Справа № 22-755 Головуючий у 1 інстанції Соболєва І.П.
Категорія 16 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів:Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ
„Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж на ухвалу судді Авдіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2006 року по справі за позовом ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення боргу за користування електричною енергією,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу судді Авдіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2006 року, якою позов ВАГ „Донецькобленерго в особі Західних електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення боргу за користування електричною енергією визнаний неподаним і повернутий позивачу, - справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на необгрунтованність і незаконність підстав для такого висновку, оскільки на виконання ухвали судді від 2 жовтня 2006 року, якою позовна заява була залишена без руху, були надані документи, яких бракувало, а також надані пояснення по суті постановленої ухвали із запереченням висновків судді про: зобов'язання надати документи на підтвердження доказів, оскільки ними доданий акт про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, що і є доказом кожної обставини по справі; зобов'язання надати такі нормативні акти як Правила користування електричною енергією для населення та Методики визначення обсягу і вартості електричної енергії, оскільки вони не є доказами по справі і тому не обов'язкове їх долучення до позовної заяви; зобов'язання викладення позовної заяви державною мовою, оскільки позовна заява не є судовим документом і таке зобов'язання протирічить ст. ст. 5, 7 ЦПК України; про зобов'язання сплатити судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки в кожній позовній заяві висловлювалось клопотання про відстрочку уплати таких витрат, проте суддя першої інстанції не вирішила це питання у відповідності до положень ч.1 ст.82 ЦПК України постановлениям ухвали з цього питання: постановляючи вдруге ухвалу від 25 жовтня 2006 року судом не взято до уваги, що вже є одна ухвала про залишення позовної заяви без руху, яка позивачем не проігнорована, а навпаки на її виконання позивачем усунені всі недоліки і надани необхідні документи.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Авдіївського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2006 року позовна заява ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення боргу за користування електроенергією залишена без руху для усунення недоліків до 16 жовтня 2006 року з тих підстав, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 119-120 ЦПК України, а саме: в позовній заяві відсутні докази обставин, які викладені в ній, а саме: в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували кожну обставину по справі -
дрібний витяг з особового рахунку сплати поточних платежів за останні 6 місяців, довідка про останню перевірку нарахувань виплат за спожиту енергію;
не додані копії Правил користування елекричною енергією для населення та Медодики нарахування розміру відшкодування шкоди;
не додані копія позовної заяви та копії всіх доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів;
до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;
на порушення ст.7 ЦПК України позовна заява, яка є суто судовим документом, викладена не державною мовою;
додаток позовної заяви не відповідає доданим до неї документам.
Ухвалою судді Авдіївського міського суду від 25 жовтня 2006 року позовна заява ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж вдруге залишена без руху для усунення недоліків до 10 листопада 2006 року, а саме:
для уточнення позовних вимог /чи то позов пред'являється про стягнення суми заборгованості за використану електричну енергію, чи то стягнення матеріальної шкоди, завданої підприємству внаслідок безоблікового користування електроенергією/ і надання виходячи з цього документів на обгрунтування позовних вимог;
надання нормативних актів - Правил користування електричною енергією та Методики нарахування розміру відшкодування шкоди;
сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення; при цьому в ухвалі з посиланням на Закон України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та постанову КМ України від 21 грудня 2005 року № 1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" зазначено, що позивачем ніяким чином не підтверджений його важкий матеріальний стан, а із наданих документів вбачається, що позивач звільнений від сплати кредитних боргів, а не від сплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення;
викладення позовної заяви державною мовою;
усунення невідповідності додатку до позовної заяви з доданими до неї документами.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнаючи позовну заяву не поданою та повертаючи її ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж суддя виходила з того, що позивачем частково були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі від 2 жовтня 2006 року, а недоліки, зазначені в ухвалі від 25 жовтня 2006 року у встановлений строк позивачем не усунуті, хоча ним була отримана копія ухвали.
Проте такі висновки судді є помилковими.
Відповідно до ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити в собі:
1/найменування суду, до якого подається заява;
2/ ім'я /найменування/ позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
З/ зміст позовних вимог;
4/ ціну позову щодо вимог майнового характеру;
5/ виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
6/ зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування;
7/ перелік документів, що додаються до заяви.
Відповідно до ст. 137 ч.1 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі дані.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.З постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" № 9 від 21 грудня 1990 року (з подальшими змінами та доповненнями) суддя вправі повернути позовну заяву, якщо вона за формою і змістом не відповідає вимогам ст.139 ЦПК України, не оплачена державним митом у встановленому розмірі, якщо при її подачі не були додержані вимоги ст138 ЦПК України про подання копій позовної заяви та інших документів і пропозиція виправити у встановлений сторк недоліки заяви не була виконана.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання ухвали судді від 2 жовтня 2006 року 16 жовтня 2006 року від ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж до суду першої інстанції надійшов лист, в якому викладена незгода з ухвалою судді в частині зобов'язання надати документи на підтвердження доказів, оскільки ними доданий акт про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, що є доказом кожної обставини по справі; зобов'язання надати такі нормативні акти як Правила користування електричною енергією для населення та Методики визначення обсягу і вартості електричної енергії, оскільки вони не є доказами по справі і тому не обов'язкове їх долучення до позовної заяви; зобов'язання викладення позовної заяви українською мовою, оскільки позовна заява не є судовим документом і таке зобов'язання протирічить ст. ст. 5, 7 ЦПК України; зобов'язання сплатити судовий збір і витрати на інформаційно-технічне забезпечення, оскільки в кожній позовній заяві висловлювалось клопотання про відстрочку уплати таких витрат, проте суддя першої інстанції не вирішила це питання у відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України постановлениям ухвали з цього питання. Крім того, позивачем надана копія позовної заяви для відповідача з додатком копій всіх доданих до позовної заяви документів.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 5 630 грн., посилаючись на те, що 2 червня 2004 року з ОСОБА_1 був укладений договір на постачання і користування електроенергією, згідно з яким відповідач взяв на себе обов'язки своєчасно оплачувати відпущену електроенергію і не порушувати Правил користування електроенергією для населення, в тому числі не допускати розкрадання електроенергії, в т.ч. шляхом самовільного підключення до джерела електроенергії. Проте при неодноразовій перевірці приладів обліку контролерами Авдіївського РЕМ було виявлено безоблікове споживання електроенергії, про що були складені акти. Згідно Методики нарахування розміру відшкодування шкоди, заподіяної енергопостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електроенергією для населення було здійснено нарахування розміру шкоди в сумі 5 630 грн. 68 коп. При цьому до позовної заяви були додані договір на поставку електроенергії, укладений з відповідачем, акти про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, до яких додані розрахунки розміру шкоди, в яких зазначені дати останніх перевірок, які передували складанню актів, а також документи про розгляд справи про банкрутство позивача.
Апеляційний суд вважає, що за таких обставин зобов'язання позивача надати дрібний витяг з особового рахунку сплати поточних платежів за останні 6 місяців, довідку про останню перевірку нарахувань виплат за спожиту енергію згідно ухвали від 2 жовтня 2006 року і залишення позовної заяви без руху вдруге ухвалою від 25 жовтня 2006 року для уточнення позовних вимог /чи то позов пред'являється про стягнення суми заборгованості за використану електричну енергію, чи то стягнення матеріальної шкоди, завданої підприємству внаслідок безоблікового користування електроенергією/ і надання виходячи з цього документів на обгрунтування позовних вимог є необгрунтованними.
Крім того, питання, пов'язані з досудовим розглядом справи, в т.ч. уточнення позовних вимоги позивача, а також інші питання розглядаються при проведенні попреднього судового засідання відвідповідно до ч.6 ст. 130 ЦПК України.
Апеляційний суд вважає, що зобов'язання позивача надати копії Правил користування елекричною енергією для населення та Методику нарахування розміру відшкодування шкоди є незаконним, оскільки зазначені документи не є доказами по справі, а є нормативно-правовими актами, додання до позовної заяви яких не перебдачено ст. 119 ЦПК України.
Як вбачається із позовної заяви позивач просив вирішити питання про відстрочку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в порядку ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк.
Проте судом не вирішено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з постановлениям з цього питання ухвали, яка відповідно до ст.293 ЦПК України може бути оскаржена. Тому зобов'язання позивача сплатити судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи ухвалами від 2 жовтня та 25 жовтня 2006 року з обгрунтуванням цих вимог і визнання позовної заяви позивача з підстав неоплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення є передчасним.
Не є законним і зобов'язання позивача викласти позовну заяву державною мовою, оскільки відповідно до ст. 7 ч.З ЦПК України державною мовою складаються судові документи, тобто документи, які виходять від суду, а не документи, які подаються до суду, в т.ч. і позовна заява.
Вимога судді усунути невідповідність додатку до позовної заяви з доданими до неї документами не може бути підставою для залишення позовної заяви буз руху і визнання її неподаною, оскільки не є суттєвою обставиною і крім того, суддею не роз'яснено, в чому полягає невідповідність.
І взагалі, постановления ухвали від 25 жовтня 2006 року про залишення позовної заяви без руху вдруге не передбачено процесуальним законодавством. Згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього кодексу, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до положень ст. 73 ЦПК України суд може продовжити строк, встановлений судом, а не вступати у дебати із стороною шляхом постановления не передбаченої процесуальним законодавством ухвали від 25 жовтня 2006 року.
Таким чином, ухвала судді від 13 листопада 2006 року постановлена з порушенням норм процесуального законодавства, що відповідно до ст.312 ч.1 п.З є підставою для її скасування з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.З, 314 ч.1 п.6, 315 ЦПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу ВАТ „Донецькобленерго" в особі Західних електричних мереж задовольнити.
Ухвалу судді Авдіївського міського суду Донецької області від 13 листопада 2006 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.