РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Справа  №  2-431-2007  рік

13 лютого 2007 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області  в  складі:

головуючої  судді  Бондарьової  Г.М. при  секретарі:Кобкі  Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» ,третьої особи Відділення виконавчої дирекціїї Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України в місті Першотравенську  про  відшкодування  моральної  шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 заявив позов до ВАТ «Павлоградвугілля» про відшкодуван­ня  моральної  шкоди.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з ІНФОРМАЦІЯ_1 працював в підземних умовах на шахті «Першотравне-ва» ДХК «Павлоградвугілля» правонаступником якої є шахта «Ювілейна» а  згодом  ВАТ  «Павлоградвуглілля».

При   виконанні   трудових   обов»язків      одержав   професійне   захворювання пиловий  бронхіт  згідно  акту  розслідування  від  31  липня  2000  року. Згідно   первинного   висновку   МСЕК   від   28   серпня   2000   року      йому   було встановлено  30%     стійкої  втрати  профпрацездатності.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992

року ,який діяв на момент встановлення йому профзахворювання та

встановлення              йому        МСЕК        стійкої                 втрати            профпрацездатнос-

ті, відшкодування моральної шкоди проводиться власником,якщо небезпе­чні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпіло­го, порушення його нормальних життєвих зв»язків вимагають від нього додаткових  зусиль  для  організації  свого  життя.

Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання,заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу,що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх зви­чок і бажань,погіршення відносин з оточуючими людьми,інших негатив­них  наслідків  морального  характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим праце­здатності . Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законо­давством.

Згідно п.11 Правил відшкодування власником підприєства,установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівни­кові ушкодженням здоров»я,пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків»,затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року з послідуючими змінами та доповненнями,в ре­дакції вказаного пункту 11 Правил на момент травмування,та встанов­лення   стійкої    втрати   працездатності   моральна   шкода   відшкодовується

за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком ме­дичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі,розмір якої визначається в кожному окремому ви­падку  на  підставі  рішення  суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Лише починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2,тобто уже після його травму­вання та первинної МСЕК відносно нього, п. 11 %Правил відшкодування змінений в частині розміру відшкодування моральної шкоди і не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,тобто на нього поширюється дія п.11 Правил відшкодування шкоди в редакціїї до ІНФОРМАЦІЯ_2 і розмір відшкодування йому моральної шкоди по­винен складати не менше 200 розмірів мінімальної заробітної плати,а не  150  неоподаткованих  мінімумів     доходів  громадян.

З врахуванням викладеного позивач вважає відповідальним за спричине­ну йому моральну шкоду є ВАТ «Павлоградвугілля»,як правонаступник ДВАТ «шахта «Ювілейна» де він одержав профзахворювання з вини від­повідача, який не забезпечив йому безпечні умови праці, він втратив 30%     профпрацездатності.

Позивач вважає,що факт заподіяння йому моральної шкоди наяв­ний, оскільки: він первинно на 30% втратив професійну працездатність в працездатному віці,в нього пошкоджені легені,що спричиняє йому фізичні та моральні страждання,він відчуває незручності в повсякден­ному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонні­ми    людьми.

Всі   вказані   ним     факти   та   обставини  призводять   до   значних  моральних страждань   та   переживань,значним   чином   змінили   ритм   та   порядок   його життя,порушили  його  нормальні  життєві   зв»язки   ,   для  чого   він  повинен прикладати  значні  додаткові  зусилля  для  продовження  свого  життя. Позивач  оцінює  свою  моральну  шкоду  в     70000гривень.

Позивач вважає,що ним не пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, як трьохмісячного строку та і трьохрічно-го,оскільки його спір з відповідачем не відноситься до чисто трудо­вих спорів,а в відповідності до ст.83 ЦК України 1963 року/ст.268 ЦК України 2003 року/ до вимог про відшкодування моральної шкоди,як до інших вимог,що випливають із порушення ^особистих немайнових прав,позовна  давність  не  поширюється.

А якщо суд вважає,що ним пропущений строк для звернення до суду він просить його поновити,оскільки його моральні страждання мають по­стійний характер по цей час,він постійно знаходиться на лікуван­ні, несе  фізичні  та  моральні  страждання.

В судове засідання позивач не з»явився ,надав заяву про слухання справи  у  його  відсутність,позовні  вимоги  підтримує  в  повному  обсязі.

Представник відповідача ВАТ «Павлоградвугілля» позов ОСОБА_1 не визнала ,пояснивши суду що позивачу моральна- шкода не признача­лась і не виплачувалась , поскільки доказів наявності моральної шко­ди  позивачем  не  надано,

позивач про виплату йому моральної шкоди не звертався,не навів до­казів спричинення йому моральної шкоди,в чому вона виявляється,не навів доказів порушення трудового законодавства зі сторони роботода­вця, що призвели до спричинення моральної шкоди,в суд звернувся з по­зовом лише в грудні 2006 року,тобто з пропуском трьохмісячного стро­ку з дня встановлення йому органами МСЭК стійкої втрати працездатно­сті в порушення п.3,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 года № 4 « Про судову практику в справах про відшко­дування моральної/немайнової/ шкоди» зі змінами та доповненнями від 25 травня 2001 року № 5.Крім того висновку МСЭК про спричинення позивачу моральної шкоди немає. Просить в задоволенні позову відмо­вити .

Представник третьої особи ВВД ФССНВУ в місті Першотравенську позов не  визнала  повністю     з  тих  же  підстав,що  і     представник  відповідача.

Заслухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими  слідуючі  обставини.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону праці»від 14 жовтня 1992 року ,який діяв на момент травмування позивача та встановлення йому первинною МСЕК стійкої втрати профпрацездатності,відшкодування мора­льної шкоди проводиться власником,якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого,порушення його норма­льних життєвих зв»язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації  свого  життя.

Під моральною втратою потерпілого вважаються страждання,заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу,що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх зви­чок і бажань,погіршення відносин з оточуючими людьми,інших негатив­них  наслідків  морального  характеру.

Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим праце­здатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законо­давством.

Згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства,установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди,заподіяної працівни­кові ушкодженням здоров»я,пов»язаним з виконанням ним трудових обов»язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року з послідуючими змінами та доповненнями,в ре­дакції вказаного пункту 11 Правил на момент травмування,та встанов­лення стійкої втрати працездатності моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком ме­дичних органів у вигляді одноразової грошової.. виплати або в іншій матеріальній формі,розмір якої визначається в кожному окремому ви­падку  на  підставі  рішення  суду.

Розмір відшкодування моральної шкоди не може 'перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто до встановлення позивачу про­фесійного захворювання та 30% стійкої втрати професійної працездат­ності в 2000 році п.11 Правил відшкодування змінений в частині роз­міру відшкодування моральної шкоди і не може . перевищувати 150 не­оподаткованих мінімумів доходів громадян,тобто відносно позивача по­ширюється дія п.11 Правил відшкодування шкоди в редакції від 03 жов­тня 1997 року і розмір відшкодування йому моральної шкоди повинен складати не менше 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,а не  200  мінімальних  заробітних  плат.

З врахуванням викладеного суд вважає відповідальним за спричинену позивачеві ОСОБА_1 моральну шкоду є ВАТ «Павлоградвугілля»,як правонаступник ДВАТ «шахта «Ювілейна» де позивачотримав професійне захворювання,який не забезпечив йому безпечні умови праці,який стій­ко втратив 30% професійної працездатності з ІНФОРМАЦІЯ_3 безстроково.

Суд вважає,що факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наяв­ний, оскільки: він первинно на 30% втратив професійну працездатність в працездатному віці, в нього пошкоджені легені ,що спричиняє йому фізичні та моральні страждання, він відчуває незручності в повсякден­ному житті ,змушений терпіти фізичні болі та моральні страждання ,відчувати себе неповноцінною людиною як вдома так і перед сторонні­ми    людьми.

Всі вказані ним факти та обставини призводять до значних моральних страждань та переживань,значним чином змінили ритм та порядок його життя,порушили його нормальні життєві зв»язки , для чого він повинен прикладати  значні  додаткові  зусилля  для  продовження  свого  життя.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди суд враховує характер та об»ем його фізичних,душевних ,психічних страж­дань від одержанного профзахворювання на виробництві ,тривалості лі­кування після нього,встановлення 3 групи інвалідності в працездатно­му віці,втрату добре оплачуваної роботи,втрату можливості його по­вної трудової та соціальної реабілітації ,що призвело до значних тяжких змін його життєвих зв»язків,що потребує, від нього додаткових зусиль для організації свого життя , суд вважає,що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 потрібно стягнути з відповідача в роз­мірі 2000 гривень з врахуванням вказаних ним та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу,та виходячи з  міркувань  розумності,виваженості  та  справедливості.

Суд вважає можливим поновлення позивачу пропущенного ним з поваж­

них причин                строку для звернення до суду за захистом своїх

прав,оскільки він є інвалідом праці,змушений постійно лікуватися від

одержанного на виробництві професійного захворювання ,його фізичні

та моральні страждання носять постійний безперервний та продовжува­

ний  характер.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності чи відсутності з цього    приводу        висновку    МСЕК,яку        повинен    відшкодувати    позивачу

відповідач як одну із передбачених Законом України «Про охорону праці»  видів  відшкодування  шкоди

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, ст.73 ЦПК України,ст.2 67 ЦК України ,ст.12 Закону України «Про  охорону  праці»  від     14  жовтня  1992  року,суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 поновити пропущений з поважних причин строк  для  звернення     до  суду  за  захистом  своїх  прав.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 2000/дві  тисячі/гривень

В  задоволенні  решти  позовних  вимог  відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» судовий  збір  у  розмірі   17/сімнадцять/гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви  про  апеляційне  оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніп­ропетровської області може бути подано через Першотравенський місь­кий суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протя­гом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,з одночасним відправленням її копії до апеляційного суду Дніпропетров­ської  області.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про           апеляційне                оскарження, якщо                скарга                        подається               у

строк,встановлений  для  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження.