а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

06 листопада 2009 р.       Справа № 2-а-3971/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича ,

При секретарі судового засідання:   Гонті Інні Олександрівні  

За участю представників сторін:

позивача       :   Любина Михайла Вікторовича

відповідача  :   ОСОБА_2

розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні

за позовом : Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції  

до :   приватного підприємця - ОСОБА_2  

про : стягнення штрафних санкцій та  зобов’язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ :

Козятинська об’єднана державна податкова інспекція звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення фінансових санкцій з конфіскацією грального обладнання з приватного підприємця ОСОБА_2.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, здійснював діяльність з організації і проведення азартних ігор, на гральних автоматах,  з метою отримання прибутку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач адміністративний позов не визнав, в судовому засіданні зазначив,  що він не здійснював діяльності з організації та проведення азартних ігор, оскільки припинив діяльність з моменту набрання чинності Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”. Ігровий клуб не розформував, так як очікував змін до закону чи прийняття спеціального законодавства, що передбачає право здійснення грального бізнесу. Просив суд в адміністративному позові відмовити в зв’язку з тим, що не вважає себе фізичною особою суб’єктом підприємницької діяльності, тому не може бути організатором азартних ігор.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, свідків та розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 01.06.2007р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради за № НОМЕР_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 15839 від 13.06.2007р. ОСОБА_2 взятий на облік як фізична особа –підприємець ДПІ у м. Вінниці.

Судом встановлено, що 01.08.2009р. працівниками відділу податкової міліції Козятинської ОДПІ спільно з СДСБЕЗ Козятинського РВ ГУМВС у Вінницькій області з метою перевірки фактів про ймовірне порушення податкового законодавства була проведена перевірка приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Під час огляду місця події було встановлено, що ОСОБА_2 використовуючи приміщення за зазначеною адресою, всупереч Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”, за допомогою спеціального обладнання (гральних автоматів), організував та здійснював діяльність з проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.

Під час перевірки грального закладу було виявлено 20 гральних автоматів, частина яких, у кількості 17 штук використовувалась за своїм призначенням. Під час перевірки було зафіксовано факт надання послуг в сфері грального бізнесу громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5.  

За результатами перевірки складено протокол огляду місця події від 01.08.2009р., відібрані пояснення у оператора грального залу ОСОБА_6, відвідувачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, понятих ОСОБА_7, ОСОБА_8.

07.08.2009р. Козятинською міжрайпрокуратурою порушено кримінальну справу за фактом порушення норм Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 203 КК України. Дану кримінальну справу направлено для проведення досудового слідства в СВ Козятинський РВ УМВС України у Вінницькій області.

З 25 червня 2009 р. набув чинності Закон України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15 травня 2009 року № 1334-VI (надалі за текстом - “Закон № 1334-VI”) яким, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству, запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні.

За приписами статті 2 цього Закону в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Відповідно до статті 3 Закону № 1334-VI до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Статтею 55 Закону України від 26.12.2008 р. № 835-VI “Про Державний бюджет України на 2009 рік” установлено з 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 630 гривень на місяць. Таким чином, фінансова санкція у вигляді штрафу становить 5 040 000 грн. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від  04 грудня 1990 року № 509-XII (надалі за текстом - Закон № 509-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону № 509-XII у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Відповідно до статті 19 Закону № 509-XII податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції, зокрема, є запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За приписами статті 21 Закону № 509-XII податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.

Статтею 11-1 Закону № 509-XII визначено, що перевірки платників податків органами податкової міліції проводяться у порядку, встановленому Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 2 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року № 2135-XII оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Як вбачається з пояснення операторів ігрового залу ОСОБА_6 та ОСОБА_9, вони працювала з травня 2009 року операторами грального залу, виконувала різноманітну роботу з обслуговування ігрового залу, в тому числі видавали виграш учасникам азартних ігор. На дану роботу працевлаштувалися за об’явою, яка знаходилася на дверях даного ігрового залу. Чоловік на ім’я ОСОБА_3 прийняв їх на роботу - операторами, пояснив умови роботи, і надалі співпрацював з ними. При знайомстві з ними, ОСОБА_3 своє прізвище не називав, тому їм воно невідоме. ОСОБА_3 розраховувався з ними за кожну відпрацьовану добу в сумі 80 грн., а також давав готівкові кошти для розрахунку за комунальні послуги ігрового залу. Виграш з ігрових автоматів, кожну неділю, ОСОБА_3 знімав власноручно, частину яких віддавав для видачі виграшу (а.с.7, 16-17, 19-20).

В ході проведення пред’явлення фотознімків для впізнання особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було упізнано чоловіка на ім’я ОСОБА_3, який приймав їх на роботу та організовував і проводив азартні ігри (а.с.14-15). Даним чоловіком виявився ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець м. Вінниці, проживаючий по АДРЕСА_2, оформлений суб’єктом підприємницької діяльності, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №15839 від 13.06.2007р. (а.с.23).

У своїх поясненнях які містяться в матеріалах справи, охоронець ОСОБА_10 зазначив ОСОБА_2, як власника ігрового залу, який приймав його на роботу і пояснював йому обов’язки які входили до його компетенції (а.с.18)

 Із дослідженого пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується факт здійснення грального бізнесу, на гральних автоматах, в приміщені за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, у своїх поясненнях ОСОБА_5 зазначила, що перебуваючи неодноразово в даному ігровому залі робила ставки у сумі 100-150 грн., цього разу зробила ставку у сумі 100 грн. та розпочала гру.

Пунктом 2 статті 1 цього Закону визначено, що азартна гра, це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Судом також було встановлено, що приміщення в якому знаходився зал ігрових автоматів належить ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ВАТ Козятинхліб. В судовому засіданні ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_2 орендував у неї приміщення для здійснення підприємницької діяльності до набрання чинності Закону № 1334-IV. З ОСОБА_2 у неї була усна домовленість про те, що після першого місяця користування даним приміщенням він з нею укладе письмовий договір –оренди. В травні місяці, ОСОБА_2 частково розрахувався за перший місяць оренди, після чого ОСОБА_11 надала йому всі свої реквізити для юридичного оформлення договору - оренди приміщення та банківські рахунки для подальшого перерахунку коштів орендної плати. Однак, ОСОБА_2 договір оренди не підписав, обіцяючи розрахуватись за оренду приміщення пізніше. ОСОБА_11 зазначила суду, що здійснювати їй свою підприємницьку діяльність допомагав її колишній чоловік ОСОБА_12, який безпосередньо спілкувався з ОСОБА_2  

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12, суду пояснив, що ОСОБА_2 запропонував здати йому в оренду приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_11 У квітні 2009 року з ОСОБА_2 була укладена усна домовленість про оренду даного приміщення та передані ключі, після чого ОСОБА_2 завіз ігрові автомати та розпочав гральний бізнес. До кінця червня місяця 2009 року ОСОБА_2 не сплачувалася оренда, не сплачувалися в повному обсязі комунальні послуги, не було дотримано умов домовленості щодо укладання письмового договору –оренди, та постійне ухилення від зустрічі щодо обговорення невирішених питань оренди та заборгованості. В кінці червня місяця 2009 року ОСОБА_12 були забрані ключі у оператор від ігрового залу для з’ясування вищенаведених питань. На початку липня місяця 2009 року ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_12 і пообіцяв виконати умови усної домовленості щодо оформлення договору –оренди та покриття орендної заборгованості після повернення ключів від орендуємого приміщення. На питання ОСОБА_12 щодо заборони ігрового бізнесу, ОСОБА_2 повідомив, що має наміри вивезти ігрові автомати та організувати Інтернет-клуб. Після отримання ключів, ОСОБА_2 не вивіз ігрові автомати та продовжив ігровий бізнес.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 1334-VI організація і проведення азартних ігор, це діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначив, що данні ігрові автомати були придбанні ним особисто за готівкові кошти, без будь-яких документів, та завезенні до орендуємого приміщення для організації грального бізнесу.

Суд приймає до уваги покази ОСОБА_2 про належність йому ігрових автоматів, так як відповідно до протоколу огляду місця події, інвентарні бирки на ігрових автоматах відсутні, тому можливість щодо встановлення іншої належності даних автоматів, також відсутня.

Оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача суд враховує, що пункт 1 статті 1 Закону № 1334-VI визначає гральний бізнес, як діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.

Суд також посилається на свідчення особи, яка була учасником перевірки. Будучи допитаними в якості свідка ОСОБА_13 повідомив про обставини, які йому були відомі та, які не суперечать доказам наявним в матеріалах справи, а тому суд вважає ці покази такими, що заслуговують на довіру.

Відповідно до пункту 3 статті 1 Закону № 1334-VI організатори азартних ігор, це фізичні та юридичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.  

Беручи до уваги зазначені докази, пояснення свідків, суд вважає недостовірними твердження відповідача стосовно того, що він не являється фізичною особою –суб’єктом підприємницької діяльності, а тому до нього не можуть бути застосовані фінансові санкції передбачені Законом № 1334-VI.

Факт реєстрації ОСОБА_2 як суб’єкта підприємницької діяльності доведений в судовому засіданні і підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою про взяття на облік платника податків № 15839 від 13.06.2007р.

Неотримання ліцензії на організацію азартних ігор, до вступу дії Закону № 1334-VI, і недооформлення відповідних документів для організації підприємницької діяльності не виправдовує дії ОСОБА_2 та не звільняє його від відповідальності за організацію і проведення азартних ігор після заборони грального бізнесу в Україні.

З матеріалів справи та з показів свідків допитаних в судовому засіданні, підтверджується факт організації і проведення азартних ігор ОСОБА_2, після набуття чинності Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні”.

З урахуванням викладеного у суду не має жодного сумніву щодо того факту, що відповідачем здійснювалась діяльність з організації та проведення азартних ігор.

Застосування санкцій, зазначених у частині першій статті 3 Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” передбачає застосування фінансової санкції з конфіскацією грального обладнання та з перерахуванням прибутку від проведення такої азартної гри.

В зв’язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази виявлення прибутку (доходу) від проведення азартних ігор, суд застосовує фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід. код. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) в дохід Державного бюджету України фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 5 040 000 (п’ять мільйонів сорок тисяч) грн. з конфіскацією гральних автоматів в кількості 20 (двадцяти) штук.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:     11.11.09  

Суддя     Вільчинський Олександр Ванадійович