Справа № 2а -9/2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2009 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області в складі : головуючого судді Федько С.П.,
при секретарі Ковальовій О.Г.,
за участю представника відповідача Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, Головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої інвалідам війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що має статус громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, є інвалідом 2 групи і перебуває на обліку в Центрально-Міському управлінні праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, має статус інваліда війни. До 19 жовтня 2006 року був інвалідом 3 групи. Відповідно до діючого законодавства передбачена щорічна до 5 травня допомога інвалідам війни 2 групи в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а інвалідам війни 3 групи у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, розмір яких визначається на момент виплати. Але відповідач виплатив йому щорічну разову допомогу за період з 2005-2007 р. в розмірі 900 грн., відмовивши йому у виплаті різниці. Вважає, що відповідач не доплатив йому щорічну разову допомогу за 2005 - 2007 рік у розмірі 7185,00 грн. просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на свою користь 7185,00 грн.
Позивач у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав.
Представник відповідача Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (далі УПСЗН) Коваленко О.В., яка діє за довіреністю, в судовому засіданні проти позову заперечувала, вважаючи, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Законами України «Про державний бюджет на 2005 рік», “Про Державний бюджет на 2006 рік”, “Про Державний бюджет на 2007 рік” дія ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розмірів даного виду допомоги була зупинена на ці роки. Розмір допомоги визначався ст. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Посилання на рішення Конституційного суду України є необґрунтованим, оскільки це рішення було прийнято 9 липня 2007 року, тобто, після закінчення 5 травня 2007 року строку для виплати даного виду допомоги. Виплата допомоги до Дня Перемоги здійснюється відповідно до законів України про Державний бюджет. УПСЗН може проводити видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Є необґрунтованим посилання позивача на розмірі мінімальних пенсій, встановлених нормативними актами України, оскільки вони не регулюють розміри пенсій для проведення разової щорічної допомоги до 5 травня. Вважає, що дії УПСЗН по нарахуванню та виплаті позивачу щорічної допомоги до Дня Перемоги є правомірними. Крім того, позивачем пропущений річний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області в судове засідання не з’явився, направив до суду листа, в якому просив розглянути справу за його відсутності. В своєму письмовому поясненні зазначив, що органом державного казначейства здійснюють лише функцію контролю за касовим виконанням Державного бюджету за цільовим призначенням. Дія статті 13 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розмірів даного виду допомоги була зупинена на 2005-2007 рік згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Просив врахувати ці пояснення при вирішенні справи.
Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 31 липня 2007 року, довідкою № 018630 серії ДОН-04 від 19 жовтня 2006 року, до 19 жовтня 2006 року був інвалідом війни 3 групи, у зв’язку з чим користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі Закон № 3551).
Відповідно до ч. 5ст. 13 Закону № 3551 відповідач повинен нараховувати та виплатити щорічну разову допомогу в розмірі сими мінімальних пенсій за віком.
Відповідачем УПСЗН позивачу нарахована та виплачена разова грошова допомога до 5 травня у 2005 році в розмірі 270 грн., у 2006 році – 270,00 грн., у 2007 році – 360 грн., виходячи із Законів України про Державний бюджет , що приймались у відповідні роки, якими були встановлені конкретні розмірі даного виду допомоги, в тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Зазначені обставини визнані та не оспорюються сторонами.
Протягом спірного періоду часу розмір мінімальної пенсії за віком становив:
332,00 грн. - з 01 квітня 2005 року; відповідно до Закону України від 25 березня 2005 року № 2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік;
359,00 грн. – з 01 квітня 2006 року відповідно до Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV «Про Державний бюджет України на 2006 рік», набрав чинності з 01 січня 2006 року;
406,00 грн. – з 01 квітня 2007 року відповідно до Закону України від 15 березня 2007 року № 749-V «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», набрав чинності з 09 квітня 2007 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджету країни на 2007 рік» від 15 березня 2007 року № 749-V, згідно з п.7 якого стаття 62 викладена в новій редакції, а саме : «Установити , що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток». Отже, 406 грн. – прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, визначений абзацом п’ятим частини першої статті вищезазначеного Закону, + 1% = 410.06 грн. Доводи представника відповідача про необґрунтованість застосування даного нормативного акту безпідставні, оскільки Законом № 3551 встановлений розмір щорічної допомоги виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні вказаної справи необхідно користуватися принципами, закріпленими Конституцією України, щодо неможливості скасування або звуження існуючих прав і свобод людини, Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 13 Закону № 3551 визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.
Доводи представника відповідача УПСЗН про те, що на час виплати рішення Конституційного Суду ще не було прийнято, не можуть братися до уваги, оскільки закон визнається неконституційним з моменту його прийняття.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня у розмірі 360 грн. у 2007 році є неправомірними.
За таких обставин, суд вважає, що УПСЗН повинно виплатити позивачу щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік, виходячи із суми мінімальної пенсії за віком на момент виплати, у розмірі:
- 410,06 (розмір мінімальної пенсії за віком) 8 (кількість мінімальних пенсій за віком) – 360,00 грн. (виплачена сума) = 2920,48 грн.
зазначена сума підлягає стягненню з відповідача УПСЗН на користь Стадника Я.А. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В частині стягнення допомоги за 2005 і 2006 роки в позові необхідно відмовити з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.
На підставі вищенаведеного, ст.13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, ст. 268 ЦК України, Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 69-71, 99, 100, 159-163 КАСУ,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради щодо розміру та порядку нарахування щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відмови у перерахунку невиплаченої суми цієї допомоги неправомірними. Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2920 ( дві тисячі дев’ятсот двадцять) грн. 48 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.
В решті позовних вимог, а саме – стягненні з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь ОСОБА_1 суми допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки в розмірі 4264 (чотири тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 52 коп., відмовити.
Постанова в повному обсязі складена 21 квітня 2009 року.
Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений ст. 186 КАС України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження ).
Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.П. Федько