Справа № 22-12033 Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.
Категорія 32 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Іванові В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 22 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 22 листопада 2006 року, яким її позовні вимоги задоволені частково: визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням неповнолітньою ОСОБА_3, відмовлено, - та постановити нове рішення, яким визнати неповнолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на безпідставність висновків суду про те, що неповнолітня ОСОБА_3 може проживати як з батьком, так і з матір'ю, в той час, коли в спірній квартирі не проживають ні батько дитини, ні її матір; спірна квартира є її власністю і вона має намір її продати; крім того, між бітьками малолітньої дитини досягнута домовленість про те, що вона постійно буде проживати з матір'ю і це питання не є спірним; питання про місце проживання малолітньої дитини не є спірним, тому думка органа опіки та піклування з даного питання не є обов'язковою; в позовних заявах про розірвання шлюбу і стягнення аліментів відповідачка зазначала, що дитина фактично проживає з нею, тому висновки суду про те, що дитина повинна мати постійне місце проживання, а саме за місцем реєстрації в спірній квартирі не є правильним, оскільки місце реєстрації не означає, що це саме те місце, де проживає дитина; відповідачка ніколи не сплачувала комунальні послуги і суд своїм рішенням знову на неї - пенсіонерку поклав обов'язок з оплати комунальних послуг за людину, яка в квартирі не проживає.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованнйм. посилаючись на те, що відповідно до Закону України, який прийнятий на захист інтересів неповнолітніх дітей, суд дійшов правильного висновку про те, що її дитина не може бути позбавлена житлової площі. При цьому відповідачка пояснила, що справа дійсно розглянута в її відсутності, в той час, коли позивачка знала про її місце проживання, оскільки вона проживала з її сином в м.Маріуполі, тому могла повідомити суд про її місце знаходження.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності з липня 2004 року. Станом на вересень 2006 року в квартирі значаться зареєстрвоаними три особи: ОСОБА_4 -третя особа по справі, ОСОБА_2 - його дружина - відповідачка по справі та їх донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Комунальні послуги по квартирі сплачує позивачка.
Згідно акту обстеження спірного жилого приміщення, складеного КП „Калініна" 10 вересня 2006 року в квартирі ніхто не проживає більше шести місяців, що також підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_5.
На підставі зазначених доказів суд дійшов висновку про те, що відповідачка ОСОБА_2 відсутня у квартирі АДРЕСА_1 з червня 2005 року, тобто більше шести місяців, без поважних причин, тому втратила право користування спірною квартирою.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування спірною квартирою неповнолітньої ОСОБА_3, суд виходив з того, що у червні 2005 року вона залишила квартиру та проживає з матір'ю не за власним бажанням, а виходячи із сімейних обставин, що склалися між подружжям; в силу свого віку неповнолітня ОСОБА_3 не могла і не може на теперішній час самостійно здійснювати захист своїх прав, тому її непроживання в квартирі викликане поважними причинами.
Заслухавши доповідь судді апеляційоного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 311 ч.1 п.З ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутності відповідачки ОСОБА_2 та третьої особи ОСОБА_4 і по справі ухвалене заочне рішення.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та її малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; при цьому місце їх проживання в позовній заяві зазначила спірну квартиру; в якості третьої особи позивачка зазначила ОСОБА_4. Разом з тим в позовній заяві позивачка послалась на те, що їй невідомо, де в наступний час проживає ОСОБА_2
Проте при розгляді справи суд першої інстанції не виконав вимоги ч.9 ст. 74 ЦПК України, яка передбачає, що відповідач, місце проживання /перебування чи роботи/ або місцезнаходження якого позивачеві невідоме, навіть після його звернення до адресного бюро і органів внутрішніх справ, викликається в суд через оголошення у пресі, з опублікуванням якого відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Згідно ч.З ст.76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування, а
відповідно до ч. 9 зазначеної статті, якщо місце перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із зазначених норм наявні на а.с.25-26 і 38-40 повістки на ім'я відповідачки та третьої особи про виклик в судове засідання відповідно 6 листопада та 22 листопада 2006 року з відміткою Комунального підприємства „Калініна" про їх непроживання за адресою: АДРЕСА_1 не може свідчити про належне повідомлення відповідачки та треьої особи про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 224 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки. Оскільки відповідачка не повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, суд незаконно ухвалив заочне рішення. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 225 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Проте в матеріалах справи така ухвала відсутня.
Разом з тим, розглядаючи справу у відсутності відповідачки, суд належним чином не вияснив місце проживання відповідачки. Із пояснень позивачки вбачається, що їй було відомо про те, що відповідачка ОСОБА_2 в період з червня по серпень 2005 року проживала з її сином ОСОБА_4 в місті Маріуполі. Крім того, до апеляційної скарги позивачка додала копії позовних заяв ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу і стягнення аліментів, з якими вона 30 жовтня та 13 листопада 2006 року звернулась до Ц-Міського районного суду М.Горлівки; при цьому в позовних заявах ОСОБА_2 зазначила свою адресу: АДРЕСА_2. Таким чином, на день ухвалення судом рішення позивачці було відомо місце проживання відповідачки, проте вона суду першої інстанції цих відомостей не надала, що позбавило суд можливості належним чином повідомити відповідачку про час і місце розгляду справи і ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Через порушення процесуального закону суд в достатній мірі не дослідив обставини по справі та не перевірив доводи позивача і заперечння відповідачки.
За таких обставин судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303 ч.З, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.З, 314 ч.1 п.2, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 листопада 2006 року скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.