Справа № 2-1783/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2009 року                                                                             м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Грищенко В. М., при секретарі Демченко О. Г., розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу квартири , за участі представника відділу опіки та піклування Індустріального району м. Дніпропетровська, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 та в її інтересах представник ОСОБА_3 - підтримали заявлені позовні вимоги в судовому засіданні, просили визнати дійсним усний договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, пояснивши, що вона передавала двадцять тисяч гривень ОСОБА_2 після продажу належної їй частини квартири АДРЕСА_1 у 2006 році і що між ними була домовленість про подальше нотаріальне оформлення договору купівлі –продажу спірної квартири. Позивач просить врахувати інтереси неповнолітньої дочки  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4року народження, яка зареєстрована та проживає разом з нею з 2004 року у названій квартирі.

Представник відповідача пояснила, що позовні вимоги вона не визнає, що у сторін є можливість у нинішній час укласти та нотаріально оформити договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, що власниця названої квартири ОСОБА_2 не мала наміру на відчуження  належної їй квартири, гроші за продаж квартири  ОСОБА_1 ніколи їй не передавала, що дозволила позивачці разом з неповнолітньою дочкою нетривалий час жити у належній їй квартирі, що дозволу на реєстрацію їх обох не давала.

Представник відділу опіки та піклування Індустріальної районної у місті ради надав клопотання про задоволення позову позивачки в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має можливість, при наявності домовленості з відповідачем про передачу квартири останнього, за договором купівлі –продажу укласти угоду, нотаріально посвідчивши згідно ст. 657 ЦК України. При розгляді спору про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню факти його укладення , повного або часткового виконання однією із сторін може підтверджуватися тільки письмовими доказами, тому відповідно до ст. 640 ЦК України момент вчинення правочину пов'язаний з обов’язковим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією вважається неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов’язки .

Власник квартири ОСОБА_2 18 лютого 2003 року уклала угоду про завдаток, згідно з якою у травні 2003року сторони мали виконати передбачені зобов’язання за домовленістю. За порушення зобов’язання забезпеченого завдатком настають правові наслідки по ст. 571 ЦК України. Суду не надано доказів подальшого  виконання передачі майна та отримання за нього певної грошової суми від позивача ОСОБА_1 Договором є домовленість двох сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що позивач 06 вересня 2007 року з метою забезпечення себе та неповнолітньої доньки  іншим житловим приміщенням уклала договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

Позивачка вселилась у спірну квартиру у 2004 році без згоди власниці квартири ОСОБА_2 Жила там разом зі своєю матір’ю ОСОБА_5 та вітчимом ОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 року. За час проживання позивача нараховані та не погашені борги за надання комунальних послуг.

26 серпня 2008 року відповідач оформила заповіт на ОСОБА_7, а третього грудня 2009 року скасувала названий заповіт, користуючись правом ст.1254 ЦК України.  

З урахуванням положень ст. 41 Конституції України та положень ст. 321 ЦК України відповідно до яких право приватної власності є непорушним, суд вважає визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру належну ОСОБА_2 буде порушенням конституційних прав останньої та завдасть істотної шкоди її інтересам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1, а долучені до справи документи, пояснення сторін, пояснення свідків доповнюють заперечення представника відповідача проти позову.

При цьому суд бере до уваги клопотання Індустріальної районної ради м. Дніпропетровська про урахування інтересів неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження. Суд вважає необґрунтованим доводи позивача стосовно того, що підставою для задоволення його позовних вимог головним чином є інтереси неповнолітньої доньки. Згідно сімейного законодавства неналежне виконання батьками своїх обов’язків  щодо управління майном дитини, неповнолітньої ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 є підставою для покладання на них обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду згідно ст. 117 Сімейного кодексу

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 655 - 657, 571, 626 - 632 ЦК ст.ст. 11, 15, 27, 31, 60, 88,  213-223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі – продажу квартири , за участі представника відділу опіки та піклування Індустріального району м. Дніпропетровська – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна  скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                           В. М. Грищенко