Справа №2-13 2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2007 року Сосницький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - М.В.Трофименка

при секретарі - В.'О.Чернишовій

за участю сторін - розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу смт. Сосниця справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1. звернулася до Сосницького районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно мотивуючи позовні вимоги тим, що 13 вересня 1980 року вона вступила в шлюб з відповідачем, від якого мають двох повнолітніх дітей. Разом з відповідачем вони проживали АДРЕСА_1, до вересня 2005 року відколи шлюб між ними розірвано. Будинок в якому вони проживали, придбала ще 20 червня 1985 року мати відповідача ОСОБА_3 і оформила його на себе, але сама фактично там не проживала, а проживали вони з відповідачем та своїми дітьми. Коли вони з відповідачем переїхали туди на проживання то в будинку фактично нічого не було - ні надвірних споруд, ні в будинку належного ремонту не зроблено, а все це вони робили спільно з відповідачем. Таким чином за час їх спільного проживання домоволодіння істотно збільшилось у своїй вартості. 27 грудня 2005 року мати відповідача ОСОБА_3 згідно договору дарування НОМЕР_1 подарувала відповідачу дане домоволодіння і на даний час у зв"язку з сімейними обставинами виникла необхідність встановити право власності на дане домоволодіння.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. в повній мірі підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити, в своїх поясненнях посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та пояснила, що незважаючи на те, що домоволодіння було оформлено на матір позивача, фактично проживали там вона з відповідачем і робили ремонти, а тому дане домоволодіння повинно належати ним на праві спільної сумісної власності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав повністю і категорично заперечував проти його задоволення в своїх поясненнях посилаючись на те, що домоволодіння АДРЕСА_1, був подарований йому його матір"ю і тому він повністю належить йому. Хоча відповідач не заперечував, що всі надвірні будівлі вони з позивачкою будували за власні спільні кошти за час спільного подружнього проживання, а також здійснювали ремонти в середині будинку, а зокрема повністю переробили опалення, побілили поклеїли шпалери. Але такі ремонти на думку відповідача є лише косметичними. Даний будинок придбала його мати для спільного проживання його і його дружини ОСОБА_1

Суд заслухавши доводи сторін, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити повністю оскільки позовні вимоги. і посилання позивача знаходять своє підтвердження в судовому засіданні:

Так свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона добре знає сім"ю ОСОБА_1 оскільки з відповідачем вона з одного села і пам"ятає що в 1985 році вона допомагала матері відповідача знайти хату в Сосниці, яка б продавалась. Вона знайшла домоволодіння АДРЕСА_1, яке й купила мати відповідача, але в даному домоволодінні фактично нічого не було, зовсім не було надвірних будівель, огорожі, в будинку була оборудувала тільки одна кімната, недобудована була веранда. Незважаючи на це подружжя ОСОБА_1 одразу там оселилися. За час їх спільного проживання в даному будинку вони разом здійснювали ремонти, будували надвірні будівлі. На той час вона працювала разом з позивачкою і тому це знає, оскільки позивачка часто виписувала за свій рахунок будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_4 показала, що вона проживала по сусідству з подружжям ОСОБА_1 з 1985 року. До цього в тому будинку жив одинокий чоловік. Вона по сусідству іноді заходила до нього і пам"ятає, що в даному домоволодінні фактично нічого не було, ні надвірних будівель, ні огорожі. В будинку була оборудувала тільки одна кімната, недобудована була веранда. Але за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вони добудували разом і надвірні будівлі, провели воду, поклали асфальт у дворі, побудували мансандру, переробили опалення.

Так в судовому засіданні встановлено, що 20 червня 1985 року було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_3. Згідно даного договору інвентаризаційна цінність даного домоволодіння становила 7778 крб. На момент укладання договору купівлі продажу з господарських будівель даного домоволодіння був лише дощатий сарай, будинок мав житлову площу 44,9 м.кв. і був критий залізом. На даний час згідно висновку судово-технічної експертизи, домоволодіння складається також з веранди, сарая, гаража, погріба, огорожі і загальна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 становить 49124 грн.

Як пояснили сторони в судовому засіданні покупець ОСОБА_3 в даному домоволодінні фактично не проживала, а придбала його для потреб і проживання їх разом з дітьми. Також як видно з показів сторін та свідків, сторони за час спільного проживання побудували сарай, погріб, гараж, провели водопровід, поклали в дворі асфальтне покриття, здійснювали ремонти в самому будинку, а зокрема переробили опалення, добудували веранду, здійснювали побілку. Таким чином суд вважає що домоволодіння АДРЕСА_1 істотно збільшилось у своїй вартості за час шлюбу та спільних трудових і грошових затрат ОСОБА_2 та ОСОБА_1 При чому ОСОБА_3 була лише формальним його власником, в дійсності даним домоволодінням добросовісно, відкрито і безперервно більше 20 років володіли ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно ч.І ст.62 Сімейного Кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у .своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно в разі спору може бути визнане за рішенням суду об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з квитанції НОМЕР_2 позивачка сплатила держмито за подання позовної заяви в розмірі 51 грн.

Згідно платіжного доручення НОМЕР_3позивачка сплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати за сторонами право спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача понесені позивачкою судові витрати.

Керуючись ч.І ст.62 Сімейного Кодексу України та ст. 215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2.ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної сумісної власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. в рахунок відшкодування сплаченого держмита та ЗО грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Сосницький районний суд шляхом подачі протягом десяти днів заяви на апеляційне оскарження, та протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Головуючий: