Апеляційний суд Рівненської області

______________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого - судді Збитковської Т.І.

Суддів -Баглика С.П, Міщенко О.А.

За участю прокурора - Ковальчука С.А.

Засудженого -ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Володимирецького районного суду від 23 лютого 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Собіщиці Володимирецького району Рівненської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта базова середня, розлучений, пенсіонер по інвалідності, раніше не судимий,-

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Як визнав доведеним суд, в ніч з 8 на 9 листопада 2010 року ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні кухні житлового будинку гр. ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, знаходячись в стані алкогольного сп"яніння, після суперечки та бійки з ОСОБА_5 умисно завдав удару ножем в грудну клітку останнього, заподіявши проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням правого шлуночка серця, від якого ОСОБА_5 на місці події помер.

У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_2 доводить, що не мав умислу на позбавлення життя потерпілого і лише намагався себе захистити, не усвідомлюючи в повній мірі своїх дій. Вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, а кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України є не вірною.

Просить скасувати вирок суду, як незаконний, і постановити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та з врахуванням ряду пом"якшуючих покарання обставин обрати покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_2, який в судовому засіданні частково підтримав свою апеляцію і просить з врахуванням фактичних обставин справи перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України, думку прокурора щодо залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи, викладені в апеляції ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних у встановленому законом порядку органом досудового слідства й досліджених судом доказів у справі, яким дана правильна юридична оцінка.

Як в ході досудового слідства, так і при розгляді справи судом першої інстанції / т.1 а. с. 293-294, 308-312, 318, т. 2 а. с. 20/, ОСОБА_2 визнав себе винним і стверджував про те, що після розпиття спиртних напоїв між ним і ОСОБА_5 виникла сварка, що переросла у бійку з боку потерпілого, після чого він, обурившись і розсердившись на ОСОБА_5, взяв кухонного ножа і вдарив ним ОСОБА_5 в грудну клітку. Від завданого удару ножем потерпілий впав на підлогу і не подавав ознак життя.

При відтворенні обстановки і обставин події, проведеного з дотриманням вимог КПК України, / т.1 а. с. 261-273/ ОСОБА_2 показав і розповів, як і за яких обставин позбавив життя ОСОБА_5

За висновком судово - медичної експертизи № 219 від 22 грудня 2010 року / т.1 а. с. 73-75/ смерть ОСОБА_5 настала від гемотампонади серця внаслідок проникаючого ножового поранення передньої грудної стінки з пошкодженням правого шлуночка серця.

Зазначений висновок повністю узгоджується зі способом завдання засудженим удару ножем потерпілому та характером і локалізацією поранення в область життєво важливого органу -серця.

Відповідно до висновку амбулаторної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи № 517/10 від 28.12.2010 року / т.1 а. с. 171-174/ ОСОБА_2 в момент скоєння інкримінованого йому злочину будь - яким психічним захворюванням не страждав, в тимчасово хворобливому стані не знаходився і міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Як свідчать матеріали справи, і цього не заперечує сам ОСОБА_2, після нанесення удару ОСОБА_5 він не намагався надати будь - яку допомогу потерпілому, а пішов до кімнати дивитись телевізор, після чого витягнув труп на подвір"я, де присипав землею, не повідомивши нікого про скоєний злочин.

За таких даних твердження засудженого в апеляції про те, що він захищався від потерпілого і не усвідомлював в повній мірі своїх дій, не можна визнати обґрунтованими, як не заслуговують на увагу і твердження ОСОБА_2 при апеляційному розгляді справи про те, що в його діях наявний склад злочину, передбачений ст. 119 КК України - вчинення вбивства через необережність.

При призначенні покарання засудженому суд, як видно з вироку, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу ОСОБА_2, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, є інвалідом другої групи, обставини, що пом"якшують покарання - розкаяння у вчиненому та сприяння в розкритті злочину, і призначив ОСОБА_2 покарання максимально наближене до мінімального, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і підстав для скасування вироку та перекваліфікації дій ОСОБА_2 не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Володимирецького районного суду від 23 лютого 2011 року стосовно ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 -без задоволення.

С У Д Д І :

Т.І. Збитковська О.А. Міщенко С.П. Баглик