Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2009 р. справа № 2а-15071/09/0570
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Лакушевій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Украинский продукт»
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
про скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172343 від 21 серпня 2009 року до Приватного підприємства «Украинский продукт»
за участю представників:
від позивача: Чанишевої Н.К. – за дов. від 20 серпня 2009 року
від відповідача: Івашкевич В.Ю. – за дов. від 17 серпня 2009 року
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємством «Украинский продукт» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172343 від 21 серпня 2009 року до Приватного підприємства «Украинский продукт».
Позивач під час судового засідання в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за наслідками перевірки податкового органу з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проведеної 24 липня 2009 року встановлено не оприбуткування суми готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у розмірі 39 328 грн. 98 коп. у книзі обліку розрахункових операцій, загальна сума не оприбуткованої готівки складає 39 328 грн. 98 коп., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у відповідності з пунктом 3 статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки». На думку позивача, даний Указ Президента України, у частині відповідальності за порушення норм цього Указу, суперечить Конституції України, тому в цій частині є нечинним. Також, позивач зазначив, що підприємством не порушені вимоги щодо оприбуткування готівки в касі в повній сумі її фактичних надходжень, оскільки готівкові кошті у повній сумі їх фактичного надходження відображені в касовій книзі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та зараховані на розрахунковий рахунок підприємства. Крім того, вражає, що питання не відображення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків, регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95. Тому просить рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасувати.
Відповідач у письмових запереченнях (арк. справи 53-54)та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що спірне рішення прийнято у відповідності до діючого законодавства за порушення позивачем пунктів 2.2. та 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (надалі – Положення № 637), а саме, у разі проведення готівкових рахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій. Вважає, що фінансові санкції, які передбачені статтею 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовуються у разі здійснення розрахункових операцій без використання реєстратора розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій або з використанням лише книг обліку розрахункових операцій. Тому, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно до пункту 1 статті 8 та пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в областях, районах серед інших функцій покладено виконання щодо додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.
Згідно з пунктом 2 статті 11 цього Закону України органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Отже, статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що органам державної податкової служби надано право здійснювати контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 33 Закону України « Про Національний банк України» до повноважень Національного банку України серед інших належить визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.
Приватне підприємство «Украинский продукт» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 31 травня 2000 року, знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.
За наслідками перевірки Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, проведеної 24 липня 2009 року було встановлено порушення Приватним підприємством «Украинский продукт» пунктів 2.2. та 2.6 Положення № 637, про що складений акт від 24 липня 2009 року та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності абзацу 3 статті 1 Указу Президента України « Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436.
З матеріалів перевірки вбачається, що відповідачем встановлено не оприбуткування готівки, а саме, сума готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень на підставі фіскальних звітів № 711 від 22 липня 2009 року на суму 19 739 грн. 79 коп. та № 712 від 23 липня 2009 року на суму 19 589 грн. 19 коп. – загальна сума 39 328 грн. 98 коп. не оприбуткована у книзі обліку розрахункових операцій, а саме, не здійснений запис про внесення до книзі обліку розрахункових операцій фіскальних чеків за 22 липня 2009 року № 711 на суму 19 739 грн. 79 коп. та від 23 липня 2009 року № 712 на суму 19 589 грн. 19 коп., про що перевіряючи ми зроблений відповідний запис в книзі обліку розрахункових операцій після останнього запису за 21 липня 2009 року (арк. справи 20).
Слід зазначити, що фактично запис у книзі обліку розрахункових операцій позивачем була здійснена після перевірки.
В судовому засіданні представник позивача не заперечувала, що встановлений факт порушення (відсутність відповідного облікового запису в книзі обліку розрахункових операцій) мав місце. Разом з тим, нею було зазначено, що готівкові кошті були проведені через реєстратор розрахункових операцій, були відображені у касовій книзі з оформленням прибуткових касових ордерів та були своєчасно здані в банківську установу, а тому це не може вважатися не оприбуткуванням готівки.
Суд не приймає зазначені доводи позивача з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. .
Згідно з пунктом 2.6 глави 2 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 зазначеного Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків їз застосуванням РРО або використанням РК, оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами Положення № 637 полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а й відповідного своєчасного здійснення запису у книзі обліку розрахункових операцій на підставі зазначеного Z- звіту.
Відповідно до пункту 4.3 глави 4 Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
З приписів Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, який розроблений на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та поширюється на книги обліку розрахункових операцій (книги ОРО) і розрахункові книжки, що використовуються суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти вбачається, що порядок ведення книги ОРО регулюється розділом 7 вказаного Порядку.
Зокрема, підпунктом 7.5 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів),та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанції; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Аналіз наведених вище положень нормативних актів та доводів, наданих сторонами, визначає, що позивачем були порушені вимоги пункту 2.6 глави 2 Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», даний Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Правові ж засади порядку ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), серед інших і порядку оприбуткування грошових коштів регламентується Положенням про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України в межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання та території України.
Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 встановлено розміри штрафних санкцій за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.
Оскільки позивачем були порушені норми Положення про проведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України № 637 від 15 грудня 2007 року, суд дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції, як наслідок порушення касової дисципліни, порядок дотримання якої встановлено Національним банком України, застосовані правомірно.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач довів правомірність дій щодо прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на доведеність факту правопорушення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Приватного підприємства «Украинский продукт» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002172343 від 21 серпня 2009 року до Приватного підприємства «Украинский продукт» - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 листопада 2009 рокув присутності сторін. Постанова у повному обсязі складена 11 листопада 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Абдукадирова К.Е.