ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2006 р.                                                            Справа № 29/198-06 (н.р. 7219/4-10)

вх. № 5271/5-29 (н.р. 7219/4-10)

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Мазур Т.В.

за участю представників сторін:

позивача - Негребецький В.В.  відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Українська державна інноваційна компанія в о. Харківського регіонального відділення, м. Харків  

до  АТЗТ "Ярославна" м. Харків  

про стягнення 12713026,79 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 12713026,79 грн., заборгованості за інноваційним договором № 6398-32/6 від 21.05.1998р. та договором фінансового лізингу № 8-08/98 від 21 серпня 1998р. (додаток № 5 до інноваційного договору).

В подальшому до  суду надійшло уточнення позовних вимог, в якому позивач уточнив найменування позивача - Українська державна іноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення УДІК, яке діє на підставі Положення та довіреності. Судом, у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, заява про уточнення позовних вимог прийнята до розгляду.

22.03.2005 року до канцелярії суду надійшла заява від  позивача  про   уточнення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, що станом на 01.03.2005р.  АТЗТ  "Ярославна" має  заборгованість перед УДІК  за інноваційним договором  № 6398-32/6 від 21.05.98р. та договором фінансового  лізингу  № 8-08/98 від 21.08.98р. на загальну суму  12576756,89 грн., оскільки  відповідач частково повернув заборгованість за лізинговими платежами.

Загальна сума  заборгованості за договором фінансового лізингу № 8-08/98 складає 11742919,42 грн., з яких :

4830554,04 грн.- сума основного боргу

6696095,25 грн.- сума пені

216270,13 грн.- сума  нарахування індексу  інфляції

Загальна сума заборгованості за інноваційним  договором № 6398-32/6 складає 833837,47 грн., з  яких :

811802 грн.- сума основного боргу

19600,06 грн.  сума 3%  річних

2435,41 грн. сума  нарахування індексу інфляції.

Оскільки у відповідності до  ст. 22 ГПК України   позивач  має право  до прийняття рішення по справі  змінити підставу або предмет  позову, збільшити або зменшити  розмір  позовних вимог і це не порушує чиїх – небудь  прав та охоронюваних законом інтересів, суд    прийняв      заяву    про   уточнення   позовних   вимог   до   розгляду.

Постановою Вищого господарського суду від 10.03.06 було скасовано рішення господарського суду Харківської області по справі №7219/4-10 та направлено справу на новий розгляд.

17.05.06 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка дублює заяву від 22.03.05.

Відповідач в   відзиві на позов проти  заявленого позову заперечує,   зокрема зазначає, що   позивач на  підставі  розпорядження  Кабінету Міністрів України  № 199-р від 16.05.2001р.  та   рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2002р.  повинен укласти з ним  угоду   про  постачання  інноваційної  продукції  дитячого  асортименту та зарахування   поставок  в  рахунок погашення  заборгованості  в  розмірі 5468 тис. грн. за  спірними договорами, але  ухиляється  від  її   укладення.   Рішенням   господарського суду м. Києва та ухвалою про  його  роз’яснення  суд встановив, що   з   дати  прийняття  розпорядження, тобто з 16.05.2001р., розрахунки  між  позивачем та відповідачем  передбачені у товарній формі. Ці факти, як вважає  представник  відповідача, є  встановленими  рішенням господарського суду, тому   у  відповідності до вимог ст.35 ГПК України, не  доводяться  знову  при  вирішенні  інших спорів, в яких  беруть участь  ті  ж  самі  сторони.

В судовому засіданні було оголошено перерву  з 25.05.06 до 09.06.2006, до 13.06.06 та до 20.06.06  для  витребування  від  сторін  додаткових доказів по справі та для прийняття рішення.

20.06.06 відповідач в судове засідання не з"явився.

Суд, дослідивши  матеріали справи в їх сукупності,  встановив  наступне:

21.05.1998р. між АТЗТ "Ярославна" ("Підприємством"), Харківським регіональним відділенням Державного  інноваційного  фонду України ("Інвестором") та державним підприємством  "Українська   інноваційна  фінансово-лізингова   компанія" ("Компанією")  був укладений Інноваційний   договір №6398-32/6,   згідно з яким  Харківське  регіональне відділення   Держіннофонду на   умовах зворотної  безвідсоткової   позики   зобов'язалось надати  АТЗТ "Ярославна" та   ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія"  кошти  з метою здійснення інноваційного  проекту "Крупномасштабне виробництво  дитячих  гігієнічних матеріалів"  на  загальну суму 3 000 000 грн.,  у т. ч.   АТЗТ „Ярославна” - 780 000 грн.,    ДП "Українська   інноваційна   фінансово – лізингова    компанія"  - 2 220 000 грн.,   для купівлі    визначеного у  Договорі   майна з  метою   його  передачі  відповідачу  у лізинг  згідно   Договору   фінансового  лізингу  від 21.08.1998 р.  № 8-08/98,  укладеного  між  АТЗТ "Ярославна" (Лізингоодержувачем)  та   ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" (Лізингодавцем),  який  є   додатком № 5  до  інноваційного   договору   №  6398-32/6   від  21.05.1998р.

У відповідності до умов  Додаткової угоди  № 1 від 06.11.1998 р.   до Інноваційного договору, загальну суму   інноваційної  позики збільшено до 5 601 802 грн.,  у т. ч. відповідачу - до 811 802 грн.,  ДП  "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія -4 790 000 грн."

Згідно умов  Інноваційного договору та Договору фінансового лізингу відповідач зобов'язався  використати  отримані кошти   та    майно   виключно   на  виконання   проекту    та у   визначені договорами строки.

Суму інноваційної  позики було  перераховано. Відповідно  до  умов  Договору фінансового лізингу отриману суму  було використано   ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" на купівлю і передачу відповідачу у лізинг   передбаченого   проектом обладнання.

У відповідності до Протоколу узгодження   вартості обладнання   і   суми лізингової   плати  до Договору фінансового лізингу від 22.06.1999 р.,  відповідач  взяв на себе зобов'язання  відшкодувати   ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" перевитрату   понад   суму   Договору фінансового лізингу, що склала 176 823, 91 грн. і  виникла у зв'язку з вищевказаними обставинами, у  лізинговій платі. Таким чином, загальну вартість обладнання, переданого у лізинг  Позивачу, сторони Договору фінансового  лізингу  визначили  такою,  що складає  4 966 823,94 грн.

У  відповідності  до п.2.3.9   інноваційного договору   відповідач   повинен був  повернути  кошти  компанії    згідно   умов   договору  лізингу ( додаток №5).   Згідно додатку  №5 до додаткової   угоди №1  від  06.11.1998р.  до  вищевказаного договору датою   повернення коштів в розмірі  811 802 грн. є  10.06.01 р. Останній  термін  перерахування   відповідачем  всіх   платежів  позивачу сторонами був  обумовлений   у  п.2.3.9. договору  -  07 квітня  2002р.

Терміном сплати останнього лізингового   платежу з загальної суми 4 966 823, 94 грн., згідно  розрахунку  лізингової плати  (Додаток №2 до Договору  лізингу у редакції від І0.08.1999 р.), визначене  07.04.02 р.

На виконання Указу Президента "Про зміни у   структурі центральних органів виконавчої влади"  від 15.12.99 р. № 1573/99 Держіннофонд   України  як юридичну особу було ліквідовано.  У  відповідності до   Додаткової угоди  № 4 до  інноваційного  договору від 08.08.2000р. Позивач в особі Харківського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії, ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія" та Відповідач,   враховуючи  ліквідацію   Держіннофонду України та   керуючись Постановою Кабінету міністрів Ураїни № 654 від 13.04.2000 р. визнали  Інвестором за  інноваційним договором  Харківське регіональне  відділення   Української державної інноваційної компанії.

За  Додатковою угодою № 2  до договору  фінансового лізингу   від 20.12.01 р. сторони, враховуючи    ліквідацію ДП "Українська інноваційна фінансово-лізингова компанія"   та керуючись  Розпорядженням   Кабінету Міністрів  України № 342-р від 04.09.2000 р,, визнали позивача   також   Лізингодавцем  за  Договором фінансового  лізингу.

16  травня 2001 р.  Кабінетом Міністрів  України  видане  Розпорядження № 199-р „Про надання допомоги дітям-сиротам, інвалідам, дітям  з малозабезпечених і  багатодітних сімей, а також  тим, що залишилися без піклування батьків",  яким погоджена   пропозиція МОН України  щодо повернення окремими підприємствами Інноваційних позик, наданих Держіннофондом, шляхом безоплатної поставки вироблених ними  товарів дитячого асортименту  Національному фонду соціального захисту матерів і дітей  "Україна -дітям" через  Українську   Державну  Інноваційну    компанію (УДІК).

П. 2 цього  розпорядження   передбачене    адресне  спрямування Національному   фонду   соціального  захисту матерів  і дітей "Україна-дітям"  зазначеної   продукції із   складанням відповідних актів  та поданням  їх   до УДІК, а  п. З  розпорядження   дозволено  УДІК   зарахування   на підставі  зазначених актів  заборгованості  постачальників за інноваційними   позиками.

Графіком поставки, який є додатком до  розпорядження,   передбачене здійснення постачань   АТЗТ „Ярославна”   Національному фонду соціального захисту матерів і дітей „Україна-дітям"  дитячих  підгузників "Кроха" на  зазначених  вище умовах на суму 5 468 т. грн., що     складає   суму   позики,  яка   підлягає  поверненню    УДІК  станом  на 1 січня 2001 року.

Згідно з  розпорядженням  Кабінету Міністрів України  від 25.10.2003р. № 638-р  дію розпорядження  № 199-р від 16.05.2001р.  відновлено, тому   воно    є  чинним     та    обов’язковим   для    виконання  у  відповідності  до    ст.117   Конституції  України. Крім того, слід   зазначити, що   розпорядження № 199-р  було  прийняте   до   настання  строку  повернення  коштів,  визначеного   в   додатку  №5  до додаткової   угоди №1  від  06.11.1998р.   та  останнього  терміну  перерахування   відповідачем   всіх    платежів   позивачу,  обумовленого   у   п.2.3.9. інноваційного  договору  -  07 квітня  2002р.

На виконання вказівок, які містяться  в постанові Вищого господарського суду України від 10.03.06 по справі №7219/4-10, щодо необхідності прийняття до уваги  існуючої різниці міжє сумою, зазначеною у розпорядженні Кабінету Міністрів України та фактичною сумою позики, яку позивач просить стягнути з відповідача, суд розглянув вказане розпорядження та встановив, що виходячи з його змісту, Кабінет Міністрів України, на підставі узгодження з усіма зацікавленими особами, в тому числі й з позивачем, змінив умови погашення заборгованості відповідача перед позивачем шляхом встановлення безоплатної передачі Національному фондові соціального захисту матерів та дітей "Україна - дітям" продукції дитячого асортименту. При цьому, зазначене розпорядження не встановлює конкретні суми заборгованості по поверненню позики щодо яких змінено порядок розрахунку, у зв"язку з чим суд, приходить до висновку, що у спосіб, передбачений розпорядженням, відповідачем має погашатися весь обсяг такої заборгованості, що ж стосується "графіку поставки товарів", який є додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України, то згідно його змісту він, відповідно до своєї назви, покликаний встановлювати і встановлює періодичність поставки відповідачем товарів дитячого асортименту. При цьому, посилання в ньому на розмір суми позики та дати існування такого розміру, з огляду на час прийняття розпорядження, здійснено виключно для потреб визначення обсягів поставки продукції як способу погашення фактично існуючої на час складання графіку суми позики.

На виконання вказаного Розпорядження відповідачем був складений,   підписаний та переданий на підписання Національному фонду соціального захисту матерів і дітей „Україна-дітям" та позивачеві проект договору постачання для   адресного спрямування дітям-сиротам, інвалідам,  дітям з малозабезпечених та багатодітних сімей, дитячим закладам через Фонд  продукції в  рахунок погашення  заборгованості перед інвестором згідно  Розпорядження КМУ № 199-р від 16.05.01 р. Але позивачем договір  не було підписано, внаслідок чого відповідач   звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Української  державної інноваційної компанії   про спонукання УДІК до укладення  відповідного  договору.

Рішенням господарського суду м. Києва по  справі  № 24/289 від 19.06.2002р. позов задоволено, зобов’язано  сторони  укласти угоду, умовами    якої   передбачити здійснення АТЗТ „Ярославна” постачань інноваційної продукції дитячого   асортименту Національному фонду соціального захисту  матерів і дітей „Україна –дітям” та зарахування  Українською державною інноваційною компанією   обсягів таких  постачань  у рахунок погашення  заборгованості АТЗТ „Ярославна”  у розмірі 5 468 тис. грн. на умовах, визначених Розпорядженням КМУ № 199-р від 16.05.2001р.

Ухвалою господарського суду м. Києва  від 26.07.2002р.  судом    за заявою  АТЗТ „Ярославна”   у відповідності  до ст.89 ГПК України  роз’яснено  вищевказане   рішення суду, зазначено, що після   прийняття  Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2002р. по справі № 24/289  стягнення з АТЗТ „Ярославна”   на користь  Української державної інноваційної компанії заборгованості за інноваційною позикою у грошовій   формі  неможливе.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.07.05 судом, за заявою позивача Української державної інноваційної компанії, роз"яснено рішення господарського суду м. Києва по справі №24/289 від 19.06.02, а саме, вказано, що питання щодо строків, графіків, умов (порядку визначення асортименту продукції, контролю та її прийому) підлягають вирішенню між сторонами по додатковій угоді до інноваційного договору №6398-32/6 від 21.05.1998, яку сторони мають укласти на виконання рішення по справі №24/289 від 19.06.02.

Згідно до ст. 35 ГПК  України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує  господарські  спори) під час розгляду однієї справи, не   доводяться знову при  вирішенні  інших спорів, в яких беруть участь ті  самі сторони.  Обов’язок АТЗТ „Ярославна” на погашення заборгованості  перед УДІК у товарній формі шляхом поставок продукції дитячого асортименту  Національному фонду соціального захисту матерів і дітей „Україна – Дітям”  на  підставі відповідного тристороннього договору існує згідно Розпорядження № 199-р від 16.05.2001р. та рішення  господарського  суду м. Києва по справі № 24/289,   яке набрало   законної сили,   є  чинним та   у   відповідності  до  вимог  ст. 115  ГПК  України   обов’язковим   до  виконання  на всій території  України.  Тобто, з урахуванням  вищевикладеного  з часу прийняття відповідного  Розпорядження, а саме з 16.05.2001р., встановлений  інший спосіб виконання    зобов’язання,  відмінний   від грошового, який  передбачає  виконання зобов’язання  відповідачем  виключно  у  товарній   формі.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що вся фактично існуюча заборгованість відповідача по поверненню позики, має в повному обсязі погашатись в товарній формі, а відтак, у позивача відсутнє право на позов про стягнення з відповідача грошових коштів.  

У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються   судами  іменем України і є обов'язковими  до виконання   на  всій   території   України.  Але станом на день розгляду справи договір на виконання розпорядження  Кабінету  Міністрів  України та рішення   господарського   суду м.  Києва    не     укладений з вини Української  державної  інноваційної  компанії,   яка   ухиляється   від  його   виконання.    

Суд, також, встановив, що 14.03.2002р. державним виконавцем ВДВС Ленінського  районного управління юстиції відкрите виконавче провадження   за виконавчим написом № 682, виданим  26.02.2002р. приватним нотаріусом Чупріной Г.О. про стягнення з АТЗТ „Ярославна” на користь позивача 813 502 грн. за   інноваційним договором. Постановою від 07.05.2002р. виконавче провадження  було  зупинене.  Доказів на   підтвердження того, що   виконавче провадження на цей час   закрите, позивач до суду не надав.

Виконуючи обов"язкові вказівки Вищого Господарського суду України, суд, ухвалою від 17.05.06, витребував від Державної виконавчої служби Ленінського району м. Харкова відомості щодо виконавчого провадження, відкритого постановою від 14.03.02 .

Зазначені відомості до суду не надійшли.

Відповідно до пояснень представників сторін, позови про визнання недійсним виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження, ними не подавались.

З урахуванням цього, суд вважає безпідставним звернення  позивача до суду з  позовом про стягнення частки сум, стосовно яких здійснюється виконавче провадження.

За таких обставин, суд, визнав позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.  22, 33, 34, 43, 44, 49, 75,  77, 82-85  ГПК України,   -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення підписано 07.07.06

Суддя                                                                                            Тихий П.В.