Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

УХВАЛА

Іменем України

20 січня 2011 року

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Худякова A.M., судців : Широкової Л.В., Снітка С.О.,

при секретарі судового засідання Пюра Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину спільно нажитого майна,

встановила:

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернулась в суд з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1985 року під час якого придбано домоволодіння №73 по вул.Велика Житомирська в м.Радомишль, а також два транспортні засоби.

Посилаючись на те, що відповідач перешкоджає користуватись спільною сумісною власністю, позивачка просила розділити в натурі згідно першого варіанту додаткової судової будівельно-технічної експертизи вказане домоволодіння, визнавши за нею право власності на 1/2 його частки, а також на 1/2 частину транспортних засобів, залишивши їх у відповідача із покладенням на останнього обов'язку сплатити їй половину їх вартості.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_3 частину домоволодіння загальною вартістю 237550 гри. 28коп., ОСОБА_1 - частину домоволодіння загальною вартістю 229685 гри. 75коп., при цьому зобов'язано позивачку сплатити на користь відповідача грошову компенсацію в сумі 3932 грн. 28 коп. як різницю у вартості часток будинку. Зобов'язано сторони по справі з метою забезпечення відповідності архітектурно-планувального рішення вимогам

;права №22ц/069С/40/11 Головуючий в суді 1' ОСОБА_4

(атегорія 46 Доповідач Худяков A.M.

2

СНІП провести роботи, визначені експертом. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_1 1/2 частину від вартості транспортних засобів у розмірі 18619 гри. 81коп., залишивши при цьому транспортні засоби у власності ОСОБА_1 В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на його незаконність. Відповідач зазначає, що суд порушив вимоги матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що суд не врахував п.3 ч.1 ст. 365 ЦК України, оскільки при вказаному розподілу майна спільне володіння і користування майном сторонами є неможливим.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково і визнаючи домоволодіння №73 по вул.Велика Житомирська в м.Радомишль та транспортні засоби спільним майном подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що зазначене майно було набуте сторонами за час шлюбу, а тому підлягає поділу.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду приймаючи до уваги таке.

Як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння №73 по вул.Велика Житомирська в м.Радомишль, а також два транспортні засоби були придбані в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з оформленням договору купівлі - продажу будинку та постановку транспортних засобів на ім'я відповідача.

Згідно із ч. 1 СТ.22 КпШС України, чинного на час придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Аналогічні правові положення закріплені в ст.60,65 CK України та в СТ.368 ЦК України.

Отже, зазначеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Оскільки відповідач зустрічний позов для доведення протилежного не подавав, суд першої інстанції виходив з тих доказів, які містяться в матеріалах справи.

Як встановив суд, згідно експертного висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2010 року виділення часток в спірному будинку вартістю 572700 грн. в натурі, виходячи з права власності на будинок по 1/2 кожному, можливо і надано два варіанти розподілу будинку.

Колегія судців вважає, що розподіл спірного будинковолодіння по першому варіанту додаткової судової будівельно-технічної експертизи є більш доцільним, оскільки в будинку А-2 кухня вітальня без встановлення перегородки

з

залишиться на кожному поверсі як у позивача, так і у відповідача, що створить зручні умови для користування нею як сторонами по справі, так їх дітьми.

Відповідно до рішення виконкому Радомишльської ради за №85 від 13 липня 2010 року наданий ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дозвіл на перепланування житлового будинку №73 по вул.Велика Житомирська в м.Радомишль згідно експертних висновків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом скарги, ОСОБА_1 не вказує, що при призначені та проведенні додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 21.01.2010 року були порушені вимоги чинного законодавства, а також не заперечує право спільної сумісної власності подружжя на транспортні засоби та погоджується з їх розподілом. Наявність у відповідача роз'яснення щодо характеристики приміщень другого поверху будинку А-2 не є належним і допустимим доказом, а тому на правильність судового рішення не впливає.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього ж дня на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: суддя апеляційного суду

Житомирської області ОСОБА_5