Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2009 р. справа № 13756/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Куркині В.В.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Петриченка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі її структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною постанову № 078225 від 12.03.2009 року, -
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі його структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною постанови № 078225 від 12.03.2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.03.2009 року заст. начальника ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову № 078225 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт. Однак, згідно договору оренди легкового автомобіля від 27.01.2009 року, позивачем був переданий автомобіль ЗАЗ-ДЕУ «Сенс» д/н НОМЕР_2 в оренду ОСОБА_4
Просила визнати недійсною постанову № 078225 від 12.03.2009 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ОСОБА_3, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Першотравневою районною державною адміністрацією Донецької області 13.04.2006 року, є платником єдиного податку, здійснює діяльність по наданню в оренду автомобільного транспорту, надання інших індивідуальних послуг, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця та Свідоцтвом про сплату єдиного податку.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, відповідач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується.
Згідно з п. 4 вищевказаного Положення Головна державна інспекція на автомобільному транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Головна державна інспекція на автомобільному транспорті має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.
Згідно п.8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 1190 Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює:
державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень; державний контроль за додержанням вітчизняними та іноземними автомобільними перевізниками норм міжнародних конвенцій і договорів про міжнародне автомобільне сполучення;
видачу відповідно до законодавства ліцензій на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль ліцензійних умов;
державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів.
Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Вищезазначеним законом також встановлено, що порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Згідно п. 15 зазначеного Порядку під час проведення рейдової перевірки перевіряється:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут;
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області 12.03.2009 року винесена постанова № 078225, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі ст. 60 абз.3 ч.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 510,00 грн.
Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Так, в судовому засіданні встановлено, що 27.01.2009 року між позивачем та гр. ОСОБА_4 було укладено договір оренди легкового автомобілю, за яким позивач передає, а орендар приймає у строкове користування Предмет оренди та сплачує орендну плату, визначений в п. 1.1 цього договору, а саме - ЗАЗ-ДЕУ «Сенс» д/н НОМЕР_2.
Підпунктом 2.1 пункту 2 договору оренди передбачено, що орендар приймає предмет оренди виключно для здійснення перевезення пасажирів як таксі «Служба «Лідер», на підставі цього договору та договору про надання довідково-інформаційних послуг.
Відповідно до вимог ст. 800 ЦК України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.
Згідно п.п. 6.1.2 п. 6 договору орендодавець зобов'язаний надати орендареві необхідну документацію на предмет оренди.
В той же час, відповідно до п.п. 6.2 34 п. 6 цього договору орендар зобов'язаний самостійно, за власний рахунок отримувати всі необхідні ліцензії та дозволи. За власний рахунок нести повну відповідальність у разі використання предмета оренди згідно п. 2.1 цього договору без передбачених законодавством ліцензій та дозволів.
У відповідності до вимог ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 801 зазначеного Кодексу витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Тобто, суд вважає, що в даному випадку саме гр. ОСОБА_4 як орендар і водій вказаного вище транспортного засобу повинен був забезпечити при експлуатації автомобіля та наданні послуг з пасажирських перевезень наявності ліцензійної картки, як це передбачено ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Водій -особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
З аналізу приведених норм вбачається, що законодавець заперечно не визначено, що водій транспортного засобу в даному випадку не може бути автомобільним перевізником.
Таким чином, оскільки на момент виявлення правопорушення договір оренди транспортного засобу зазначений вище не було визначено недійсним, а також враховуючи те, що кожна із сторін відповідає тільки за зобов'язаннями, покладеними на неї, суд вважає, що в даному випадку саме водій транспортного засобу повинен був забезпечити наявність у нього ліцензійної картки, що також передбачено положеннями ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Оскільки позивачем не порушувались вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», то застосування до нього фінансових санкцій за спірною постановою є протиправним.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні не було доведено факт правомірності прийняття постанови № 078225 від 12.03.2009 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядну, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, в даному випадку відповідач діяв на підставі, в межах повноважень але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В той же час, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Так, суд вважає необхідним зазначити, що правовим наслідком скасування акту індивідуальної дії є втрата ним чинності з часу набрання судовим рішенням законної сили про його скасування, а тому для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати оскаржувану постанову протиправною, оскільки в такому разі постанова втратить чинність з моменту її прийняття.
За таких підстав, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сплачений нею судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України в особі його структурного підрозділу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною постанови № 078225 від 12.03.2009 року - задовольнити.
Визнати недійсною постанову заст. начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області №078225 від 12.03.2009 року про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій в розмірі 510,00 грн. (п*ятсот десять гривень).
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Стойка В. В.