Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого - судді Збитковської Т.І.

Суддів -Міщенко О.А, Матюхи Ю.В.

За участю прокурора -Ткачук О.В.

Захисника -адвоката Фурсика В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, учень 8-го класу Дубенської допоміжної школи - інтернату, раніше судимий 21 квітня 2011 року Дубенським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 75, 104 КК України на три роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням -іспитовим строком в один рік, -

засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком суду від 21 квітня 2011 року і остаточне покарання призначене - три роки і один місяць позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо речового доказу в справі.

Як визнав доведеним суд, 9 серпня 2011 року близько 12 год. неповнолітній ОСОБА_3, знаходячись на вул. Сурмачі в м. Дубно Рівненської області, таємно викрав мопед марки „ Хонда-Такт" д.н.з НОМЕР_1 вартістю 2090 грн, належний ОСОБА_4

В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_3, не заперечуючи своєї вини у вчиненому злочині та правильності кваліфікації дій, доводить, що суд, без належного врахування його особи, складних родинних і матеріальних обставин, призначив йому надто суворе покарання, яке просить пом"якшити, а вирок скасувати, як незаконний.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника - адвоката Фурсика В.П. на підтримання апеляції ОСОБА_3, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши викладене в апеляції засудженого, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок -скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов"язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об"єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом"якшують і обтяжують його відповідальність, і не вправі перекладати обов"язок доказування на обвинуваченого.

Згідно ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді справи в суді підлягають доказуванню : подія злочину / час, місце і спосіб злочину/; винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом"якшують і обтяжують покарання.

Крім вказаних обставин, у справах про злочини неповнолітніх, за вимогами ст. 433 цього Кодексу, обов"язковому з"ясуванню підлягають і вік неповнолітнього, його стан здоров"я і загального розвитку, характеристика особи, умови життя і виховання, а при наявності даних про розумову відсталість повинно бути з"ясовано чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними.

Зазначених вимог закону належним чином не дотрималися ні органи досудового слідства, ні суд першої інстанції, який постановив вирок.

Встановивши у даній справі подію злочину, його мотиви та винність обвинуваченого у скоєному, як орган досудового слідства, так і суд залишили поза увагою обставини, що характеризують неповнолітнього ОСОБА_3, а також медичні дані щодо стану його здоров"я.

З матеріалів справи слідує, що неповнолітній ОСОБА_3 -ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною, позбавленою батьківського піклування, з 2006 року перебуває на обліку у лікаря психіатра з приводу розладів психіки і поведінки, навчається у Дубенській допоміжній школі-інтернаті і згідно протоколу діагностичного засідання Рівненської обласної медико - психологічної консультації має виражену затримку психічного розвитку/ а. с. 85-86/.

Однак, порушивши стосовно ОСОБА_3 кримінальну справу за вчинення ним 9 серпня 2001 року крадіжки чужого майна за обставин, вказаних у вироку суду, орган досудового слідства не з"ясував у ній жодних даних, які стосуються характеристики особи ОСОБА_3 і його психічного стану, та не провів у справі ні медичного обстеження неповнолітнього, ні судово - психіатричної експертизи, про що ствердив при апеляційному розгляді справи і захисник засудженого, натомість, обмежившись ксерокопіями психолого - педагогічної характеристики, акту медичного обстеження ОСОБА_3 і акту амбулаторної судово - психіатричної експертизи за січень - лютий 2011 року, які до злочину, за який ОСОБА_3 засуджено оскаржуваним вироком, ніякого відношення не мають.

Не встановлення вказаних обставин унеможливлює встановлення істини у справі і свідчить про істотну неповноту досудового провадження.

На вказані істотні недоліки досудового слідства не звернув увагу і суд першої інстанції, постановляючи обвинувальний вирок у справі з призначенням покарання у виді позбавлення волі.

При цьому суд грубо порушив норму закону, відповідно до якої необхідною передумовою притягнення особи до кримінальної відповідальності є з"ясування її осудності, неосудності чи обмеженої осудності.

Як вбачається з вироку суду, суд це питання взагалі не вирішував, а обмежився оголошенням ксерокопії висновку судово - психіатричної експертизи від 9 лютого 2011 року, проведеної за обвинуваченням ОСОБА_3 в іншій справі, без будь - якого покликання у вироку на осудність чи неосудність неповнолітнього, та перерахунком інших ксерокопій документів, що стосуються характеристики особи засудженого, чим порушив вимоги ст. 257 КПК України про безпосереднє дослідження всіх зібраних у справі доказів.

Ні слідство, ні суд не ставили перед експертами питання про наявність чи відсутність недоумства ОСОБА_3, при наявності у справі даних про його відставання з дитинства у розвитку і навчання у допоміжній школі, що вимагало з"ясування даних про підвищення чи погіршення розумового рівня неповнолітнього та стану його психічного здоров"я.

За таких порушень процесуального закону вирок не може бути визнаний законним та обґрунтованим і, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 374 КПК України, за однобічністю і неповнотою досудового слідства підлягає скасуванню з направленням справи прокурору для організації додаткового розслідування.

При додатковому розслідуванні необхідно усунути вищевказані недоліки та допущені порушення вимог кримінально - процесуального закону, повно, всебічно і об"єктивно дослідити характеризуючі дані стосовно неповнолітнього ОСОБА_3, відомості, що стосуються його навчання і проживання, а також дані щодо стану здоров"я, в тому числі, і психічного стану шляхом призначення у даній справі стаціонарної комплексної психолого - психіатричної експертизи, що потребує, поряд з фахівцями психіатрії, знань фахівців у галузі дитячої і юнацької психології.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Дубенського міськрайонного суду від 22 грудня 2011 року стосовно ОСОБА_3 скасувати, а кримінальну справу повернути Дубенському міжрайонному прокурору на додаткове розслідування.

С У Д Д І :

Т.І. ЗБИТКОВСЬКА О.А. МІЩЕНКО Ю.В. МАТЮХА