Справа № 2-1630/09

                           Р І Ш Е Н Н Я  

          І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

м. Ковель                                                     16 жовтня  2009 року                                                                                 Ковельський міськрайонний суд  Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                           Бондара В.М.,

з участю: секретаря                                                                    Руденок Ю.В.,

позивача                                                                        ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Ковельського відділення № 7 Волинської філії (далі Банк)  про повернення банківського вкладу, -

  В С Т А Н О В И В :  

 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Банку про повернення суми депозитних вкладів, внесених на підставі строкових договорів банківського вкладу від 09.01.2009, 11.02.2009 та 11.03.2009 року, відповідно до яких вона передала відповідачу 1 000 доларів США, 10 000 гривень, 15 000 гривень та ще 10 000 гривень. По закінченню строкових договорів, вона звернулася до Банку із заявою про повернення коштів, однак отримала відмову мотивовану введенням Національним банком заборони на повернення вкладів. Вважає, що дії відповідача суперечать умовам договору та положенням цивільного законодавства. Просить зобов’язати відповідача повернути їй банківські вклади, а саме за договорами банківських вкладів № 1007/03008619000245001 від 11.02.2009 року – 1 000 доларів США, або 7 980 гривень, № 1007/0308586000245001 від 11.02.2009 року – 10 000 гривень, № 1007/0305324000245001 від 09.01.2009 року – 15 000 гривень, № 1007/0308687000245001 від 11.03.2009 року – 10 000 гривень, стягнути відсотки за фактичне користування вкладом та судові витрати по справі.

 В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, просить стягнути з відповідача суму депозитних вкладів. Позивач пояснила суду, що вона поклала свої гроші в доларах та гривнях на депозит в банку «Укрпромбанк» на певні терміни. Із закінченням строку договорів вона звернулася до Банку з усною, а потім і письмовою заявою про повернення вкладів, однак їй відмовили, вказавши причину, що накладено мораторій на видачу вкладів. Вона не погоджується з таким рішенням Банку, оскільки це порушує її права, умови договору та чинне законодавство. Крім того, дані гроші їй зараз потрібні для повернення боргу. Просить зобов’язати відповідача повернути їй банківські вклади № 1007/03008619000245001 від 11.02.2009 року – 1 000 доларів США, або 7 980 гривень, № 1007/0308586000245001 від 11.02.2009 року – 10 000 гривень, № 1007/0305324000245001 від 09.01.2009 року – 15 000 гривень, № 1007/0308687000245001 від 11.03.2009 року – 10 000 гривень, стягнути відсотки за фактичне користування вкладом та судові витрати по справі.  

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про виклики до суду, причину неявки суду не повідомив, однак подав суду заперечення в яких позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, враховуючи позицію відповідача та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 09 січня, 11 лютого та 11 березня 2009 року між позивачем та начальником Ковельського відділення № 7 Волинської філії ТОВ «Укрпромбанк» укладено договори банківського вкладу № 1007/03008619000245001 від 11.02.2009 року – 1 000 доларів США, або 7 980 гривень, № 1007/0308586000245001 від 11.02.2009 року – 10 000 гривень, № 1007/0305324000245001 від 09.01.2009 року – 15 000 гривень, № 1007/0308687000245001 від 11.03.2009 року – 10 000 гривень.  

За умовами договору ( п. 2.1.1) строк дії Вкладу розпочинається з дня надходження коштів на вкладний рахунок.  

З копій квитанцій  вбачається, що кошти в доларах США та гривнях перераховані позивачем на депозитні рахунки в день укладення договорів.  

Відповідно до умов договору п. 3 Банк зобов’язувався повернути вкладнику вклад за його вимогою в кінці терміну дії вкладу чи у випадку дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на  поточний рахунок.

В даному випадку строк дії договорів закінчився 13 серпня 2009 року.  

 Як вказав у позові позивач і не заперечив відповідач кошти за даним депозитним договором  вкладнику не повернуті.      

 Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права власності позивача.      

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право  володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Згідно ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених  законом.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

 Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на умовах і в порядку, встановленому законом.

 Згідно ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

 Посилання відповідача на введення тимчасовим адміністратором мораторію на виконання вимог кредиторів не заслуговує на увагу, оскільки:

 Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій – це  зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

 Статтею 85 даного Закону визначено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.  

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.  

Протягом дії мораторію:  

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;  2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).  

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.       Таким чином, мораторій не розповсюджується на вимоги вкладника на повернення своїх депозитних коштів, а стосується стягнень на підставі виконавчих документів, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

 Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повинен повернути позивачці суми депозитних вкладів визначені у договорах банківського вкладу № 1007/03008619000245001 від 11.02.2009 року – 1 000 доларів США, або 7 980 гривень, № 1007/0308586000245001 від 11.02.2009 року – 10 000 гривень, № 1007/0305324000245001 від 09.01.2009 року – 15 000 гривень, № 1007/0308687000245001 від 11.03.2009 року – 10 000 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати по справі  в розмірі сплаченого судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 549.80 ( 429.80 + 120) гривень.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 321, ч.1 ст.1058 , ч.2 ст.1060 ЦК України, керуючись ст.ст.  88,  209, 212-215 ЦПК  України, -

В И Р І Ш И В:  

 Позов задовольнити.

 Зобов’язати ТзОВ «Український промисловий банк», м.Київ бул.ОСОБА_2, буд. 26, в особі Ковельського відділення № 7 Волинської філії м.Ковель бул.Л.Українки, 31/27 виплатити на користь  ОСОБА_1, прож. в ІНФОРМАЦІЯ_1 суми депозитних вкладів визначені у договорах банківського вкладу № 1007/03008619000245001 від 11.02.2009 року – 7 980 (сім тисяч дев’ятсот вісімдесят) гривень (1 000 доларів США), № 1007/0308586000245001 від 11.02.2009 року – 10 000 (десять тисяч)  гривень, № 1007/0305324000245001 від 09.01.2009 року – 15 000 (п’ятнадцять тисяч) гривень, № 1007/0308687000245001 від 11.03.2009 року – 10 000 (десять тисяч) гривень та судові витрати в сумі 549 (п’ятсот сорок дев’ять) гривень 80 копійок.

 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.      

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.  

ГОЛОВУЮЧИЙ                                 В. М. БОНДАР