Справа № 426/18545/17

Провадження № 22ц/782/846/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року, листопада місяця, 27-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого судді - Яреська А.В., суддів - Дронської І.О., Карташова О.Ю. при секретарі Єгоровій О.П., розглянувши у місті Сєвєродонецьку у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 листопада 2017 року у цивільній справі за заявою Сватівської обласної психіатричної лікарні про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку,

встановила:

26 жовтня 2017 року до Сватівського районного суду Луганської області надійшла заява Сватівської обласної психіатричної лікарні про госпіталізацію ОСОБА_1 до психіатричного закладу в примусовому порядку. Заяву було прийнято до розгляду - і 07 листопада 2017 року по справі було винесено рішення, яким зазначену заяву було задоволено.

ОСОБА_1 не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржуване ним рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 листопада 2017 року та закрити провадження у справі, відмовити у задоволенні вимог психіатричної лікарні. Посилався у скарзі на те, що рішення є несправедливим, що судом було застосовано законодавство, яким порушено його конституційні права. У судовому засіданні апеляційної інстанції свої вимоги за апеляційною скаргою підтримав.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, його представника, представників Сватівської обласної психіатричної лікарні, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, статтею ст. 303 ЦПК України є передбачено , що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтями 213, 214 ЦПК України є визначеним про те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Задовольняючи заяву Сватівської обласної психіатричної лікарні суд першої інстанції визнав встановленим що ОСОБА_1 на даний час за своїм психічним станом здоров'я позбавлений можливості надати усвідомлену згоду на лікування, не розуміє ступінь свого захворювання, потребує примусової госпіталізації без його усвідомленої згоди, оскільки ступінь виражених психічних порушень така, що він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов без таких порушень застосування норм матеріального права чи процесуального законодавства, що давали б підстави для зміни чи скасування рішення.

Що ж до доводів апеляційної скарги - то вони висновків суду першої інстанції не спростовують. Твердження апелянта про те, що рішення суду є несправедливим, адже судом було застосовано законодавство, яким порушено його конституційні права - на увагу не заслуговують. Так, згідно з Конституцією України людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3) і кожен має право на повагу до його гідності (ст. 28) кожна особа вважається такою, що не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено. Відповідно до принципу 16 резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Принципи захисту психічно хворих осіб та поліпшення психіатричної допомоги» від 17.12.1991 № 46/119 (далі - Резолюція ООН) примусова госпіталізація допускається лише у випадках, якщо: кваліфікований фахівець встановив діагноз психічного захворювання особи та визначив, що через нього існує серйозна загроза завдати безпосередніх або неминучих збитків цій особі або іншим особам; для особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або її утримання в психіатричній установі може призвести до серйозного погіршення здоров'я або зробить неможливим проведення належного лікування, яке може бути проведене за умови госпіталізації до психіатричної установи відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи. Відповідно до статті 14 Закону про психіатричну допомогу особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу. Наявні у матеріалах справи докази підтверджують висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на даний час за своїм психічним станом здоров'я позбавлений можливості надати усвідомлену згоду на лікування, не розуміє ступінь свого захворювання та комісією лікарів-психіатрів було встановлено, що ОСОБА_1, потребує примусової госпіталізації без його усвідомленої згоди, оскільки ступінь виражених психічних порушень така, що він виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих. Це підтверджується письмовими доказами, що є наявними у матеріалах справи, такими як висновок лікарів-психіатрів № 72 від 26.10.2017 року про стан психічного здоров'я ОСОБА_1 свідчить про те, що ОСОБА_1 страждає на тяжкий психічний розлад у формі: «шизофренія параноїдна, епізодичний тип перебігу зі стабільним дефектом» і ступень виражених психічних порушень є такою, що,представляє загрозу для оточуючих і потребує примусової госпіталізації (а.с. 2). Підтверджується це і висновком експериментально-психологічного дослідження від 27.10.2017 року (а.с. 19), відомостями, що містяться у направленні на госпіталізацію (а.с. 3), у копії письмової заяви ОСОБА_2 від 25.10.2017 року, що була адресована головному лікарю Марківської РТМО (а.с. 6-7), інформацією про те, що у квітні 2017 року ОСОБА_2 проходив стаціонарну судово-психіатричну експертизу за кримінальним провадженням по ст. 126 КК України і що за висновками цієї експертизи були рекомендовані примусові заходи медичного характеру із посиленим наглядом (а.с. 2). З направлення на госпіталізацію у психіатричну лікарню лікаря-психіатра Марківського РТМО Філоненко О.І. від 25.10.2017 р. вбачається, що ОСОБА_1 страждає на тяжкі психічні розлади, проявляє дії, небезпечні для оточуючих. Після виписки із СОПЛ ОСОБА_1 підтримуюче лікування не приймав, став агресивним, погрожував вбивством дружині (а.с. 3).

Наявні у матеріалах справи висновки та медична документація, що надана на підтвердження вимог психіатричної лікарні є достатньо обґрунтованою, переконливою та мотивованою, апелянт не надав на її спростування належних та допустимих доказів, що заслуговували б на увагу.

'Відповідно до правил, що є закріпленими у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 18 лютого 1992 р. N 46/119 "Захист осіб із психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги" (далі - Резолюція) пацієнт і його представник мають право бути присутніми на будь-якому слуханні, брати в ньому участь та бути вислуханими, суди повинні забезпечувати участь у судовому засіданні захисника та особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру (за винятком випадків, коли цьому перешкоджає характер її захворювання), або ж отримувати письмову відмову в разі її небажання бути присутньою. Справу було розглянуто судом із дотриманням процесуальних прав апелянта, він та його представник мали можливість прийняти участь у судовому засіданні, у дослідженні та наданні суду доказів, були вислуханими. Статтею 308 ЦПК є передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 303-304, 307, 308, 314, 315 ЦПК колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту її постановлення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді