Справа № 2-1026/2009 р.  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

18 листопада 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:  

головуючого: Попової О.М.,  

при секретарі: Жданової Ю.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Стандарт-Луганськ» про визнання права користування житловим приміщенням,  

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 13.01.2009 року звернулась до Ленінського районного суду м. Луганська з позовною заявою до Комунального підприємства «Стандарт-Луганськ» про визнання права користування житловим приміщенням посилаючись на те, що вона тривалий час мешкала та мешкає на час звернення до суду за адресою: АДРЕСА_1. Позивачка зазначає, що до 15.12.2008 року за зазначеною адресою вона мешкала із ОСОБА_2, з якою вела спільне господарство, сплачувала комунальні послуги, здійснювала утримання квартири, проводила поточний ремонт квартири, купувала необхідні ліки та речі, при необхідності викликала лікаря, жили однією сім’єю, їй була як дочка.  

Позивачка вказує, що 15.12.2008 року ОСОБА_2 померла, вона поховала її за свій рахунок. Основним наймачем квартири була ОСОБА_2, при житті вона не встигла зареєструвати позивачку у спірній квартирі але дуже хотіла.  

Позивачка зазначає, що вона неодноразово зверталась до начальника будинкоуправління №6 відповідача з проханням зареєструвати її у квартирі АДРЕСА_2, але отримала відмову, зазначає, що іншого житла не має, на праві приватної власності квартири або будинку теж за нею не зареєстровано, у зв’язку з чим просить визнати за нею право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3 та зобов’язати відповідача укласти з нею договір найму житлового приміщення на спірну квартиру та переоформити особовий рахунок вказаного житлового приміщення за нею.  

Представник відповідача позов не визнав. Суду надав заперечення проти позовної заяви в яких зазначив, що позивачка не надала доказів, що вона вносила плату за користування житлом, а також оплачувала інші житлово-комунальні послуги.  

Зазначив, що на цей час позивачка зареєстрована та мешкає за адресою: м. Луганськ, вул. Мірна, 2/2, що підтверджується відміткою в паспорті, а тому вже має місце проживання та не надала доказів, що вона має гостру потребу в забезпеченні житлом, просив суд в задоволені позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.  

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Як зазначила позивачка у позові, та пояснила у судовому засіданні позивачка та її представник,  основний наймач квартири ОСОБА_2 вселила позивачку до квартири як члена сім’ї і вона стала постійно мешкати в спірній квартирі.  

Однак на думку суду те, що ОСОБА_1  вселялась до квартири як член сім'ї ОСОБА_2 не доведене у судовому засіданні.  

Так, акт сумісного проживання від 18.12.2008 року (а.с. 6), акт без дати (а.с.13)  підтверджують лише факт постійного проживання ОСОБА_1 з померлою  ОСОБА_2 за адресою: квартира АДРЕСА_4 на протязі тривалого часу, при цьому не зазначаючи скільки саме мешкала позивачка.  

Допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, підтвердили лише те, що ОСОБА_1  проживає давно у квартирі, однак чи жила вона разом з наймачем як одна сім'я, чи був у них спільний бюджет та чи вели вони спільне господарство свідки не вказали.  

Також із наданих позивачкою чеків вбачається, що позивачка несла витрати на лікування ОСОБА_2 лише в грудні 2008 року (а.с. 15-16),  твердження позивачки щодо понесених витрат на сплату комунальних послуг, утримання квартири та поточний ремонт квартири не знайшли підтвердження в судовому засіданні.  

Згідно ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї належить дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом і ведуть спільне господарство.  

Відповідно до ч. 2. ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.  

Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» встановлено, що під членом сім'ї треба розуміти особу, яка перебуває з суб’єктом права у відносинах, природа яких визначається: кровним (родинним) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням, веденням з ним спільного господарства. Крім того, в цьому рішенні зазначено, що до кола членів сім'ї належить дружна (чоловік), їх діти і батьки та членами сім'ї можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання з суб’єктом права і ведення з ним спільного господарства.  

Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.  

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.  

Виходячи з вимог наведених нормативно-правових актів, встановлених обставин справи та наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку, що позивачем   ОСОБА_1  не доведено, що дійсно вона вселялась до квартири як член сім'ї наймача на постійне місце проживання, проживала разом з головним квартиронаймачем як член її сім'ї.  

Крім того, у справі відсутні докази звернень ОСОБА_2 до відповідних державних органів та до відповідача про вселення позивачки до її квартири тому твердження позивачки про таке бажання не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.  

Керуючись ст.ст. 64, 65, 106, ЖК України, ст. 3 СК України, ст. 10, 11, 58-60, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -  

ВИРІШИВ:  

У задоволенні позовних ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Стандарт-Луганськ» про визнання права користування житловим приміщенням відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.  

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганській області через Ленінський місцевий суд м. Луганську протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.  

Суддя                 Попова О.М.