У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Бідочко Н.П.,
секретаря Сідорука А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконкому Коломийської міської ради про визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом прокурора м. Коломиї, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з квартири та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 2 вересня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 2 вересня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до виконкому Коломийської міської ради про визнання права власності на частину квартири.
Позови прокурора м. Коломиї, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про виселення з квартири задоволено.
Ухвалено виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з неповнолітніми ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 з квартири НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
________________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-1556/2009р. Головуючий у І інстанції Васильковський В.М. Категорія 5 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, та на користь ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку в дохід держави 17 грн. судового збору та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального права. Він зазначає, що суд керувався ст. 100 ЖК України, яка передбачає право переобладнання і перепланування жилого приміщення лише з дозволу виконавчого комітету місцевої ради, не врахувавши того, що він проводив лише ремонт квартири, для чого йому не потрібно було будь-якого дозволу. Не було враховано судом і того, що для проведення робіт по влаштуванню водопроводу та водовідведення у нього є відповідні дозволи.
ОСОБА_1 також вказує на те, що рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди мотивоване лише поясненнями ОСОБА_3 і не підтверджено жодними доказами.
Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коломийського міського суду від 24 червня 2003 року задоволено позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, прокурора м. Коломия в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, Коломийського МВК та Коломийського бюро по приватизації державного житлового фонду про визнання незаконним рішення Коломийського МВК від 16.02.1999 року №40 в частині затвердження розпорядження № 9040 від 09.02.1999 року Коломийського бюро по приватизації державного житлового фонду та визнання права власності на квартиру НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.02.1999 року Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду ОСОБА_4 на квартиру НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, визнання незаконною виписки ОСОБА_4 7 травня 1999 року з квартири НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного 24 березня 1999 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3000 грн., отриманих за договором купівлі-продажу, виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з неповнолітніми ОСОБА_5, 1992 р.н., та ОСОБА_6, 1997 р.н. з квартири НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.Зазначене рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення суду згідно акту від 24 вересня 2004 року державного виконавця відділу ДВС Коломийського міського управління юстиції проведено виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми з квартири НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. Майно було вивезено боржником самостійно, замок замінено, ключ передано ОСОБА_3
Судом встановлено, що після виконання рішення про виселення з квартири ОСОБА_1 разом із сім’єю знову вселився у спірну квартиру.
При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про виселення ОСОБА_1 разом із сім’єю без надання іншого житла.
Обгрунтованим є і висновок суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.2 ст. 376 ЦК особа, яка здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Встановлено, що ОСОБА_1 не був наданий дозвіл на влаштування септика, водопроводу, каналізації та переобладнання квартири. Наведена обставина підтверджена листами начальника Коломийського УЖКГ від 24.12.1993 року №С-557 та від 23.09.1999 року № С-444 про те, що ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на влаштування септика та попереджено про недопустимість проведення будь-яких робіт щодо самовільного проведення водопроводу та каналізації у дворі будинку НОМЕР_2 з квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, та листом начальника Коломийської ЖЕД-3 від 09.09.1999 року про те, що ОСОБА_1 роз’яснено, що переобладнання і перепланування квартири проводиться з дозволу виконкому та попереджено його про адміністративну відповідальність за самовільне перепланування та переобладнання будинку.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обгрунтовність позовних вимог, врахувавши те, що ОСОБА_4 та його опікун тривалий час на мали можливості користуватись спірним житлом.
При таких обставинах справи колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 2 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Судді: Л.В. Ясеновенко
О.В. Пнівчук
Н.П. Бідочко