а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

04 листопада 2009 р.       Справа № 2-а-4026/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича ,

при секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні  

за участю представників сторін:

позивача       :   не з’явився

відповідача  :   Довженко О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом : Головного управління пенсійногофонду України у Вінницькій області  

до :   Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ  у Вінницькій області  

про : скасування постанови про накладення штрафу від 19.05.2008р. за виконавчим листом № 2-а-268

ВСТАНОВИВ :

   Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області заявлено позов до  Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області   про  скасування постанови від 19.05.2008 року про накладення штрафу в розмірі  340 грн. та про визнання дій такими, що суперечать чинному законодавству.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не мав можливості виконати виконавчий лист у справі №2а-268/06 від 18.06.2007 року, виданий Гайсинським районним судом Вінницької області про перерахунок пенсії гр. ОСОБА_2, оскільки законних підстав для проведення такого перерахунку не має. Крім того, позивач вказав що в даний час головне управління виконало виконавчий лист № 2-а-268 про що повідомлено Підрозділ примусового виконання рішень ГУЮ у Вінницькій області. Проте, державний виконавець вказані обставини до уваги не взяв та, на думку позивача,  неправомірно виніс постанову про накладення  340 грн. штрафу, у зв'язку з чим його дії слід визнати такими, що суперечать чинному законодавству, а постанову від 19.05.2008 року скасувати як незаконну.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надавши суду письмове клопотання в порядку ч. 3 ст. 122 КАС України про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмових заперечення на позовну заяву, зазначивши також, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а відтак оспорювана постанова є законною.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

18.06.2007р. Гайсинським районним судом Вінницької області на виконання власного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного військового комісаріату видано виконавчий лист № 2-а-268, яким зобов’язано Вінницький обласний військовий комісаріат донарахувати та виплатити протягом трьох місяців від дня набрання постановою законної сили ОСОБА_2 пенсії за період з 01.01.2003р. по день зробленого вже кожному з них перерахунку з повним урахуванням приписів Указу Президента України №173 від 23.02.2002р. "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", Указу Президента України №389 від 05.05.2003р. "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 829 від 22.05.2000р. "Про грошове забезпечення військовослужбовців" та розділом 34 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого Наказом МО України від 05.03.2001р. № 75.

14.02.2008 року  ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області  здійснено заміну сторони виконавчого провадження  у справі №2а-268 з Вінницького обласного військового комісаріату на Головне управління пенсійного фонду у Вінницькій області.

05.03.2008 року на виконання ухвали суду відповідачем винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження, копію якої разом з вимогою державного виконавця виконати рішення суду в термін до 12.03.2008р. надіслано на адресу головного управління ПФУ у Вінницькій області.

Рішення суду про перерахунок пенсії гр. ОСОБА_2 в термін як до 12.03.2008р. так і в послідуючому  позивачем залишилось не виконаним.

19.05.2008 року  державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340 грн.  за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

Проаналізувавши  наявні  докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні рішення Гайсинського районного суду Вінницької області у справі № 2-а-268/06 про перерахунок пенсії гр. ОСОБА_2 на момент звернення до  примусового виконання набуло законної сили та з врахуванням наступної ухвали про заміну сторони у виконавчому провадженні було обов’язковим до виконання Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Згідно статті 124 Конституції України  судові рішення є обов’язковими  до виконання на всій території України.

Також, згідно частини 2 статті 11 Закону України "Про судоустрій України" судові рішення що набрали сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно частини 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 6 вказаного закону визначено,  що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.  Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 1 ст.87  Закону України “Про виконавче провадження”, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Як встановлено судом позивач (боржник у виконавчому провадженні) у визначений державним виконавцем строк  рішення суду не виконав, у зв'язку з чим державним виконавцем винесено постанову від 19.05.2008 року про накладення на боржника штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно  до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Також,  частиною 4 ст. 11  Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що  у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Проте, як встановлено судом та не заперечувалось сторонами,  позивач  жодних дій спрямованих  на  виконання судового рішення  не вчинив та у визначений у вимозі термін рішення суду не виконав, хоча постановою  про заміну сторони виконавчого провадження  був визначений як боржник по справі №2а-268/06.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що строк для добровільного виконання виконавчого документу може встановлюватися виключно в постанові про відкриття виконавчого провадження, проте,  вважає за необхідне зауважити наступне.

Як вбачається з вимоги державного виконавця  № 09/446 від 05.03.2008 року  нею не встановлювався строк  добровільного виконання , натомість вимогою визначено термін до  якого від Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області вимагалось виконати виконавчий лист у справі №2а-268 (до 12.03.2008 року). З огляду на те, що поняття "строк добровільного виконання" та  "термін виконання" не є тотожними, та зважаючи, що Законом України "Про виконавче провадження"  не передбачено  випадків коли   строк  добровільного  виконання  рішення  встановлюється  при здійсненні виконавчих дій  не пов'язаних з винесенням постанови про відкриття провадження, суд вважає, що  державний виконавець при визначенні боржнику терміну до якого слід було виконати виконавчий документ  діяв у відповідності до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та у передбачений ним спосіб.

Твердження позивача про неможливість вчасного виконання судового рішення у зв’язку з великою завантаженістю спеціалістів не заслуговує на увагу, оскільки це не є підставою невиконувати судове рішення. Тим більше, відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів.

Проте, як встановлено в судовому засіданні таким правом позивач не скористався. До того ж, після одержання  постанови і вимоги державного виконавця від 05.03.2089 року, в яких зазначено реквізити судових рішень, що  підлягають виконанню  та викладено  зміст  їх резолютивної частини, позивач, в разі існування такої необхідності,  не був позбавлений права звернутись до суду в порядку  статті 263 КАС України  про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

Проте, матеріали справи свідчать, що Головне управління ПФУ у Вінницькій області   ані  після заміни сторони виконавчого провадження, а ні в межах встановленого для виконання  строку заяву  про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення  не подавало, що спростовує доводи позивача про існування будь-яких обставин, що могли б перешкодити виконанню судового рішення.

Фактично ж рішення суду у справі № 2-а-268 виконано позивачем 30.05.2008р., про що державний виконавець отримав повідомлення 02.06.2008р., тобто після винесення оскаржуваної постанови від 19.05.2008р. про накладення штрафу.

Право державного виконавця вживати до боржників заходи у вигляді накладення штрафу спрямоване в першу чергу на забезпечення виконання рішення суду, що набуло законної сили та попередження про недопущення такої бездіяльності в майбутньому. Своє завдання згадана постанова державного виконавця від 19.05.2008р. виконала в повному обсязі.

 Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у  справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії  відповідачем дотримані, а дії державного виконавця Довженка О.Д. з винесення постанови  про накладення на позивача  штрафу  здійснені на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на це суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -    

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:     05.11.09  

Суддя                 Курко Олег Петрович