригоди та наслідками.

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути дорожньо–транспортної пригоди шляхом виконання вимог п.12.3 “Правил дорожнього руху України”, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.

ОСОБА_4 визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України і пояснив, що 2 жовтня 2008 року близько 11 год. 45 хв. він виїхав на своєму автомобілі ВАЗ-21099 із с. Федорівка в напрямку м. Карлівка. При в’їзді в м. Карлівка на зустріч йому рухався вантажний автомобіль марки "Камаз" з причепом. Розминувшись з вказаним автомобілем він побачив, що з другорядної дороги виїхав в попктному йому напрямку на проїзну частину дороги автомобіль марки ЗАЗ-968М. Відстань була приблизно 20 метрів. Він став різко гальмувати, щоб уникнути зіткнення. Однак у зв'язку з тим, що відстань до автомобіля ЗАЗ-968М була дуже малою, а швидкість його автомобіля була більше 90 км/год, йому не вдалося уникнути зіткнення і він передньою частиною свого автомобіля вдарив автомобіль ЗАЗ 968М. Вважає і це підтверджується висновком авто - технічної експертизи, що водій ОСОБА_6 теж винуватий у ДТП. Під час судового розгляду справи він повністю відшкодував потерпілому матеріальні та моральні збитки, про що свідчить відмова потерпілого від цивільного позову, вибачався перед потерпілими та примирився з ними і в даний час один до одного претензій не мають. У вчиненому кається.

Під час розгляду справи від адвоката підсудного надійшло клопотання про закриття кримінальної справи, так як підсудній скоїв злочин, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, у вчиненому розкаявся, примирився з потерпілими і добровільно відшкодував спричинену шкоду, раніше не притягався до кримінальної відповідальності. А тому вважає, що маються всі підстави для закриття кримінальної справи на підставі ст. 8 КПК України та ст. 46 КК України. Зазначене клопотання підримує підсудній ОСОБА_4

Заслухавши думку прокурора, яка не заперечує проти задоволення клопотання адвоката, потерпілого, який теж не заперечує проти задоволення клопотання адвоката щодо закриття кримінальної справи та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, оскільки той відшкодував йому спричинені збитки і вони помирились з ним, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підсудного підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_4 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, за місцем роботи характеризується позитивно, в скоєному щиро покаявся, примирився з потерпілим і добровільно відшкодував спричинені ним потерпілому збитки, активно сприяв розкриттю злочину, скоєний ним злочин згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Керуючись ст.8, ст.. 282 КПК України, ст. 46 КК України, суд –

У Х В А Л И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєнні ним злочину передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрити на підставі ст. 46 КК України, ст. 8 КПК України у зв’язку з примиренням підсудного з потерпілим

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд - скасувати .

На ухвалу суду протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Полтавської області через Карлівський районний суд .

Суддя

Справа № 1-5/07

У Х В А Л А

про закриття кримінальної справи

11 квітня 2007 р. м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі головуючого

судді Чолан М. В., з участю секретаря Козловій Т.В. прокурора Мирончук В.І.

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Карлівка кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н. уроженки с. Білухівка Карлівського району Полтавської області, жительки с. Попівка Карлівського району Полтавської області, українки, громадянки України, розлученої, освіта вища, працює заступником директора Попівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів по адміністративно-господарській частині, не військовозобов’язаної, раніше не судимої,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В ИВ :

У 2002-2003 роках ОСОБА_8 працювала заступником директора Попівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів по адміністративно-господарській частині. У жовтні 2002 р. вона ниписала заяву від імені своєї дочки ОСОБА_9 про прийняття тої на роботу в Попівську загальноосвітнью школу 1-3 ступенів оператором газової котельні і остання відповідно до наказу № 37 від 15 жовтня 2002 р. була прийнята на роботу оператором газової котельні. ОСОБА_8 знаючи, що дочка працювала в котельні не завжди і в більшості часу за неї виконував роботу її співмешканець гр.. ОСОБА_10 вона умисно вносила в табеля робочого часу відомості про роботу її дочки ОСОБА_9 по 8 годин, тобто умисно вносила в офіційні документи завідомо неправдиві відомості і в подальшому отримувала за неї заробітну плату.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_8 вину свою визнала повністю і пояснила, що дійсно з жовтня 2002 р. по квітень 2003 р. її дочка була прийнята на роботу оператором газової котельні в Попівську загальноосвітнью школу 1-3 ступенів, хоча і не мала відповідного посвідчення. В більшості дочка в котельні не працювала і за неї виконував роботу її співмешканець ОСОБА_10 Однак не дивлячись на це вона оформляла табеля робочого часу, в яких щоденно проставляла дочці ОСОБА_9 про відпрацювання нею по 8 годин.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що дійсно з жовтня 2002 р. по квітень 2003 р. він працював оператором газової котельні в Попівській загальноосвітній школі. Оскільки на той час не було операторів, то його на той час співмешканка ОСОБА_8 оформила на роботу оператором котельні свою дочку ОСОБА_9 Вона не мала посвідчення оператора і в більшості він виконував роботу за неї. Але вона теж працювала з ним, допомагала йому. Табеля обліку робочого часу вела ОСОБА_8

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_9 працювала в нього реалі затором в кіоску у 2003-2004 роках.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що у серпні – вересні 2002 р. вона працювала техпрацівницею в Попівській загальноосвітній школі, а з жовтня 2002 р. по квітень 2003 р. працювала оператором газової котельні в цій же школі. Оскільки на той час не було операторів, то її взяли на роботу без посвідчення і вона мала намір піти на курси операторів. Співмешканець її матері ОСОБА_10 теж працював оператором котельні. В них на той час був недобудований будинок і майже до нового року вони фактично проживали в котельні. В більшості ОСОБА_10 виконував роботу за неї. Але і вона теж працювала з ним, допомагала йому. Табеля обліку робочого часу вела її мати ОСОБА_8, вона писала заяву про прийняття її на роботу і вона за неї отримувала заробітну плату.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14., ОСОБА_15, ОСОБА_16. та ОСОБА_17 пояснили, що в період з жовтня 2002 р. по квітень 2003 р. бачила в котельні Попівської загальноосвітньої школи ОСОБА_9, яка працювала там разом із співмешканцем її матері - ОСОБА_10

Під час розгляду справи від підсудної ОСОБА_8 надійшло клопотання про закриття кримінальної справи та звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, так як вона скоїла злочин, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а з дня вчинення злочину минуло більше трьох років. А тому маються всі підстави для закриття кримінальної справи на підставі ст. 7-1 КПК України та ст. 49 КК України.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечує проти закриття справи, підсудну ОСОБА_8, яка просить суд закрити кримінальну справу і звільнити її від кримінальної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підсудної підлягає задоволенню.

ОСОБА_8 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, злочин скоєно нею в жовтні 2002 р. – квітні 2003 р., тобто пройшло більше 3 років, санкція ч.1 ст. 366 КК України передбачає покарання до 3 років обмеження волі і відповідно до ст.. 72 та 12 КК України, злочин, скоєний нею, є злочин невеликої тяжкості.

Відповідно до ч.1 п.3 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину пройшло 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Керуючись ст. 7-1 , ст.. 248 КПК Ураїни, ст. 49 КК України, суд –

У Х В А Л И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч.1 ст. 366 КК України провадженням закрити і звільнити її від кримінальної відповідальності.

Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд - скасувати

На постанову суду протягом 7 діб з дня її винесення може бути подано апеляції до апеляційного суду Полтавської області.

Суддя

Справа 1-71 / 08

Постанова

і м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2008 р. року Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Чолан М.В.

при секретарі Козловій Т.В.

з участю прокурора Пластун С.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в тадії попереднього розгляду в залі суду в місті Карлівка справу про обвинувачення

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 р. н., уроженця та жителя АДРЕСА_4 українця, громадянина України, не одруженого, освіта вища, військовозобовязаного, працюючого нарядчиком на ВАТ «Карлівський механічний завод», раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.296 КК України , -

У с т а н о в и в :

13 січня 2008 р. о 16 год. ОСОБА_19 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні кафе «У кума» в м. Карлівка по пров. Спартака 2 умисно, безпідставно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з явною неповагою до суспільства та з особливою зухвалістю, безпідставно наніс удар кулаком в лице ОСОБА_20, чим заподів тому тілесні ушкодження у вигляді синця біля лівого ока з підшкірною гематомою, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 74 від 21.03.2008 р. відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Коли йому зробив зауваження ОСОБА_21 то ОСОБА_19 продовжуючи свої хуліганські дії, умисно, безпідставно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з явною неповагою до суспільства та з особливою зухвалістю, безпідставно наніс ОСОБА_21 удар кулаком в лице, чим заподів тому тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин та травматичного вивиха зуба на нижній щелепі, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 73 від 21.03.2008 р. відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя

ОСОБА_19 винним себе визнав повністю в пред'явленому йому обвинуваченні і пояснив, що дійсно 13 січня 2008 р. о 16 год. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння у приміщенні кафе «У кума» в м. Карлівка по пров. Спартака 2 він умисно, безпідставно, з хуліганських спонукань, наніс удар кулаком в лице ОСОБА_20 Коли йому зробив зауваження ОСОБА_21 то він безпідставно наніс і ОСОБА_21 удар кулаком в лице. В подальшому він по вибачався перед потерпілими, примирився з ними та відшкодував їм матеріальну та моральну шкоду і вони в даний час претензій до нього не мають. У вчиненому кається.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_19 за ч .1 ст . 296 КК України обрана вірно оскільки він вчинив хуліганство, тобто грубо порушив громадський порядок , з мотивів явної неповагою до суспільства , що супроводжується особливою зухвалістю,

Під час попереднього розгляду справи від ОСОБА_19 надійшло клопотання про закриття кримінальної справи, так як він скоїв злочин, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, у вчиненому розкаявся, примирився з потерпілими і добровільно відшкодував їм спричинену шкоду, вважається як особа, що раніше не притягалася до кримінальної відповідальності. А тому вважає, що маються всі підстави для закриття кримінальної справи на підставі ст. 8 КПК України та ст. 46 КК України.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечує проти задоволення клопотання та закриття справи, потерпілих, які теж не заперечують проти звільнення ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підсудного підлягає задоволенню.

ОСОБА_19 вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, в скоєному щиро покаявся, примирився з потерпілим і добровільно відшкодував спричинені ним потерпілому збитки, активно сприяв розкриттю злочину, скоєний ним злочин згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Керуючись ст.8, ст.. 248 КПК України, ст. 46 КК України, суд –

постановив :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_18 в скоєнні ним злочину передбаченого ч.1 ст. 296 КК України на підставі ст. 46 КК України – закрити в зв’язку з дійовим каяттям та примиренням винного з потерпілим .

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд- скасувати .

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області напротязі семи діб з моменту проголошення через Карлівський районний суд .

Суддя

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 1-в/592/146/17