номер провадження справи 5/111/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2017 Справа № 908/3074/16

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя           Проскуряков К.В.,

Судді                               Дроздова С.С.,

ОСОБА_1,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.12)

про стягнення 163 675 090,51 грн.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 260 від 08.02.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 04 від 16.01.2017р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

21.11.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” про стягнення 161 610 034,91 грн.

21.11.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 21.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/3074/16, справі присвоєно номер провадження – 5/111/16, розгляд якої призначено на 14.12.2016р. Ухвалою суду від 14.12.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство “Холдингова компанія “Енергомережа" та відкладено розгляд справи на 18.01.2017р.

Ухвалою від 18.01.2017р. продовжено строк розгляду справи №908/3074/16 на п'ятнадцять днів до 05.02.2017р., розгляд справи відкладено на 06.02.2017р.

Відповідно до Протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 06.02.2017р., на підставі заяви судді-доповідача у справі ОСОБА_4, враховуючи неявку у судові засідання уповноваженого представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ненадання ним витребуваних судом документів, необхідністю витребування додаткових документів по справі, у зв’язку зі складністю предмета спору, необхідністю отримання сторонами копій рішень господарського суду м. Києва у справах №910/1416/16 та №910/1421/16, справу №908/3074/16 передано на колегіальний розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Дроздова С.С., Смірнов О.Г.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. справу прийнято до колегіального розгляду у складі головуючий суддя Проскуряков К.В., судді Смірнов О.Г., Дроздова С.С, розгляд справи призначено на 06.03.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 05.04.2017р. провадження у справі № 908/3074/16 зупинено до розгляду справ №910/1421/16 та 910/1416/16 по суті та набрання чинності рішеннями господарського суду міста Києва у цих справах, зобов’язано сторін повідомити господарському суду Запорізької області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 908/3074/16.

У зв’язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 25.10.2017р. провадження у справі № 908/3074/16 поновлено з 07.11.2017р., розгляд справи призначено на 07.11.2017р., зобов’язано сторін надати письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанов Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. у справі №910/1416/16 та від 18.09.2017р. у справі № 910/1421/16. Ухвалою від 07.11.2017р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення 163 675 090,51 грн. прийнято до розгляду, виправлені описки, допущені у вступних, описових та резолютивних частинах ухвал господарського суду Запорізької області від 14.12.2016р., 18.01.2017р., 06.02.2017р., 06.03.2017р., 05.04.2017р., 25.10.2017р. по справі № 908/3074/16 стосовно назви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства “Холдингова компанія “Енергомережа" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд.12); розгляд справи відкладено до 21.11.2017р.

В судовому засіданні 21.11.2017р. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

У судовому засіданні 21.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням усіх пояснень та заперечень на відзив, зокрема зазначив, що між ВАТ “Запоріжжяобленерго” та ОСОБА_5 підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі - ТОВ “ЗТМК”) було укладено договір про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. Згідно умов Договору позивачем були виставлені та направлені відповідачу на оплату рахунки № 76/11 від 02.12.2014р. на суму 40 323 520,49 грн. з кінцевим терміном сплати – 12.12.2014р. та № 76/12 від 05.01.2015р. на суму 42 366 367,52 грн. з кінцевим терміном сплати – 15.01.2015р. Відповідач оплатив рахунок № 76/11 від 02.12.2014р. частково, а саме: 12.12.2014р. у розмірі 1 000 000,00 грн., у зв’язку з чим загальний розмір заборгованості складає 81 689 888,01 грн.

Право вимоги сплати даної суми боргу було передано іншій особі - ПрАТ “ХК “Енергомережа” на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги від 12.02.2015р. №23 та №24, за якими сторонами виступають ВАТ “ЗОЕ”, ТОВ “ЗТМК”, ПрАТ “ХК “Енергомережа”. В мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. по справі № 910/1416/16 було встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт неукладеності договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015р. та зазначено, що відповідачами при укладенні спірного правочину було порушено приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії. У зв'язку з чим, договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 № 23, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є недійсним в силу норм частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017р. по вказаній справі встановлено, що внаслідок укладення Договорів №23 та №25 споживач - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" був зобов'язаний сплатити заборгованість за поставлену ВАТ "Запоріжжяобленерго" електричну енергію вже не постачальнику, а іншій особі - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" у зв'язку з чим відповідачем-3 було перераховано кошти на рахунок відповідача-1. При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договорами №23 і №25 не є тотожним виконанню зобов'язання за договором поставки від 01.12.2015, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків, передбаченого приписами Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ, є отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) обов'язково на рахунок із спеціальним режимом використання з метою забезпечення сталого функціонування оптового ринку електричної енергії.

Також, в мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017р. по справі №910/1421/16 було встановлено факт неукладеності договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015 р. Виконання споживачем свого зобов'язання за договором №26 від 12.02.2015р. не є тотожним виконанню зобов'язання за договором поставки, оскільки в даному випадку фактично кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за договором уступки, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.. Таким чином, вказане було підставою відновлення в бухгалтерському обліку ВАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованості ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” в розмірі 81 689 888,01 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012 р. у сумі 163 675 090,51 грн., а саме: 81 689 888,01 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014р., 31 254 982,85 грн. пені за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., 4 502 120,67 грн. - 3% річних за період з 31.12.2014р. по 31.10.2016р. та інфляційні втрати за період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. включно у розмірі 46 228 098,98 грн. В підтвердження правомірності нарахування зазначених сум основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних представником позивача надано суду висновок експертного дослідження № 261 судового експерта ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 529, 530, 625 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України, ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, на умови договору № 76 від 01.12.2012р. про постачання електричної енергії. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.11.2017р. за вих. № 25-16/2010, в якому зазначено, що ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” було позбавлено можливості сплатити на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованість за спожиту у листопаді – грудні 2014р. електричну енергію відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. через припинення зобов’язань внаслідок укладення ПАТ «Запоріжжяобленерго» Договорів про відступлення права вимоги № 23 від 12.02.2015р. та № 24 від 12.02.2015р. до моменту визнання їх недійсними через те, що зазначені договори є такими, що вчинені з порушенням принципу справедливості, суперечать нормам чинного законодавства, а саме ЗУ «Про електроенергетику» та Правилам користування електричною енергією. Крім того, у період з 12.02.2015р. по 02.08.2017р. вказані договори діяли та нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є безпідставним. До вказаного відзиву відповідачем доданий контррозрахунок відповідно до якого розмір інфляційних втрат за прострочення зобов’язання за договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012 р. за період з 01.01.2015р. по 12.02.2015р. становить 2 653 233,16 грн., 3% річних за період з 13.12.2014р. по 12.02.2015р. – 297 622,64 грн. Просить суд застосувати строк спеціальної позовної давності стосовно нарахування пені та відмовити ПАТ «Запоріжжяобленерго» у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 31 279 900,88 грн., 3% річних в сумі 4 209 977,26 грн. та 41 725 358,69 грн. інфляційних нарахувань.

Стосовно висновку експертного дослідження № 261 судового експерта ОСОБА_6 щодо правомірності нарахування основної заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних представник відповідача заперечив зазначаючи, що вказана експертна оцінка не була незалежною, у зв’язку з чим просить суд не брати до уваги зазначений висновок.

Також, від відповідача надійшла письмова заява № 25-16/1940 від 06.11.2017р. про розстрочку виконання рішення у справі № 908/3074/16, в якій останній зазначає, що одночасне перерахування ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” всієї суми основного боргу за електричну енергію за період листопад, грудень 2014р. у розмірі 81 443 942,28 грн., штрафних санкцій та інфляційних нарахувань на загальну суму 2 950 855,80 грн. за рішенням суду на користь позивача призведе до повної зупинки Товариства, у зв’язку з чим відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у справі № 908/3074/16 в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 81 443 942,28 грн., 3% річних у розмірі 297 622,64 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2 653 233,16 грн., а загалом на суму 84 394 798,08 грн. на період з грудня 2017р. по листопад 2023р. включно із щомісячною сплатою по 1 172 149,97 грн.

Представник позивача заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення посилаючись на скрутне фінансове становище ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Представник третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання третя особа була повідомлена своєчасно та належним чином шляхом направлення на її адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника третьої особи або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутньою у судовому засіданні не скористалась. Документи витребувані ухвалою суду від 07.11.2017р. не надіслала, відгук на позовну заяву або пояснення по суті спору суду також не представила.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (далі – Постачальник електричної енергії) та ОСОБА_5 підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі – Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1 та 2 Додаткової угоди №5 від 01.01.2014 р. про внесення змін до договору про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012 р. у зв’язку із зміною організаційно-правової форми Держаного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” в Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат”, яке є правонаступником ДП “ЗТМК” із підтвердженням зобов’язань за правами та обов’язками, які виникли у ДП “ЗТМК” в період чинності договору про постачання електричної енергії, сторони погодили викласти преамбулу до договору в наступній редакції: “Відкрите акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, що діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії АБ №177342 від 23.08.2005 р. та ліцензії на передачу електричної енергії АБ №177341 від 23.08.2005 р., далі – Постачальник електричної енергії, в особі заступника директора з енерегозбуту – ОСОБА_7, діючого на підставі довіреності ВАТ “Запоріжжяобленерго” №220 від 09.09.2013 р. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, далі – Споживач, в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі статуту, далі – сторони, уклали цей договір про постачання електричної енергії” та змінити в тексті договору назву Споживача ДП “ЗТМК” на назву ТОВ “ЗТМК”

Відповідно до Розділу 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу", а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються Додатком №2 “Точки продажу електричної енергії споживачу”.

Пунктом 2.1. договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно із п. 2.3.4. договору споживач зобов’язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 4.2.1. договору визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та з надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Додатком № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» передбачено наступне:

Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця.

Споживач має право самостійно зробити до кінця поточного розрахункового періоду попередню оплату за активну електричну енергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Оплата здійснюється споживачем після одержання письмової згоди постачальника електричної енергії.

У разі відсутності попередньої оплати, оплата спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановими платежами порахункам або платіжним вимогам - дорученням, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період:

з 1 по15 число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії до 7 числа розрахункового періоду;

з 16 по 30 число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величними споживання електричної енергії до 22 числа розрахункового періоду.

За необхідності розмір планового платежу може бути скореговано з урахуванням фактичного споживання електричної енергії за плановий період, одержаних від споживача коштів за споживання електричної енергії на покриття екологічного та/або аварійної броні.

Споживач не пізніше 14.00 годин 2-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до постачальника електричної енергії для подання у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою споживача та скріплених його печаткою:

-          «ОСОБА_7 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» за формою додатка № 5.1.;

-          «ОСОБА_7 звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу» за формою Додатка № 5.5. (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу);

Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає споживачу.

За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу – доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електричну енергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем «ОСОБА_7 про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача.

Рахунки направляються Постачальником Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою постачальника електричної енергії журналі.

При направленні рахунка або платіжної вимоги – доручення споживачу нарочним постачальника електричної енергії споживач зобов’язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок або платіжну вимогу – доручення.

Споживач зобов’язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги – доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги – доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги – доручення вважається: при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення з урахуванням поштового пробігу документа (по місту – 3 дні, по області – 5 днів, по Україні – 7 днів).

У випадку вручення рахунка або платіжної вимоги – доручення уповноваженому представнику споживача під розпис у журналі, дата зазначена у журналі.

При направленні нарочним – дата вручення споживачу.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки: за листопад 2014р. - № 76/11а від 02.12.2014р. на суму 40 323 520,49 грн. з кінцевим терміном сплати - 12.12.2014р.; за грудень 2014р. - № 76/12а від 05.01.2015р. на суму 42 366 367,52 грн. з кінцевим терміном сплати - 15.01.2015р. (т.1, а.с. 66).

12.12.2014р. Відповідач частково оплатив рахунок № 76/11 від 02.12.2014р. на суму 1 000 000,00 грн., внаслідок чого залишок несплаченої суми за вказаним рахунком складає 39 323 520,49 грн. (т. 1 а.с. 80).

Рахунок № 76/12а від 05.01.2015р. на суму 42 366 367,52 грн. відповідачем також не оплачено.

Таким чином, станом на 16.01.2015р. сума основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” за спожиту активну електричну енергію по Договору № 76 від 01.12.2012р. за листопад та грудень 2014р. складала 81 689 888,01 грн.

З метою погашення заборгованості, 12.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі – Новий кредитор), Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (далі – Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі – Боржник) було укладено договори про відступлення права вимоги № 23 та №24.

Відповідно до п. 1.1. вказаних договорів ВАТ "Запоріжжяобленерго" передає (відступає), а Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомережа" приймає на себе право вимоги до ТОВ "ЗТМК" заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014р. на загальну суму 39 323 520,49 грн. та за грудень 2014р. на загальну суму 42 366 367,52 грн.

12.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі – Новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (далі – Боржник) укладено договори №25, 26 про порядок проведення розрахунків по договорам про відступлення права вимоги № 23, 24 від 12.02.2015 р.

Згідно з п. 1.1. зазначених договорів № 25 та 26, первісний кредитор (ВАТ «Запоріжжяобленерго») передає (відступає), а Новий кредитор (Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Енергомережа») приймає на себе право вимоги до Боржника (Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат») заборгованості за Договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. , яка утворилась за листопад 2014р. на загальну суму 39 323 520,49 грн., за грудень 2014р. на загальну суму 42 366 367,52 грн., а також право вимоги щодо пені, інфляційних збитків та 3 % річних, які можуть бути нараховані по вказаній заборгованості.

На виконання вимог договорів від 12.02.2015 р. № 25, 26, ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” перерахувало ТОВ "Холдингова компанія "Енергомережа" грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1., а.с. 123-125, 128).

У зв’язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” своїх договірних зобов’язань в частині недотримання термінів сплати рахунків № 76/11а та № 76/12а за Договором № 76 від 01.12.2012р., згідно п. 4.2.1. вказаного договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано пеню у розмірі 31 254 982,85 грн. за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., 3% річних у розмірі 4 502 120,67 грн. за період з 31.12.2014р. по 31.10.2016р. та інфляційні втрати у розмірі 46 228 098,98 грн. за період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. включно.

Неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 76 від 01.12.2012р. стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 163 675 090,51 грн., а саме: 81 689 888,01 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014р., 31 254 982,85 грн. пені за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., 4 502 120,67 грн. - 3% річних за період з 31.12.2014р. по 31.10.2016р. та інфляційні втрати за період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. включно у розмірі 46 228 098,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2017р. у справі № 910/1416/16 за позовом Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_5 підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. № 910/1416/16 апеляційну скаргу Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/1416/16 – задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 №910/1416/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 №23, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017р. № 910/1416/16 встановлено наступне:

«Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Цюкало Ю.В.) від 21.04.2016 у справі №910/1416/16 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним договір №23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015, укладений між Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі №910/1416/16 рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 скасовано та прийнято нове рішення; в задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України до Приватного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 підприємство "Енергоринок", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання недійсним Договору №23 про відступлення права вимоги від 12.02.2015 відмовлено; визнано недійсним Договір №25 від 12.02.2015 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №23 від 12.02.2015; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" грошові кошти в сумі 41866367,52грн; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" грошові кошти в сумі 49367,52грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/1416/16 у позові відмовлено.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання вказаних правових норм, сторонами у пункті 1 Порядку розрахунків за активну електричну енергію (додаток № 4 до договору поставки) визначено, що розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 260363141401 в Філії - Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 313957, ЄДРПОУ 02760363.

Умовами договору відступлення права вимоги та договору про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги визначено зобов'язання споживача - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплатити заборгованість за поставлену Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Енергомережа".

На виконання договору відступлення права вимоги відповідачем-3 було перераховано кошти за спожиту електроенергію відповідачу-1 відповідно до умов договору №25 про порядок проведення розрахунків по договору уступки від 12.02.2015.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором №25 про порядок проведення розрахунків по договору уступки від 12.02.2015 не є тотожним виконанню зобов'язання за договором постачання електричної енергії, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок укладання спірного договору відступлення права вимоги та договору про порядок розрахунків за договором відступлення права вимоги, кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за Договором відступлення права вимоги, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

Такі умови виконання зобов'язань по оплаті електричної енергії суперечать положенням ст. 15-1 Закону України Про електроенергетику" та п. 6.3. ПКЕЕ.

Отже, відповідачами при укладенні спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства як в частині обов'язку боржника сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику, так в частині обов'язку сплатити кошти на рахунок, номер якого зазначається у договорі про постачання електричної енергії. У зв'язку з чим, договір про відступлення права вимоги від 12.02.2015 № 23, укладений між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", Приватним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Енергомережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» є недійсним в силу норм частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України».

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017р. №910/1416/16 зазначену постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 у справі №910/1416/16 Господарського суду міста Києва залишено без змін.

Крім цього, постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2017р. №910/1416/16 встановлено наступне:

«Приписами ч.2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання.

Частиною 8 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунку в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Отже, як вищевказаними нормами законодавства, так і положеннями Договору поставки передбачалось отримання постачальником оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача шляхом їх перерахування саме на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, про що обґрунтовано зазначили господарські суди попередніх інстанцій.

При цьому, як обґрунтовано зазначили господарські суди попередніх інстанцій, виконання споживачем свого зобов'язання за договорами №23 і №25 не є тотожним виконанню зобов'язання за договором поставки від 01.12.2015, оскільки метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків, передбаченого приписами Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ, є отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) обов'язково на рахунок із спеціальним режимом використання з метою забезпечення сталого функціонування оптового ринку електричної енергії.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до норм ч.1 ст. 203 ЦК України, враховуючи, що при його укладенні відповідачами було порушено вищевказані вимоги законодавства, яке регулює правовідносини в сфері електроенергетики, як щодо обов'язку споживача (відповідач-3) сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію безпосередньо постачальнику (відповідач-2), так і щодо обов'язку сплатити кошти на визначений у договорі поставки від 01.12.2015 поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що спростовує відповідні доводи касаційних скарг.

З огляду на викладене, висновки апеляційного суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до норм ч.3 ст. 228 ЦК України у зв'язку з порушенням відповідачами при його укладенні інтересів держави та суспільства є законними і обґрунтованими та спростовують відповідні доводи касаційних скарг.

Доводи касаційних скарг про те, що відповідач-1 у зв'язку з укладенням спірного договору набув статусу споживача замість відповідача-3 з усіма правами та обов'язками, передбаченими договором поставки від 01.12.2015, в тому числі внесення грошових коштів за поставлену електроенергію, а відтак при укладенні вказаного договору не було порушено порядок розрахунків за електричну енергію, є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, імперативними приписами Закону України «Про електроенергетику» та ПКЕЕ чітко визначено механізм розрахунку споживача за отриману електроенергію, який передбачає обов'язок останнього сплатити вартість зазначеної електроенергії безпосередньо постачальнику (без будь-яких посередників) саме на поточний рахунок останнього із спеціальним режимом використання, грошові кошти з якого використовуються в подальшому, в тому числі, для розрахунку з оптовим постачальником електроенергії».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. у справі № 910/1421/16 встановлено наступне:

«Національне антикорупційне бюро України звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа", Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений 12.02.2015р. між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", ВАТ "Запоріжжяобленерго" та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" Договір № 24 про відступлення права вимоги, суперечить положенням ст.ст. 15-1, 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.3 правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань врегулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., оскільки цим Договором змінено алгоритм проведення розрахунків за поставлену електричну енергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2016р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. рішення першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2016р. зазначені рішення та постанова скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач при новому розгляді справи заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, відповідно до якої зазначив, що спірний Договір суперечить ч. 2 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», ст. 514 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним також у силу ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки є укладеним з метою, що завідомо суперечить інтересам держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2017р. у справі №910/1421/16 у задоволенні позову відмовлено.

Судом встановлено, що 01.12.2012р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (після зміни організаційно-правової форми - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат") (споживач) укладено договір №76 про постачання електричної енергії (надалі - Договір поставки), відповідно до п. 1 якого постачальник електроенергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №1 - "Обсяги постачання електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

12.02.2015р. між ВАТ "Запоріжжяобленерго" (первісний кредитор), ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (новий кредитор) та ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" (боржник) укладено договір №24 про відступлення права вимоги (надалі - Договір уступки), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №76 від 01.12.2012р. щодо заборгованості, яка утворилася за листопад 2014р. на загальну суму 39 323 520,49 грн.

Статтею 5 Закону України "Про електроенергетику" визначено основні принципи державної політики в електроенергетиці, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, таким принципом є додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням, розподілом і використанням енергії.

Тобто, приписи Закону України "Про електроенергетику" є спеціальними нормами по відношенню до приписів ЦК України, які підлягають до застосування у даних правовідносинах.

Згідно ч.2 ст.15-1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частиною 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

Пунктом 1 Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000, визначено, що споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

Пунктом 6.3. ПКЕЕ встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Таким чином, з наведених приписів законодавства вбачається, що законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок саме споживача сплачувати за спожиту електроенергію постачальнику виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

При цьому, у відповідності до ст.1 Закону "Про електроенергетику" споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Отже, при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про відступлення права вимоги, оскільки внаслідок вчинення такого правочину новий кредитор не стає постачальником електричної енергії.

Таким чином, як положеннями Договору постачання, так і нормами законодавства передбачалось отримання постачальником (ВАТ "Запоріжжяобленерго") оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат") шляхом їх перерахунку на рахунок із спеціальним режимом використання.

В той же час, умовами договору уступки (п.2.7) та договору №26 про порядок проведення розрахунків по договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р. визначено зобов'язання споживача - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" сплатити заборгованість за поставлену ВАТ "Запоріжжяобленерго" електричну енергію не постачальнику, а іншій особі - ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", яке не є постачальником за Договором постачання в розумінні чинного законодавства України.

При цьому, метою встановлення законодавцем алгоритму розрахунків є саме отримання постачальником електричної енергії коштів безпосередньо від споживача (за відсутності будь-яких посередників) на рахунок із спеціальним режимом використання.

Таким чином, у даному випадку договором №26 про порядок проведення розрахунків по Договору про відступлення права вимоги №24 від 12.02.2015р., встановлений обов'язок ПАТ "ХК "Енергомережа", яке не є постачальником електричної енергії за Договором постачання, сплатити постачальнику заборгованість за спожиту ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" електричну енергію на суму 38 823 520,49 грн., а залишок суми боргу ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат" зі сплати вартості спожитої у листопаді 2014 року електроенергії у розмірі 500 000,00 грн., а також всі зобов'язання щодо оплати пені, інфляційних збитків та 3% річних, які були відступлені згідно ст. 605 Цивільного кодексу України, припиняються новим кредитором прощенням боргу на вказану суму, що суперечить вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з наведеними обставинами, відповідачами, шляхом укладення спірного правочину було порушено наведені приписи законодавства в частині обов'язку споживача сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію постачальнику.

Крім того, спірним договором було порушено вимоги закону про те, що споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, які здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Жодного посилання на те, що ПАТ "ХК "Енергомережа" має перераховувати кошти ВАТ "Запоріжжяобленерго" на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання спірний Договір не містить.

При цьому, виконання споживачем свого зобов'язання за договором №26 від 12.02.2015р. не є тотожним виконанню зобов'язання за договором поставки, оскільки в даному випадку фактично кошти за спожиту електроенергію були отримані третьою особою, яка не є постачальником, проте яка взяла на себе зобов'язання зі сплати коштів за відступлене право вимоги за договором уступки, тобто з іншої підстави (інше цільове призначення коштів), ніж підлягають сплаті постачальнику відповідно до вимог законодавства.

Посилання відповідачів на приписи ЦК України, в яких відсутня заборона та/або не передбачено дозволу на укладення договорів про відступлення права вимоги, яке виникає в зобов'язаннях з постачання електричної енергії, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки ПАТ "ХК "Енергомережа" не набуло статусу постачальника електричної енергії у розумінні Закону України "Про електроенергетику"».

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи визнання у судовому порядку недійсними Договорів №№ 23 та 24 про відступлення права вимоги від 12.02.2015р., укладених між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Енергомережа», Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», на підставі яких відповідач стверджує про припинення обов’язку останнього щодо оплати за спожиту активну електричну енергію у листопаді та грудні 2014р., колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами обставини, викладені у позовній заяві щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором №76 від 01.12.2012 р. за період листопад-грудень 2014р. у сумі 81 689 888,01 грн. яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Враховуючи п. 10 Додатку № 4 до договору № 76 від 01.12.2012р., за рахунком № 76/11а від 02.12.2014р. кінцевим терміном сплати є 12.12.2014р., за рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. кінцевим терміном сплати є 15.01.2015р.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано втрати від інфляції за рахунком № 76/11а від 02.12.2014р. у період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. у розмірі 24 172 168,05 грн., який перевірено судом за допомогою комп’ютерної програми “Законодавство” є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

За рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції за період з лютого 2015р. по жовтень 2016р. у розмірі 22 055 930,93 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом задовольняється вимога позивача про стягнення інфляційних втрат за рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. у період прострочення з лютого 2015р. по жовтень 2016р. в сумі 22 054 490,14 грн., з відмовою у стягненні 1 440,79 грн. оскільки позивачем допущено помилку в розрахунку інфляційних втрат. Відповідно до комп’ютерної програми “Законодавство”, індекс споживчих цін за період лютий 2015р. – жовтень 2016р. складає 152,05659922.

Враховуючи розрахунок позивача, розмір 3 % річних за рахунком № 76/11а від 02.12.2014р. за період з 13.12.2014р. по 31.10.2016р. складає 2 224 202,96 грн. та за рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. за період з 16.01.2015р. по 31.10.2016р. складає 2 277 917,71 грн., а загалом – 4 502 120,67 грн. є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства. Вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов’язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов’язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов’язання, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1. Договору № 76 від 01.12.2012р. визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію») та з надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»), споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов’язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Позивачем надано суду розрахунок суми пені за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., згідно з яким відповідачу нараховано до сплати 31 254 982,85 грн.

17.11.2017р. відповідач звернувся до суду з письмовим відзивом № 25-16/2010 від 16.11.2017р. на позовну заяву, в якому просив застосувати строк позовної давності стосовно стягнення пені за період з 01.11.2015р. по 31.10.2016р.

Колегія суддів частково погоджується з висновком відповідача та зазначає, що позивачем розраховано пеню з 01.11.2015р. по 31.10.2016р., проте, відповідно до штампу вхідної кореспонденції господарського суду Запорізької області, ПАТ “Запоріжжяобленерго” звернулось з позовом до суду 21.11.2016р.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Так, у постанові Верховного суду України від 15.04.2015р. у справі № 910/6379/14 зазначено, що «за змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов’язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України».

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за недотримання термінів оплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов’язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати

Отже, умовами Договору сторони передбачили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України, а тому початок строку щодо нарахування позивачем пені є 01.11.2015р.

Проте, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 21.11.2016р., тому початок перебігу строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України є 21.11.2015р.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом задовольняється вимога позивача про стягнення пені у період прострочення з 21.11.2015р. по 31.10.2016р. в сумі 29 285 473,24 грн., з відмовою у стягненні 1 969 509,61 грн.

Розглянувши заяву відповідача від 06.11.2017р. № 25-16/1940 про надання розстрочки виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 81 443 942,28 грн., 3 % річних у розмірі 297 622,64 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 2 653 233,16 грн., а загалом на суму 84 394 798,08 грн. строком на 72 місяці починаючи з грудня 2017р. по листопад 2023р. включно зі сплатою суми боргу в розмірі 1 172 149,97 грн. щомісяця, з урахуванням правової позиції позивача (позивач заперечив проти надання розстрочки посилаючись на скрутне матеріальне становище, наявність заборгованості по заробітній платі та загрози банкрутства), суд приходить до висновку, що заява про надання розстрочки виконання судового рішення не підлягає задоволенню.

Пункт 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до норм ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи інтереси обох сторін, суд не знаходить об’єктивних обставин, які б підтверджували виключність випадку, передбаченого ст. 121 ГПК України, для надання розстрочки виконання рішення суду.

Також суд хоче звернути увагу, що заявник не позбавлений права звернутися повторно з заявою про надання розстрочки виконання судового рішення у встановленому законом порядку в разі наявності інших обставин, що будуть перешкоджати виконанню судового рішення.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви ВАТ “Запоріжжяобленерго” №008-33/17632 від 18.11.2016 додано заяву про відстрочення сплати судового збору № 008-33/17644 від 18.11.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2016р. про порушення провадження у справі №908/3074/16 клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено Відкритому акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” сплату судового збору до прийняття рішення у справі.

З урахуванням викладеного, судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 890, 04 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 237 109, 96 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18; поточний рахунок №2600609570 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26037300338156 в Філії – Запорізьке обласне управління АТ “Ощадбанк”, МФО 313957) заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014р. за договором № 76 від 01.12.2012р. у розмірі 161 704 140,11 (сто шістдесят один мільйон сімсот чотири тисячі сто сорок) грн. 11 коп., а саме: основну заборгованість у сумі 81 689 888,01 (вісімдесят один мільйон шістсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 01 коп., втрати від інфляції за рахунком № 76/11а від 02.12.2014р. у період з грудня 2014р. по жовтень 2016р. у розмірі 24 172 168,05 (двадцять чотири мільйона сто сімдесят дві тисячі сто шістдесят вісім) грн. 05 коп., втрати від інфляції за рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. у період прострочення з лютого 2015р. по жовтень 2016р. в сумі 22 054 490,14 (двадцять два мільйона п’ятдесят чотири тисячі чотириста дев’яносто) грн. 14 коп., 3 % річних за рахунком № 76/11а від 02.12.2014р. за період з 13.12.2014р. по 31.10.2016р. у розмірі 2 224 202,96 (два мільйона двісті двадцять чотири тисячі двісті дві) грн. 96 коп., 3 % річних за рахунком № 76/12а від 05.01.2015р. за період з 16.01.2015р. по 31.10.2016р. в сумі 2 277 917,71 (два мільйона двісті сімдесят сім тисяч дев’ятсот сімнадцять) грн. 71 коп., пеню за період з 21.11.2015р. по 31.10.2016р. в сумі 29 285 473,24 (двадцять дев’ять мільйонів двісті вісімдесят п’ять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 24 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18; поточний рахунок №2600609570 в АБ “Кліринговий дім”, МФО 300647, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у місті Запоріжжі (Орджонікідзевський р-н); код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38025409; банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача (МФО) 813015, рахунок отримувача: 31215206783007, код класифікації доходів бюджету: КБК - 22030101) судовий збір у розмірі 237 109,96 (двісті тридцять сім тисяч сто дев’ять) грн. 96 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926; поточний рахунок №2600010766801 в ПАТ «Метабанк», МФО 313582) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у місті Запоріжжі (Орджонікідзевський р-н); код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38025409; банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача (МФО) 813015, рахунок отримувача: 31215206783007, код класифікації доходів бюджету: КБК - 22030101) судовий збір у розмірі 2 890,04 (дві тисячі вісімсот дев’яносто) грн. 04 коп. Видати наказ.

5. В іншій частині в позові відмовити

Головуючий суддя                                                            К.В. Проскуряков

          Суддя                                                                                С.С. Дроздова

          Суддя                                                                                О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 27.11.2017.