а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 р. Справа № 2-а-3919/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,
При секретарі судового засідання: Решетнік Зінаїді Володимирівні
За участю представників сторін:
позивача :ОСОБА_1, адвоката - ОСОБА_2
відповідача : Рибаченко Володимира Миколайовича, Лучинського Павла Васильовича
розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні
за позовом : фізичної особи - підприемця ОСОБА_5
до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про : визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.07.2009р. посадовими особами ДПІ у м. Вінниці здійснено планову виїзну документальну перевірку ОСОБА_5. За наслідками проведеної перевірки складено акт № 1930/17 від 27.07.2009р. та встановлені порушення Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про прибутковий податок з громадян”, “Про податок з доходів фізичних осіб”. Позивач посилається на прийняття відповідачем рішень всупереч вимог Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, оскільки позивач в листопаді-грудні 2008 року перебував на спрощеній системі оподаткування і сплачував єдиний податок та вважає донарахування суми податкового зобов’язання неправомірним, у зв’язку з чим адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі та скасувати прийняті рішення по акту перевірки.
В судовому засіданні представник позивача та адвокат ОСОБА_2 підтримали заявлений позов у повному обсязі.
Представники відповідача не погодилися із заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях від 28.09.2009р. Суду зазначивши про правильність донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 23 097,47 грн. та податку на додану вартість в сумі 17 214 грн. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8 607 грн. Тому в задоволені адміністративного позову просили відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив, що посадовими особами ДПІ у м. Вінниці була проведена планова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 26.01.2007р. по 31.03.2009р. за наслідками якої складений акт перевірки від 27.07.2009р. № 1930/17 в результаті чого, були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0020001721/0 від 05.08.2009р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 17 214 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8 607 грн.;
- № 0020011721/0 від 05.08.2009р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності в сумі 23 097,47 грн.
Позивач не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями 14.08.2009р. подав скаргу до ДПІ у м. Вінниці про перегляд відповідних рішень. За результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у м. Вінниці від 02.09.2009р. № 6794/с/25-10/45 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ОСОБА_5 без задоволення.
При цьому за результатами розгляду скарги позивача відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0020001721/1 від 02.09.2009р. та № 0020011721/1 від 02.09.2009р., ідентичні за змістом первинним рішенням.
Твердження відповідача про не чинність на момент розгляду справи податкових повідомлень-рішень № 0020001721/0 від 05.08.2009р. та 0020011721/0 від 05.08.2009р. на думку суду не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до абзацу п’ятого пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. № 29 і зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.1996р. за № 723/1748, із змінами та доповненнями (далі Положення), у разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, первинно надіслані податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Тобто, нове податкове повідомлення - рішення приймається у разі зміни попереднього чи його скасування. Винесення таких рішень лише за результатами розгляду скарг позивача і без зміни його суті не передбачено чинним законодавством.
Як зазначалось вище, первинні податкові повідомлення-рішення № 0020001721/0 від 05.08.2009р. та 0020011721/0 від 05.08.2009р. в адміністративному порядку органами державної податкової служби скасовані не були, визначена в них сума податкового зобов’язання не змінювалась, а відтак почергове прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень з індексом -1 не відповідає змісту Положення, яким врегульовані спірні правовідносини.
На думку суду, всі податкові повідомлення-рішення, визначені позивачем в заявлених позовних вимогах є чинними з підстав залишення їх податковими органами без змін, а згідно з вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" та Порядку, повторні податкові повідомлення-рішення не зумовлюють автоматичної втрати чинності первинних. А відтак суд вправі надати оцінку як первинному податковому повідомленню-рішенню, так і наступним, що винесені в процесі адміністративного оскарження, тим більше, що докази їх відкликання в матеріалах справи відсутні.
Тому суд прийшов до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень № 0020001721/0 від 05.08.2009р. та № 0020011721/0 від 05.08.2009р.
Розглядаючи спір по суті, суд визнав заявлені вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_5 згідно свідоцтва про державну реєстрацію є фізичною особою-підприємцем зареєстрованим виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 21.11.2000р.
Позивач з ІІ кварталу 2007 року та у 2008 році обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та сплачував єдиний податок, що підтверджується звітами СПД –фізичної особи –платника єдиного податку.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року N 727/98 та Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тисяч гривень.
Приписами абзацу 5 цієї ж статті Указу передбачено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Матеріалами проведеної податковим органом перевірки встановлено що за звітний календарний рік позивач отримав виручку від реалізації товарів (робіт, послуг) в сумі 761 191,86 грн., тобто перевищив 500 000 грн.
Статтею 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Встановлений нормативним актом обов’язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в зазначених випадках означає, що з настанням такого обов'язку він втрачає право на сплату єдиного податку та зобов'язаний сплачувати податки, збори /обов'язкові платежі/ в загальному порядку.
Такий перехід платника податку здійснюється ним самостійно починаючи зі звітного періоду (кварталу), наступного за звітним періодом (кварталом), в якому виникло перевищення, шляхом подачі у відповідний орган державної податкової служби заяви про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Заява подається суб’єктом господарювання не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (стаття 4 Указу N 727).
Так, згідно статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Оскільки в розрізі статті 2 Указу № 727 такий суб’єкт авансом сплачує фіксований розмір ставки єдиного податку, то вказана норма розповсюджується на суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали об’єм виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) тільки до визначеної суми 500 000 грн. А сума яка перевищує встановлену норму оприбутковується відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
На сьогоднішній день Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не визначений механізм оподаткування суми перевищення об’єму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), отриманої платником єдиного податку. Такий механізм визначений Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" і на думку суду перевищення визначеного обсягу виручки підлягає включенню в загальний сукупний оподаткований дохід.
Суб’єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і отримує доходи (виручку) яка перевищує 500 000 грн. на рік, повинен дану суму перевищення оподатковувати в порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 Про прибутковий податок з громадянта п.7.1. ст. 7 п. 22.3 ст. 22 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб№ 889-IV від 22.05.2003р. із змінами і доповненнями.
Підпунктом 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб№ 889-IV від 22.05.2003р. визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок з громадяноподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.
Згідно самостійно поданого платником звіту по єдиному податку за № 245304 від 05.01.2009р. задекларовано, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за IV квартал 2008р. складає –279 089,17 грн., обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 761 191,86 грн.
В порушення п. 1 п. 4 Указу Президента України Про внесення змін до Указу Президента Українивід 03 липня 1998 року № 727 № Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва№ 746/99 від 28.06.1999р. із змінами та доповненнями, в IV кварталі 2008р. обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), з урахуванням обсягу попередніх періодів, перевищив 500 000 грн.
Суб’єкт підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, отримує доходи за умов, відмінних від установлених вищевказаним Указом для провадження спрощеної системи оподаткування, зокрема якщо дохід (виручка) перевищує 500 000 грн., то такі доходи одержані суб’єктом підприємницької діяльності, сума такого перевищення підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом четвертим Декрету Кабінету Міністрів України Про прибутковий податок громадян№ 13-92 від 26.12.1992р. із змінами і доповненнями, п.7.1 ст. 7 п. 22.3 ст. 22 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб889-IV від 22.05.2003р. із змінами і доповненнями.
Для визначення суми та складу валових витрат підприємцю за № 5366/с-17 від 03.07.2009р. було надіслано запит, зі сторони ДПІ у м. Вінниці, з проханням письмово надати інформацію щодо складу витрат із зазначенням найменування, кількості, ціни, вартості, пов’язаних з одержанням валового доходу в 2008 році, що перевищує обсяг виручки по єдиному податку понад 500 000 грн. Згідно одержаної відповіді за № 16215/С від 09.07.2009р. дане питання не відображене. Якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведені остаточних розрахунків за нормами, затвердженими Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву 18.01.1993р. № 36-32. Норми (у відсотках до суми валового доходу) від здійснення підприємницької діяльності (надання ремонтно-будівельних послуг при ремонті виробничих приміщень) складають 25%.
В ході перевірки було встановлено суму одержаного валового доходу в розмірі 205 310, 84 грн. При перевірці до складу валового доходу не враховано кошти в сумі 14 820 грн., одержані від ТОВ НВП Аргон, так як вони були повернуті 09.12.2008р. Тому сума витрат безпосередньо пов’язаних з отриманням доходу складає 51 327,71 грн., що видно із наступного розрахунку:
- 205 310,84 х 25 : 100 = 51 327,71 грн. –сума чистого (оподаткованого) доходу –153 983,13 грн.
- 205 310,84 - 51 327,71 = 153 983,13 грн. –сума податку з доходів фізичних осіб - СПД –23097,47 грн.,
- 153 983,13 х 15 : 100 = 23 097,47 грн.
Таким чином за результатами перевірки встановлено заниження чистого (оподаткованого) доходу в IV-кварталі 2008р. на суму 153 983,13 грн., а відповідно заниження податкового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 23 097,47 грн.
Відповідачем за результатами перевірки оподатковано виключно суму перевищення понад граничний розмір виручки від реалізації продукції, а тому посилання позивача на те, що він сплатив єдиний податок не заслуговує, на думку суду, увагу та не звільняє його від обов’язку сплатити податок з доходу, отриманого поза межами граничного обсягу виручки, визначеної Указом. А тому донарахування ДПІ у м. Вінниці суми 23 097,47 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності здійснено відповідно до Закону і є обґрунтованим та підтвердженим матеріалами справи.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає правомірним та чинним податкове повідомлення-рішення № 0020001721/1 від 02.09.2009р. щодо визначення податкового зобов’язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 23 097,47грн.
Також, ОСОБА_5 не погодився в частині встановленого порушення –заниження податкового зобов’язання по ПДВ за рахунок включення до податкового кредиту за квітень 2007р. суму 16 650,00 грн. з придбання легкового автомобіля марки Шкода Октавія.
Судом встановлено, що зазначене порушення виникло внаслідок того, що позивачем в до складу податкового кредиту враховано суму 16 650 грн. по придбанню легкового автомобіля марки Octavia Tour 1.6І 2007р. відповідно до податкової накладної № 59 від 07.02.2007р. з метою здійснення підприємницької діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Згідно ч. 2 пп. 7.4.2 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість№ 168/97-ВР не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбані легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
06.03.2007р. позивачем отримано ліцензію НОМЕР_1 на вид господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, а також ліцензійну картку на придбаний легковий автомобіль № НОМЕР_2.
Відповідач стверджує, що відповідно до перевірки суб’єктом підприємницької діяльності до книги обліку доходів і витрат за перевіряємий період доходу від здійснення таксомоторних перевезень не одержано, тобто використання автомобіля в оподаткованих операціях (здійснення таксомоторних перевезень) в межах господарської діяльності не встановлено. Збір за забруднення природного навколишнього середовища, який є обов’язковим при використанні автомобіля в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, за перевіряємий період позивачем не декларувався та до бюджету не сплачувався, сервісні книжки, шляхові листи щодо використання автомобіля в господарській діяльності для перевірки не пред’явлено.
Також зазначив, що до опису документів пред’явлених для проведення документальної перевірки 30.06.2009р., договір щодо отримання послуг по забезпеченню медичним контролем та інструктажем водія таксі, послуги стоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобіля не значиться, прибутковий касовий ордер за № 24/04 від 24.04.2007р. на загальну суму 65,00 грн. для перевірки не пред’являвся, в книзі обліку доходів і витрат не відображений.
Крім цього, на думку відповідача, вищезазначений автомобіль не відповідав вимогам Закону України “Про автомобільний транспорт”. Відповідно до ст. 1 даного Закону таксі –це легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлено на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому боку лобового скла і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків. Тому на думку відповідача, вищезазначений автомобіль не відповідав вимогам зазначеного закону.
Суд вважає, що такі доводи не відповідають дійсності, так як перевірка проводилась за місцем знаходження податкової інспекції, тому твердження про невідповідність автомобіля вимогам ст.1 Закону України “Про автомобільний транспорт” є хибним та не доведено в судовому засіданні відповідачем. Крім цього, відповідно до ст. 9 Закону України Про автомобільний транспортвід 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ ліцензійна картка на таксі надається за умови підтвердження в установленому порядку відповідності його облаштування вимогам визначення таксі, викладеним у статті 1 цього Закону, що також спростовує дане твердження відповідача.
Згідно Договору від 19 лютого 2007 року у відповідності до законодавства України водій таксі отримував послуги по забезпеченню медичним контролем та інструктажем, а також таксомотор - послуги автостоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобіля.
Прибутковий касовий ордер за № 24/04 від 24 квітня 2007р. на загальну суму 65,00 грн. підтверджує факт надання ОСОБА_7 послуги з перевезення.
Договір від 19.02.2007р. щодо отримання послуг по забезпеченню медичним контролем та інструктажем водія таксі, послугами стоянки, щоденного контролю технічного стану, технічного обслуговування та ремонту автомобіля та прибутковий касовий ордер за № 24/04 від 24 квітня 2007р. на загальну суму 65,00 грн. був поданий до заперечення позивача від 30.07.2009р. Даний факт досліджений в судовому засіданні і спростовує заперечення відповідача, так як дане заперечення з додатками було вручено ДПІ у м. Вінниці 30.07.2009р., що підтверджує штамп податкової інспекції на даному запереченні.
Згідно ст. 35 Закону України Про автомобільний транспортпослуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном. Таким чином, послуги з перевезення на таксі надані відповідно до чинного законодавства.
Крім цього суд зазначає, що законодавцем чітко визначено умови віднесення суми податку, сплаченого платником при придбані легкового автомобіля, який облаштований вимогами визначення таксі. Тому легковий автомобіль марки Octavia Tour 1.6І 2007р., номерний знак НОМЕР_3 АІпридбаний ОСОБА_5 відповідає даним вимогам таксі, що підтверджується ліцензійною карткою серії НОМЕР_2 до ліцензії та самою ліцензією серії НОМЕР_1.
Враховуючи, що автомобіль експлуатувався в режимі таксі з 05 квітня 2007 року, в квітні 2007р. до податкового кредиту було включено суму 16 650 грн. по придбанню легкового автомобіля відповідно до податкової накладної № НН-0000059 від 07.02.2007р.
Твердження відповідача, що власник не сплачує податок з власників транспортних засобів, суд до уваги не бере, так як перевіркою дане порушення не встановлено.
Стосовно доводу ДПІ у м. Вінниці, що сума по прибутковому ордеру не відображена в книзі обліку доходів і витрат, в зв’язку з чим не може бути підтвердженням факту невикористання автомобіля в господарській діяльності, судом не береться до уваги і є лише порушенням порядку її ведення, та не свідчить про відсутність господарської діяльності чи господарської операції.
Судом також з’ясовано, що у повідомленні-рішенні ДПІ у м. Вінниці № 0020001721/1 від 02.09.2009р. за платежем з податку на додану вартість зазначено суму за основним платежем 17 214 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій 8 607 грн.
Сума основного платежу 17 214 грн. складається із сум які були включені до податкового кредиту по придбанню легкового автомобіля в сумі 16 650 грн., по придбанню телевізора Sв сумі 112,35 грн. та по придбанню двох кондиціонерів в сумі 452 грн.
Позивач суми по придбанню телевізора a-Sдвох кондиціонерів не оскаржує, тому суд не досліджує їх та рахує такими, які віднесені до податкового кредиту безпідставно.
В свою чергу, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму податку на додану вартість, яка в свою чергу складається з трьох сум.
Встановивши невідповідність частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми як основного платежу так і штрафних (фінансових) санкцій.
Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати частину основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.
Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.
З огляду на вищевикладене податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0020001721/1 від 02.09.2009р. про податок на додану вартість в сумі 17 214 грн. та штрафних фінансових санкцій в сумі 8 607 грн. підлягає скасуванню.
Крім того, як вбачається із оскаржуваного рішення, сума основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій виписана одним числом, без поділу на санкції відповідних порушень. Тобто, суд вважає, що у такій ситуації є неможливим виокремити застосовані податковим органом до СПД виявлені правопорушення, оскільки такі дії свідчитимуть про підміну функцій ДПІ у м. Вінниці.
Згідно з частиною першою цієї статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам до рішень суб’єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень права СПД ФО ОСОБА_5 потребують судового захисту шляхом скасування рішень № 002001721/0 від 05.08.2009р., № 002001721/1 від 02.09.2009р. та № 0020011721/0 від 05.08.2009р.
Разом з тим, суд уточнює, що при визнанні неправомірним сум які були включені до податкового кредиту по придбанню телевізора Sв сумі 112,35 грн. та по придбанню двох кондиціонерів в сумі 452 грн., виокремити їх із прийнятого податковим органом рішення вбачається неможливим, а тому хоч і правомірно застосовано відповідачем виключення даних сум із податкового кредиту, скасуванню підлягає рішення повністю.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем який не є суб’єктом владних повноважень, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 002001721/0 від 05.08.2009р., № 002001721/1 від 02.09.2009р. та № 0020011721/0 від 05.08.2009р.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 судові витрати в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 10.11.09
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович