а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19 жовтня 2009 р.                 Справа № 2-а-3695/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни ,

При секретарі судового засідання:   Котюжанська Тетяна Олександрівна  

За участю представників сторін:

позивача       :   ОСОБА_1

відповідача  :   Євчук Ганни Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : ОСОБА_3  

до :   начальника Замостянського Вінницького міського  управління  ГУМВС України в Вінницькій області;  начальника СГІРФО Замостянського Вінницького міського  управління  ГУМВС України в Вінницькій області  

про : визнання рішень протиправними

ВСТАНОВИВ:

Громадянином Азербайджану ОСОБА_3 заявлено позов до начальника Замостянського ВМУ у Вінницькій області, начальника ВГІРФО Замостянського ВМ МРВ УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сектором громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУМВС України у Вінницькій області прийнято рішення від 03.08.09 р. про видворення його з України з обмеженням терміну перебування в Україні до 06.08.09 р. із забороною в’їзду на територію України строком на 5 років в зв’язку з вчиненням адміністративного правопорушення.

Однак, під час перебування в Україні, він не здійснював жодного адміністративного  правопорушення, не отримував жодного зауваження, ніяких покарань на території України не відбував. З огляду на це, назване рішення вважає протиправним та просить його скасувати.

За вказаних обставин, позивач змушений був звернутися до суду з зазначеними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 19.08.2009 року провадження у справі було відкрито.

В процесі розгляду справи представником позивача змінено позовні вимоги, а саме в частині видворення позивача з України останній не оскаржує, так як воно втратило свою актуальність, оскільки позивач на час розгляду справи в суді виїхав за межі України. Натомість позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення сектору  громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянсьткого районного відділу Вінницького міського управління ГУМВС України в Вінницькій області від 03.08.09 р. в частині заборони в'їзду на територію України строком на п’ять років громадянину Азербайджану ОСОБА_3 представник позивача підтримав та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача з позовом не погодилась з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в підтвердження та спростування позовних вимог і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

13.06.2009 року громадянин Азербайджану ОСОБА_3 прибув до України з метою погостити у свого брата, який є громадянином України та постійно мешкає у АДРЕСА_1.

14.07.09 р. працівниками Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області на ОСОБА_3 складено адміністративний протокол за ознаками правопорушення, передбаченого ст.159 КУпАП, а саме незаконну торгівлю на ринках м. Вінниці.

03.08.09 р. сектором громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУМВС України у Вінницькій області прийнято рішення від 03.08.09 р. про видворення громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_3 з України з обмеженням терміну перебування в Україні до 06.08.09 р. із забороною в’їзду на територію України строком на 5 років.

З таким рішенням позивач не погодився, в зв’язку з чим 18.08.09 р. звернувся до суду про визнання його протиправним та  скасування останнього.

Після подання позовної заяви до суду, ОСОБА_3 виконав рішення в добровільному порядку та виїхав за межі України, а тому позовні вимоги щодо скасування рішення СГІРФО Замостянського РВ Вінницького міського управління ГУМВС України в Вінницькій області від 03.08.09 р. в частині видворення позивача з України втратили свою актуальність.

Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування рішення сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУМВС України в Вінницькій області від 03.08.09 р. в частині заборони в’їзду на територію України строком на п’ять років громадянину Азербайджану ОСОБА_3 суд виходив з наступного.

Статтею 32 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянствавстановлено, що іноземець та  особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне  правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання  чи  виконання  адміністративного стягнення  може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за  місцем  його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу  внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися  забороною подальшого  в'їзду  в  Україну  строком  до  п'яти  років.

Судом встановлено, що сектором громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління ГУМВС України в Вінницькій області 03.08.09 р. прийнято рішення про видворення за межі України громадянина Азербайджану ОСОБА_3.  Рішення аргументовано тим, що позивач під час перебування в м. Вінниці займався торгівлею на ринку м. Вінниці без дозволу на працевлаштування, та був схильний до скоєння адміністративних правопорушень.

Аналізуючи положення статті 32 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянствавбачається, що обов'язковою умовою, що передує прийняттю рішення про видворення іноземця  та  особи без громадянства за межі  України  є  відбуття призначеного йому покарання  чи  виконання  адміністративного  стягнення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема: листа заступника голови Замостянської районної ради м. Вінниці від 28.09.2009 року №24-384, позивач не був притягнений до адміністративної відповідальності, оскільки закінчився 2-х місячний строк накладення адміністративного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що згідно ст. 32 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, заборона подальшого  в'їзду строком на п’ять років в Україну до особи, якої застосовані заходи видворення за межі території України , є додатковим примусовим заходом, який застосовується органами внутрішніх справ до примусового видворення з урахуванням особи порушника, характеру вчиненого ним проступку та даних конкретних обставин справи.

Втім, відповідачем при прийнятті даного рішення не враховано тих обставин, що позивач має рідного брата – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає на території України в м. Вінниці та з яким позивач перебуває в родинних стосунках.

Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, в силу п.8 ч.3 ст.2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд приходить до переконання, що застосування в даному випадку до позивача заборони на в’їзд до України терміном на п’ять років не відповідає вищезазначеним критеріям.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з пояснень представника відповідача, вона не погоджується з вимогами позову. Однак, суду, не привела жодного аргументу для прийняття рішення про заборону в’їзду позивачу на територію України саме терміном на п’ять років, не навела переконливих мотивів та підстав, які б доводили необхідність встановлення такого п'ятирічного терміну.  

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що рішення в частині заборони в'їзду позивачу в Україну терміном на п'ять років прийнято без урахування балансу між інтересами особи і належним дотриманням прав заявника на повагу до його сімейного життя.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для застосування заборони на в’їзд  позивача на територію України терміном на п’ять років.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

В силу статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, рішення органу внутрішніх справ про заборону в їзду та територію України терміном на п’ять років, порушує статтю 8 вищезгаданої Конвенції, а саме, право на повагу до сімейного життя та  порушує його родинні стосунки, оскільки в м. Вінниці проживає його рідний брат.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського  управління  ГУМВС України в Вінницькій області від 03 серпня 2009 року в частині заборони в'їзду на територію України терміном на п'ять років громадянину Азербайджану ОСОБА_3 є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно положень вищезгаданої статті 32 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства,  рішення про видворення іноземця з України, про заборону його в'їзду на територію України покладається на органи внутрішніх справ у передбачений законодавством спосіб та у визначений строк.

З аналізу наведеної норми закону вбачається, що право прийняття рішення про видворення іноземця та заборону його в'їзду на територію України надане органу внутрішніх справ за наявності відповідних підстав. Таким чином, на суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень. Відповідно до процесуального закону суд дає правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи.

Іншими словами суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймаючи замість оскаржуваного рішення інше, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належить до компетенції такого суб’єкта владних повноважень.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення сектору громадянства та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського  управління  ГУМВС України в Вінницькій області від 03 серпня 2009 року в частині заборони в'їзду на територію України терміном на пять років громадянину Азербайджану ОСОБА_3.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

  Повний текст постанови оформлено 23.10.2009 року

Суддя . /підпис/.     Дмитришена Руслана Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: