а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2009 р. Справа № 2-а-4262/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича ,
При секретарі судового засідання: Ваталінська Марина Анатоліївна
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Шіпцов С.Г.
розглянувши матеріали справи
за позовом : ОСОБА_3
до : Військової частини А1185 в особі житлової комісії
про : визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (надалі –Позивач) з позовом до Військової частини А1185 в особі житлової комісії (надалі –Відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час проходження служби у військовій частині А0332 поставлений на квартирний облік з 02.07.1993 року з сім'єю у складі 2-х осіб. Після переведення для подальшого проходження служби у м. Вінницю, житловою комісією військової частини А 1185 позивач поставлений на квартирний облік з 03.03.1995 року. Позивач вважає таке рішення неправомірним, тому і звернувся в суд за захистом своїх прав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що згідно з п. 2 наказу Міністра оборони України від 03.02.1995 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1995 року за № 34/579 встановлено, що у випадках, передбачених ч.4 п.11 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України при переміщенні військовослужбовців по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку, але не раніше ніж з дня набрання чинності цього наказу, тобто з 03.02.1995 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані у справу докази, суд встановив наступне.
Позивач з 01.08.1988 року проходить військову службу у Збройних Силах України.
Згідно з довідкою квартирно-експлуатаційного відділу м. Виноградів, Закарпатської області від 17.10.1996 року № 277, позивач перебував на квартирному обліку у військовій частині А0332 з 02.07.1993 року складом сім'ї два чоловіки.
Протоколом № 6 (витяг з протоколу ) засідання житлової комісії військової частини А 1185 (яка являється правонаступником військової частини 35480) від 27.07.1997 року позивач поставлений на квартирний облік військової частини А 1185 з 03.03.1995 року.
Із витягу протоколу № 44 засідання житлової комісії військової частини А 1185 від 21.05. 2009 року вбачається, що позивачу відмовлено в перенесенні терміну перебування на квартирному обліку з 03.03.1995 року на підставі п. 2 наказу МОУ № 20 від 02.02.1995 року.
Позивач, не погоджуючись з рішенням засідання житлової комісії, звернувся з позовом до суду та просив зобов’язати відповідача скасувати протокол №44 від 21.05.2009 року та зарахувати його зі складом сім'ї три особи на квартирний облік з 02.07.1993 року.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба , альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що житлова комісія військової частини є суб"єктом владних повноважень, а позивач дійсно проходить військову службу в Збройних Силах України, суд дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту визначає та встановлює Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, цей Закон також гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу першого частини 1 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 р. затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини.
У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім’ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Крім того, п. 3.3 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 року № 577 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за 1171/13045 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні житлової комісії військової частини зазначаються дата зарахування на облік, склад сім’ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, у першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Ч. 9 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З пояснень позивача та матеріалів справи суд встановив, що позивач звертався до житлової комісії в/ч А 1185 щодо перенесення терміну перебування на квартирному обліку. Рішенням житлової комісії в/ч А 1185 (протокол №44 засідання від 21.05.2009 р.) позивачу було відмовлено у задоволенні його звернення.
При цьому, як підстава відмови, зазначено п. 2 наказу Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року. Суд, даючи оцінку підставам відмови, врахував, що на момент прийняття рішення ( 21.05.2009 року) наказ Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року втратив чинність на підставі наказу Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2006 року за № 1171/13045.
Діючий наказ Міністра оборони № 577 від 06.10.2006 року "Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень" видано відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006 року "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями".
Відповідно до п. 3.7 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006, військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов'язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не враховано, що наказ Міністра оборони України № 20 від 03.02.1995 року втратив чинність, а відтак не міг бути підставою для прийняття рішення ( протоколу №44) від 21.05.2009 року про відмову позивачу у перенесенні терміну перебування на квартирному обліку з 03.03.1995 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Виходячи з норм ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів правомірності своїх рішень відповідач суду не надав.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд прийшов до висновку про невідповідність вимогам чинного законодавства рішення відповідача, що є підставою для його скасування.
Згідно ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини А1185 від 21.05.2009 року ( протокол №44) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_3 на квартирний облік з 02.07.1993 року.
3. Зобов'язати житлову комісію військової частини А1185 зарахувати ОСОБА_3 в загальний термін перебування на квартирному обліку період перебування на квартирному обліку за попередніми місяцями служби в інших гарнізонах з 02.07.1993 року та перенести ОСОБА_3 у списках загальної черги військової частини А1185 з 02.07.1993 року.
4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_3 документально підтверджений розмір судових витрат, відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 3,40 грн..
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 06.11.09
Суддя Сторчак Володимир Юрійович