АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц- 2008 р. Головуючий по 1 інстанції

№ 1500

Категорія: № 19, 23 Матвієнко М. В.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Бородійчука В.Г.

суддів Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі Макарчук Н.С.

з участю прокурора

адвокатів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ПП « Деньгівське - 2» Золотоніського району Черкаської області, третя особа: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,

встановила:

18.03.2008 р. ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ПП « Деньгівське - 2» Золотоніського району Черкаської області, третя особа: Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог вказала, що 20.02.2005 р. між нею, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки.

Проте, на її думку, вказаний договір було укладено із значними порушеннями чинного законодавства, а саме: недодержанням істотних умов договору оренди земельної ділянки, встановлених Законом України «Про оренду землі». Тому, вважає вказаний договір недійсним з наступних підстав.

Стаття 15 ЗУ «Про оренду землі» визначає істотні умови, які повинен містити договір оренди землі. Проте оскаржуваний договір більшості з істотних умов, передбачених в ст. 15 не містить взагалі, а інші вказані не чітко та не в повному обсязі.

Так, стосовно безпосереднього об'єкту оренди відповідної земельної ділянки, то в предметі зазначеного договору оренди вказано лише її розмір та вартість, але відсутнє посилання на її місце розташування, без якого взагалі неможливо визначити яка саме земельна ділянка є предметом договору. Не вказано форми орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідальність за несплату орендної плати за договором. Пункт, який передбачає відповідальність сторін, не містить жодної санкції за порушення положень вказаного договору, тобто відповідальність за невиконання умов оскаржуваного договору відсутня, що на думку позивача є недотриманням істотних умов наведеного договору.

В тексті договору відсутні умови і строки передачі земельної ділянки орендарю, умови забезпечення стану та умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду.

Крім того, підставою для передачі земельної ділянки в оренду в спірному договорі зазначено акт прийому-передачі, проте даний акт не містить дати прийому-передачі земельної ділянки.

Враховуючи, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним, просив суд визнати договір оренди земельної ділянки від 20.02.2005 р. укладений між сторонами недійсним. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2008 р. ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, з підстав спливу позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

При цьому апелянт зазначив, що суд неправомірно застосував позовну давність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, адвокатів, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її частково задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сплив трирічний строк позовної давності в межах якого позивач міг звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права та про застосування якого відповідачем була подана заява.

При цьому, суд виходив з того, що відповідно до положень ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності для позивача почався з моменту укладання та підписання договору оренди земельної ділянки, а саме з 20.02.2005 року, оскільки позивачу на момент укладання та підписання договору були відомі всі істотні умови договору оренди земельної ділянки. Відповідно до даної обставини, суд прийшов до висновку, що позовна давність для позивача закінчилась 20.02.2008 року, тобто до моменту звернення до суду за захистом свого права.

Проте суд першої інстанції прийшов до даного висновку з порушенням норм матеріального права, а саме статті 18 Закону України «Про оренду землі», відповідно до вимог якої, договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що дійсно 20.02.2005 р. між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки з зазначенням в розділі шостому даного договору, що він набуває чинності з моменту його державної реєстрації, яка мала місце 23.03.2005 р.

Даний договір був зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок Золотоніського районного відділу Черкаської регіональної філії Центру ДЗК 23 березня 2005 року.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано позовну давність до даних спірних правовідносин, оскільки позивач звернулась до суду з позовною заявою 18 березня 2008 року, тобто до спливу загальної трирічної позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

В той же час, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги щодо законності вчинення правочину не можуть бути прийняті до уваги та перевірені апеляційною інстанцією, оскільки дані обставини не були предметом судового дослідження, а рішення суду обґрунтовує лише застосування позовної давності.

В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції не були розглянуті по суті позовні вимоги позивача, а саме визнання договору недійсним із-за відсутності істотних умов договору, то вказана обставина позбавляє суд апеляційної інстанції перевірити законність і обгрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, так як суд першої інстанції не розглянув позовні вимоги з підстав викладених у позові і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, що, в свою чергу, відповідно до положень п.5 ст. 311 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий судовий розгляд .

З викладених підстав, колегія суддів, враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції положень матеріального права щодо позовної давності, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду .

Керуючись ст. ст. 304, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвал ила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 4 липня 2008 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.