а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-4248/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,
При секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
За участю представників сторін:
позивача : Федчишена В.А., що діє за довіреністю
відповідача : Романовської Н.А., що діє за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : Вінницької міської ради
до : комунального підприємтсва "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"
про : скасування державної реєстрації об'єкту нерухомого майна
ВСТАНОВИВ :
З адміністративним позовом звернулась Вінницька міська рада до комунального підприємства Вінницьке міське бюро технічної інвентаризаціїпро скасування державної реєстрації об’єкта нерухомого майна.
Позов мотивовано тим, що за ОСОБА_3 комунальним підприємством Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації (далі –КП ВООБТІ) було зареєстроване на праві приватної власності торгово-складське приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для набуття ОСОБА_3 права власності на зазначене вище майно та його подальша реєстрація відбулась на підставі рішення Староміського районного суду м.Вінниці, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15.07.2009 року.
Вчинення таких дій відповідачем щодо реєстрації не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та інтереси Вінницької міської ради, а тому державна реєстрація вказаного нерухомого майна підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 05.10.2009 року провадження у справі було відкрито.
Під час розгляду справи представник позивача збільшив позовні вимоги, про що подав відповідну заяву від 26.10.09 р., згідно якої просить зобов'язати КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності торгово-складського приміщення по АДРЕСА_1 в єдиному державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 16.12.2008 року реєстраційний номер 25814328, витяг про реєстрацію номер 21286772 за ОСОБА_3.
Збільшення позовних вимог приймається судом на підставі ч.1 ст.51, ст. 133 КАС України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обгрунтовуючи їх обставинами та доказами, що викладені в позові.
Представник відповідача позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.
Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази та в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В силу п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону №1952-IV до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Також п.7 Прикінцевих положень Закону №1952-IV зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
У відповідності до підпункту 10 п. бст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Українідо відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Враховуючи ту обставину, що єдина система органів державної реєстрації прав, створення якої передбачено саме Законом №1952-IV, в тому числі до створення місцевих органів державної реєстрації - відділень державної гозпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (ст.7 цього Закону), ще не створена, суд встановив, що реєстрація об'єктів нерухомості проводиться підприємствами реєстрації та технічної інвентаризації, яким делеговані такі повноваження.
Отже, відповідач при виконанні делегованих повноважень владного суб’єкта здійснює владні управлінські функції, тобто передбачені законом дії у сфері діяльності публічної влади і у розумінні п. 1 ст. 3 КАС України лише на основі норм діючого законодавства України.
Таким чином, комунальне підприємство Вінницьке міське бюро технічної інвентаризаціїє підприємством, в межах визначеної адміністративно-територіальної одиниці виконує делеговані йому виконавчим органом місцевого самоврядування повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність визнання позову відповідачем, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, на підставіозначає, що суб’єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
У межах повноважень означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
У спосібозначає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються нормами Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьвід 01.07.2004р. №1952-IV із змінами та доповненнями (далі –Закон №1952-IV), що визначено статтею 1 цього Закону.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.1 Закону №1952-IV).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону №1952-IV, обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 19 Закону №1952-IV підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Частиною 3 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьпередбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Статтею 19 вказаного Закону визначені чіткі підстави для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Крім того, пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення передбачено, що рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.2008 року між ПП Комплект-будта ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець –ПП Комплект-будпередав у власність (продав), а покупець –ОСОБА_3 набув у власність (купив) торгово-складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відчужуване торгово-складське приміщення складається з тамбуру площею 1,1 м.2, кабінету площею 9,3 м.2, торгового залу площею 38,9 м.2, комори площею 7,0 м.2. Загальна площа приміщення складає 56,3 м.2.
Попередньо, зазначене приміщення було набуто ПП Комплект-буду ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу об’єкту нерухомості від 22 листопада 2007 року.
Даний договір був визнаний дійсним рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 29.01.2008 року. Одночасно, рішенням суду було визнано право власності за ПП Комплект-будна придбане ним торгово-складське приміщення (магазин Будмаркет).
08 квітня 2008 року торгово-складське приміщення загальною площею 56,3 м.2, що розташоване по вул. Некрасова, б/н, в м. Вінниці зареєстровано КП ВООБТІза ОСОБА_3 за реєстровим №980 в реєстровій книзі №19.
16.12.08 р. державну реєстрацію права власності торгово-складського приміщення по АДРЕСА_1 було внесено до єдиного державного електронного реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 25814328, витяг про реєстрацію номер 21286772 за ОСОБА_3.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 липня 2009 року рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 29.01.08 р., яким було визнано право власності на торгово-складське приміщення за ПП Комплект-будскасовано.
За таких обставин, державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу, за яким у власність ОСОБА_3 було передано майно особою, яка володіла ним на підставі рішення суду, оскаржуваного на момент укладення вказаного договору.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд дійшов до наступного висновку.
Суд не встановлює право власності на вказаний об’єкт, оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного суду, а дає оцінку правомірності державної реєстрації прав на нерухоме майно та підстави для скасування такої державної реєстрації.
Як встановлено в судовому засіданні, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, підставою для набуття ОСОБА_3 права власності на зазначене вище майно та його подальша реєстрація відбулась на підставі рішення Староміського районного суду м.Вінниці, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15.07.2009 року.
Згідно частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав
В свою чергу ч.1 ст.14 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином судом встановлено, що державна реєстрація торгово-складського приміщення літ "А": 1-1 тамбур площею 1,1 кв.м, кабінет площею 9,3 кв. м., торговий зал площею 38,9 кв. м., комора площею 7,0 кв. м. загальна площа торгово-складського приміщення 56,3 кв.м. по АДРЕСА_1, що записано в реєстрову книгу за №980 книга №19 за ОСОБА_3 на праві приватної власності здійснена на підставі рішення, яке на даний час скасоване.
З оглянутої в судовому засіданні інвентарної справи об’єкту нерухомості №84976, що по АДРЕСА_1, вбачається, що дана будівля збудована без відповідних правовстановлюючих документів, тому є самовільно побудованою. Право власності на неї за ПП Комплект-будтакож було скасоване рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 29 січня 2008 року.
Суд бере до уваги також те, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 14.01.2009 року по цивільній справі №2-100/09 задоволено позов Вінницької міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та вирішено знести споруду магазину Будмаркет, що розташована по вул. Некрасова, б/н і звільнити земельну ділянку. Дане рішення набуло чинності.
В силу ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно вказаного вище рішення, земельна ділянка під спорудою є комунальною власністю Вінницької міської ради та належить до земель громадської та житлової забудови. Власником землі не видавались відповідні дозволи для будівництва торгово-складського приміщення.
Враховуючи наявність рішення Староміського районного суду м.Вінниці від 14.01.2009р. по справі № 2-100/09 про знесення споруди та звільнення земельної ділянки, вчинення дій по реєстрації права власності за ОСОБА_3 суперечить чинному законодавству та порушує права Вінницької міської ради.
Враховуючи принципи адміністративної юстиції, визначені частиною 3 статті 2 КАС України прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом. Суб’єкт владних повноважень повинен забезпечувати дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб’єкта владних повноважень.
Так зокрема, принцип прийняття рішення в межах повноважень означає, що рішення (дія) суб’єкта владних повноважень повинно прийматися відповідно до встановлених законодавством повноважень. Для реалізації цього принципу суб’єкт владних повноважень, в даному випадку КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації", як суб’єкт, якому делеговані владні повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в м.Вінниці, має повноваження щодо скасування державної реєстрації вказаного нерухомого майна.
Таким чином, приймаючи до уваги положення діючого законодавства, враховуючи всі обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію торгово-складського приміщення літ "А": 1-1 тамбур площею 1,1 кв.м, кабінет площею 9,3 кв. м., торговий зал площею 38,9 кв. м., комора площею 7,0 кв. м. загальна площа торгово-складського приміщення 56,3 кв.м. по АДРЕСА_1, що записано в реєстрову книгу за №980 книга №19 за ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Разом з тим, враховуючи, що дана реєстрація відповідачем була здійснена і в єдиному державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 16.12.2008 року реєстраційний номер 25814328, витяг про реєстрацію номер 21286772, є всі правові підстави для її скасування.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, що доводяться як доводами сторін так і матеріалами справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати комунальнепідприємство "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" скасувати реєстрацію торгово-складського приміщення літ "А": 1-1 тамбур площею 1,1 кв.м, кабінет площею 9,3 кв. м., торговий зал площею 38,9 кв. м., комора площею 7,0 кв. м. загальна площа торгово-складського приміщення 56,3 кв.м. по АДРЕСА_1, що записано в реєстрову книгу за №980 книга №19 за ОСОБА_3 на праві приватної власності.
Зобов'язати КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію права власності торгово-складського приміщення літ "А": 1-1 тамбур площею 1,1 кв.м, кабінет площею 9,3 кв. м., торговий зал площею 38,9 кв. м., комора площею 7,0 кв. м. загальна площа торгово-складського приміщення 56,3 кв.м. по АДРЕСА_1 в єдиному державному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 16.12.2008 року реєстраційний номер 25814328, витяг про реєстрацію номер 21286772 за ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 02.11.09
Суддя./підпис/. Дмитришена Руслана Миколаївна
Копія вірна.
Суддя:
Секретар:
Постанова набрала законної сили 12.11.2009 року