Справа № 2-а-2976/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«01» жовтня 2008 року м.Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Кашпур О.В.
при секретарі - Редік Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі М.Чернігова про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі М.Чернігова і просить визнати дії відповідача по відмові у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 p., неправомірними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 р. та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 10000 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона набула право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 на підставі досягнення нею 50 років; наявності більш як 20 років загального трудового стажу; наявності більш як 10 років на роботах зі шкідливими умовами, передбаченими списками № 2, 1956р. що, підтверджується довідкою, виданою ЗАТ ВТФ "Сіверянка".
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі старості, тобто, на призначення державою в особі органів пенсійного забезпечення пенсії за віком особам, які набули необхідного віку та стажу роботи. Вважає, що незаконною відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах їй спричинена значна моральна шкода, яка виражається у тривалих моральних стражданнях, а саме: вона постійно відчуває образу, приниження честі і гідності як людини праці, вимушеної зараз, за наявності достатнього трудового стажу, доказувати своє право на пенсію, а зараз вона змушена
звертатись з цього приводу до суду ; не може нормально, як раніше, спілкуватися з оточуючими, оскільки всі розмови так чи інакше торкаються цього болючого для неї питання; постійне перебування в стані нервового перенапруження не може не позначитися негативно на стані здоров'я.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача вимоги не визнав, пояснив, що підставою для відмови в призначенні пенсії стало не невизнання права позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, а невідповідність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи № 40 від 08.04.2008 року, виданої ЗАТ ВТФ "Сіверянка", нормам чинного законодавства. Згідно з п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 року №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком, на пільгових умовах, застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
В уточнюючій довідці, виданій ЗАТ виробничо - торговою фірмою "Сіверянка" від 08.04.2008 року № 40, є посилання на список № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 (який був чинний до 31.12.1991 року).
Відповідно до записів трудової книжки позивачка працювала на роботах з шкідливими умовами праці з 23.11.1976 року по 30.11.1976 рік, з 01.12.1976 року по 14.04.1977 рік, з 15.04.1977 року по 31.07.1992 рік. Вважати подальший період роботи позивача, як такий, що відбувався зі шкідливими умовами праці, не має підстав, оскільки відомості про проведення атестації на ЗАТ ВТФ "Сіверянка" не були надані ні управлінню ні суду.
В зв'язку з тим, що на період останньої пільгової роботи позивача (31.07.1992 року) були чинні "Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення", затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, то призначення пільгової пенсії повинно бути здійснено із застосуванням Списків затверджених саме цією постановою, а не постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року.
Відповідно до пункту 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления в трьохмісячний термін з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
При поданні заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 надала всі
необхідні документи, передбачені в пункті 7 Порядку, а невірне оформлення уточнюючої довідки та необхідність її дооформления було виявлено вже після подання заяви про призначення пенсії.
Спеціалістом управління була здійснена перевірка обгрунтованості видачі даної довідки та актом від 22.05.2008 року № 150/14 встановлено, що видана довідка № 40 від 08.04.2008 року не відповідає періодам фактичного пільгового стажу ОСОБА_1 та відповідно не може бути підставою для призначення пенсії. При цьому начальник відділу кадрів ЗАТ ВТФ "Сіверянка" відмовилась від підпису даного акту та відповідно від видачі нової правильно оформленої довідки.
Тому в зв'язку з необхідністю перевірки обгрунтованості видачі уточнюючої довідки та здійснення прохання до ЗАТ ВТФ "Сіверянка" управлінням заява про призначення пенсії ОСОБА_1 розглядалась протягом трьохмісячного терміну та відмова в призначенні пенсії позивача була прийнята з додержанням термінів, встановлених пунктом 38 вищевказаного Порядку та відповідно до пункту 43 Порядку за власним волевиявленням позивача така відмова була вручена їй особисто 15.07.2008 року.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди, вважає, що оскільки протиправні дії з боку управління відсутні, то немає підстав для стягнення моральної шкоди.
Представники третьої особи вимоги не визнали, вважають, що відповідач не має права вимагати в обов'язковому порядку від ОСОБА_1 уточнюючу довідку за наявності трудової книжки та відповідних записів у ній. Більш того, управління визнає уточнюючу довідку основним документом, що визначає право особи на призначення пільгової пенсії, що суперечить Закону України "Про пенсійне забезпечення". У своєму повідомленні про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідач зазначив, що в призначенні пенсії відмовлено, оскільки в уточнюючій довідці, що підтверджує пільговий трудовий стаж, яка видана відповідно до п.20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 "Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" зроблено посилання на списки № 2, затверджені Постановою СРСР № 1173 від 22.08.1956р.Відповідно до Закону необхідними умовами призначення пенсій за віком на пільгових умовах є досягнення особою певного віку і наявність необхідного стажу роботи на певних роботах або у певних умовах. В даному випадку до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( до 01.01.92 р.) на час роботи ОСОБА_1 діяв список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 р. (витяг з якого додається). В цьому Списку було в наявності виробництво засобів хімічного захисту.
ОСОБА_1 до 01.01.92 року відпрацювала у шкідливих умовах праці більше 15 років, тобто мала повний стаж (не менше 10 років) на зазначених роботах. Незважаючи на те, що вона працювала ще 7 місяців у шкідливих умовах праці (до 31.07.1992 року), вважають, що пенсія їй має бути
призначена за статтею 100 Закону України „Про пенсійне забезпечення", тому в уточнюючій довідці ЗАТ ВТФ "Сіверянка" обмежує пільговий стаж 31.12.91 р. і робить посилання на список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.56 p., який діяв у період роботи ОСОБА_1 і за який вона заробила державну пенсію на пільгових умовах. Тому вважають, що управління безпідставно відмовляє ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:
Встановлено, що ОСОБА_1 працювала на Чернігівській фабриці гумо-технічних виробів на виробництві засобів хімічного захисту з 23 листопада 1976р. по 01 серпня 1992р. у виробництві засобів хімічного захисту, що дає право на пільгову пенсію за Списком № 2, а всього у неї пільгового стажу більш як 15 років.
Чернігівська фабрика гумо-технічних виробів перетворена в закрите акціонерне товариство виробничо-торгова фірма "Сіверянка" 28.12.1993р.
Роботи на виробництві засобів хімічного захисту були шкідливими і давали право на державну пенсію на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 р.
Відповідно до п. б статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01.08.1992 року позивачка працювала на роботах, що не дають права на пільгову пенсію за Списком № 2, в зв'язку з тим, що з 01.08.92 р. на підприємстві було припинено виробництво засобів хімічного захисту (наказ № 133 від 28.07.1992 p.).
Атестація робочих місць була проведена у 1993 році, як це передбачалось Постановою КМУ № 442 від 01.08.1992р. "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці". На 01.08.1992р.не існувало виробництва засобів хімічного захисту.
Частина 3 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Відповідно до ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених
роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. Вказаною статтею не передбачено, що умовою нарахування пенсії є те, що працівник після вступу Закону в дію, не повинен був працювати на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 року №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком, на пільгових умовах, застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
08.04.2008 р. ОСОБА_1 була видана уточнююча довідка № 40 про підтвердження необхідного стажу роботи в шкідливих умовах праці для призначення їй пільгової пенсії. Згідно довідки стаж необхідний для призначення їй пільгової пенсії складає 15 років 1 місяць 8 днів.
Оскільки позивачка підтвердила уточнюючою довідкою підприємства зайнятості виконанням відповідних робіт в умовах, передбачених Списком № 2, 1956 р. вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача по відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 неправомірними та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, 1956р. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення 10000 моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки нічим не доведені в судому засіданні, позивачем не підтверджено завдання відповідачем такої шкоди, нічим не підтверджено розрахунок розміру завдання такої шкоди.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі М.Чернігова по відмові у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.56 р, неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі М.Чернігова призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.56 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 грн.40 коп. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.