Справа № 2-а-9346 2009 рік
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі судді Дмитренко А.М. при секретарі судового засідання Ісаєвій Д.А. розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Білоцерківської роти ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Ільченка Сергія Юрійовича про скасування постанови про притягнення до адміністратиивної відповідальності ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 20.04.2009 року відповідачем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивача визнано винним в порушенні п.12.4 ПДР, а саме в тому, що він 16.04.2009 року об 11 год.32 хв. на а/д М-05 Київ-Одеса в межах населеного пункту Саливінки, зазначеного дорожнім знаком 5.45, керуючи автомобілем ВАЗ-21150 д.н.з. НОМЕР_1, перевищив встановлену швидкість руху більш як на 20 км, вказану постанову винесено на підставі однієї фотокартки, зробленої за допомогою пристрою “Візир”, позивач вважає, що інспектором ДАІ не надано жодного доказу на підтвердження того, що фіксація швидкості руху автомобіля мала місце саме в межах населеного пункту, а тому вказану постанову позивач вважає незаконною та безпідставною, крім того, працівник ДАІ повинен був скласти протокол про адмінправопорушення, а позивача ніхто не зупиняв і протокол не складався, ПДР він не порушував. А тому позивач просив суд скасувати постанову серії АІ № 134239 від 20.04.2009 року та справу про адміністративне правопорушення закрити.
В суді позивач повністю підтримав позовні вимоги.
Відповідач до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надіслано заперечення на позов та клопотання щодо розгляду справи без участі відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що 20.04.2009 року інспектором ДПС Білоцерківської роти ДПС Ільченком С.Ю. винесено постанову серії АІ № 134239 про притягнення позивача ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за порушення ним п.12.4 ПДР України, а саме за те, що він 16.04.2009 року об 11 год.32 хв.на 69 км а/д Київ-Одеса в межах дії дорожнього знаку 5.45 “Початок населеного пункту” Саливінки , керуючи автомобілем ВАЗ 21150 д.н.з.НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 94 км/год, що слідує з копії вказаної постанови.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
За п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.122 КпАПУ передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно з розділом 5 Додатку 1 /Інформаційно-вказівні знаки/ до ПДР України, знак 5.45 “Початок населеного пункту” –найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Позивач в суді заперечує обставини, вказані в постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст.251 КпАПУ доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В даному випадку підставою для винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є фіксування порушення за допомогою приладу “Візир” серійний номер 0711212, як вказано в оскаржуваній постанові, протокол про адміністративне порушення не складався.
Відповідно до ст.14-1 КпАПУ, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
З матеріалів справи вбачається і позивачем не заперечується той факт, що автомобіль ВАЗ 21150 д.н.з. НОМЕР_1 належить йому на праві власності.
За ст.258 КпАПУ у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Отже, виходячи з вищенаведених норм, протокол про адмінправопорушення можна було б не складати в тому випадку, коли б порушення було виявлено та зафіксовано за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
А як встановлено судом, фіксація інспектором ДПС порушення позивачем ПДР здійснювалася за допомогою приладу “Візир”, який не працював в автоматичному режимі, що вбачається з надісланих до суду копій документів про технічні характеристики даного приладу.
З доданих до постанови фотоматеріалів не вбачається, де саме було здійснено інспектором ДПС дану зйомку, не вбачається, що це початок населеного пункту, не видно жодних обмежувальних знаків, тобто, на підставі цих доказів неможливо зробити висновок про те, чи було порушено позивачем вимоги ПДР України.
Як передбачено ст.245 КпАПУ, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КпАПУ орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб”єкта владних повноважень обов”язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За ст.293 КпАПУ орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, проаналізувавши докази по справі, суд приходить до висновку, що достатніх доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення суду відповідачем не було надано, а тому суд вважає, що в даному випадку необхідно надіслати справу на новий розгляд, під час якого посадовій особі необхідно повно і об'єктивно з'ясувати обставини даної справи та вирішити її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.289 КпАПУ скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Ст.99 КАС України встановлено загальний строк для звернення до адміністративного суду –один рік, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки.
А відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач оскаржує постанову про притягнення його до адмінвідповідальності, винесену 20.04.2009 року, з позовом до суду він звертається 14.09.2009 року, але відповідач в своїх запереченнях на позов не посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду як на підставу для відмови в задоволенні позову.
Отже, суд вважає за можливе постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності скасувати, а справу надіслати на новий розгляд.
На підставі ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст. 14-1, 122, 245, 251,258, 280,293 КпАП України, п. 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306, ст.ст.6,17,18, 71, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора Білоцерківської роти ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Ільченка Сергія Юрійовича від 20.04.2009 року серії АІ № 134239 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та надіслати справу на новий розгляд.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя Дмитренко А.М.