Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01.10.2009 Справа № 2-а-470/09/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_2 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя- не з’явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим (суддя ) від 19.03.09 року по справі № 2-а-470/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56,м. Севастополь, 99008)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 19.03.09 року по справі № 2а-470/09 (суддя Проценко О.І.) позовна заява ОСОБА_2 до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги була задоволена частково, а саме, суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію відповідно до вимог ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 369,90 грн., в решті позовних вимог було відмовлено.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду , відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій прохає постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 19.03.09 року по справі № 2а-470/09 скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом в не повному обсязі з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 01.10.2009 року о 16 годині 10 хвилин.
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 28.05.2009 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ленінським районним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 350,00грн., з 1 квітня –359,00грн., з 1 жовтня - 366грн. (частина перша статі 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік").
Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380,00грн., з 1 квітня –406,00грн., з 1 жовтня - 411грн.( частина перша статі 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік").
Відповідно до частини третьої статті 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%.
Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив: з 01.04.2007 по 30.09.2007–410,06грн., з 01.10.2007 по 31.12.2007- 415,11грн.
Враховуючи, що ОСОБА_2 за 2006 та 2007 роки не отримував щомісячну державну допомогу дітям війни, то недоплачена позивачу, як дитині війни, щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає 1290,60 грн. та за 2007 рік –1453,71 грн.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Викладені в апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя доводи про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами першої, другої статті 73 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням, не приймаються апеляційною інстанцією до уваги у зв’язку з їх недоведеністю.
При цьому судова колегія зазначає, що відповідно до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Таким чином, для розрахунку вказаної державної соціальної щомісячної допомоги необхідно керуватися статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, який в свою чергу встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Доводи апеляційної скарги Управління про те, що відсутній механізм виплат вказаної допомоги, не заслуговують на увагу та спростовуються також наступним. Відсутність механізму виплат вказаної державної соціальної допомоги в законі відповідно до статті 3 Конституції України не дає підстав відповідачу відмовляти позивачу в її виплаті, оскільки норма статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є діючою, а за відсутності закону, який регулює дані правовідносини, повинен застосовуватися закон, який регулює подібні правовідносини, відповідно до вимог частини четвертої статті 8 і частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов’язок на здійснення виплати щомісячної державної соціальної допомоги позивачу покладено саме на Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі міста Севастополя.
Судова колегія відзначає, що з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення статті 58 Конституції України, реалізація особою права, що пов’язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Судовою колегією встановлено, що в адміністративному позові позивач просить відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу. Але судова колегія відмічає, що задоволення таких позовних вимог не зможе забезпечити захист прав позивача, оскільки існують різні редакції статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, різне тлумачення мінімальної пенсії за віком та інше.
В обґрунтування позовних вимог позивач наводить розрахунок допомоги за 2007рік без урахування збільшення прожиткового мінімуму на 1%.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного, з урахуванням статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача сплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з жовтня по грудень 2007 року в сумі 373,60грн. (сума розрахована в розмірі, встановленому законом з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму на 1%, а саме: жовтень 2007 року - 124,53грн., листопад 2007року - 124,53грн., грудень 2007року - 124,53грн.).
Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2006 рік та січень - вересень 2007 року є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущено встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Також судом першої інстанції не вірно розглянуто питання про розподіл судових витрат, оскільки відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому з Державного бюджету України відповідно до задоволенні вимог, що у даному випадку складає 1,70 грн. судового збору, що також є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права та вирішення не всіх позовних вимог або питань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Ленінського районного суду міста Севастополя від 19.03.2009 року підлягає зміні, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 11, 162, частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частиною 1 статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду міста Севастополя від 19.03.2009 року по справі № 2а-470/09 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
"Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Севастополя нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня по грудень 2007 року в сумі 373,60грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) 1,70 грн. судового збору".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 жовтня 2009 р.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко