Справа № 22- 1363/2007 p. Категорія 19

Головуючий в 1 інстанції-Кулик Т.Г.

Доповідач Барсукова О.І.

РІШЕННЯ Іменем України

30 січня 2007 року                                 Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого    Зубової Л.М.

суддів              Соломахи Л.І.

Барсукової О.І.

при секретарі   Ставріновій Ю.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області та представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 19.12.2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2006 року позивач звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди і просив відшкодувати на його користь на підставах, вказаних в Законі України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили трату працездатності» 50 000гр., посилаючись на те, що під час виконання трудових обов*язків він отримав професійне захворювання, що підтверджено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 08.06.2005р. ( а.с. 15-16). За висновком МСЕК від 4 липня 2005 року йому було вперше безстроково встановлено втрату працездатності 65 % та інвалідність 3 гр.(а.с. 19).

Оскільки втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв*язків, необхідності додавати додаткові зусилля до організації життя, то йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати на його користь за рахунок Фонду.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Червоногвардійському районі Макіївки Донецької області звернулись до апеляційного суду із апеляційними скаргами на рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 19.12.2006 року, в яких: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Червоногвардійському районі Макіївки Донецької області просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, посвідченій від імені ОСОБА_1 приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу за р. НОМЕР_1 від 09.11.2006р. , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, збільшивши суму відшкодування моральної шкоди до 45 500 грн., оскільки суд, визначаючи розмір моральної шкоди, не прийняв до уваги ступінь понесених позивачем моральних страждань.

В судовому засіданні представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Червоногвардійському районі Макіївки Донецької області - Гонтарева Н.В., доводи апеляційної скарги підтримала і просила скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, бо суд дав невірну оцінку моральним стражданням позивача, не встановив факт спричинення йому такої шкоди. Крім того Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік » зупинена дія ст.21 Закону України «Про загальнообо*язкове державне соціальне рахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Просила відхилити апеляційну скаргу представника позивача.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу відповідача і задовольнити його апеляційну скаргу, на користь якого стягнути 45 500гр.

Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач тривалий час перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості, де отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 4 липня 2005 року йому було вперше безстроково встановлена втрата працездатності 65 % .У зв*язку з втратою працездатності ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 50 000.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов*язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов*язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв*язку з ушкодженням здоров*я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач перебував у трудових відносинах з підприємством вугільної промисловості. Висновком МСЕК від 4 липня 2005 року йому було вперше безстроково встановлена втрата працездатності 65 % та третя група інвалідності в зв*язку з професійним захворюванням.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати   відшкодування шкоди, заподіяної здоров*ю, за нормами Закону України „Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Доводи відповідача про те, що у справі не має висновку МСЕК про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.З ст.34 Закону, - висновок МСЄК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов*язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України   „Про   загальнообов'язкове  державне   соціальне   страхування   від   нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди оскільки право на страхове відшкодування у ОСОБА_1 виникло до прийняття Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до інших законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод відповідно до ст.22 ч.З Конституції України.

Крім того, відповідних змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", внесено не було, а фінансування Фонду згідно зі ст. 46 вищевказаного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на страхування від нещасного випадку не зараховуються до складу Державного бюджету України.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не є переконливими і не спростовують висновків суду.

Між тим, з висновком суду щодо визначення розміру стягнутої моральної шкоди погодитись не можна.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди", розмір відшкодування моральної /немайнової / шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань , з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, і не навів відповідних мотивів визначення саме такого розміру відшкодування. При визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди, суд не врахував , що у зв*язку з втратою працездатності, позивач також втратив можливість працювати за фахом, отримувати високу заробітну плату, внаслідок чого також і можливість утримувати належним чином свою доньку, яка є інвалідом 2 гр. з дитинства ( а.с. 35), позивач, відповідно до його медичних документів потребує у постійному медичному лікуванні ( а.с. 22-32), але працює, отримує щомісячні суми відшкодування шкоди, а тому апеляційний суд, зважаючи на характер отриманого позивачем професійного захворювання, доводи відповідача про те, що позивачу нарахована й виплачена одноразова допомога, виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, апеляційний суд вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума на відшкодування моральної шкоди в розмірі 18 000 гривень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Згідно ст. 309 ч. 1 п. З ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Судова колегія вважає, що вказані доводи дають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, і відповідно до ст.309 ЦК України, є підставою для зміні судового рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити суму відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача на користь держави згідно з вимогами п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, слід стягнути суму витрат в розмірі 1 грн. 50 коп.

Керуючись ст. ст.304 п. 1, 307, 309, 313, 314, 315,317,319 ЦПК України апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області задовольнити частково , представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 19.12.2006 року - змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Червоногвардійському районі міста Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 18 000гр.( вісімнадцять тисяч гривень), а також на користь держави - 1гр.50 коп. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.