Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
02.10.2009 Справа № 2-а-3813/08/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Кучерука О.В. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт: НОМЕР_1, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму 27.05.2996 року
представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 04.02.09 року по справі № 2-а-3813/08/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000)
Про визнання дій противоправними та спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 року по справі № 2а-3813/08 ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій була задоволена в повному обсязі , а саме, суд постановив: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим щодо відмови з 01.06.2008 року в виплаті призначеної ОСОБА_2 пенсії без урахування обмеження максимального розміру протиправними та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим провести з 01.06.2008 року перерахунок та виплачувати ОСОБА_2 пенсію у повному обсязі без урахування обмеження максимального розміру.
Не погодившись з зазначеною постановою Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій прохає постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 року по справі № 2а-3813/08 скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права, також відповідач вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції був порушений принцип збалансованості інтересів особи з інтересами суспільства, крім того відповідач вважає, що судом першої інстанції в результаті ігнорування принципу пропорційності при законотворчому забезпеченні соціальних прав громадян та формально - юридичного підходу в даній справі має місце нераціональне використання бюджетних коштів в соціальній сфері , що також негативного відображається на соціальних правах інших соціально незахищених громадян.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 02.10.2009 року о 11 годині 40 хвилин.
Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 02.10.2009 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції в жовтні 2008 року до Окружного адміністративного Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим стосовно відмови у виплаті призначеної пенсії без урахування обмеження максимального розмірі протиправними та зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим провести доплату раніше виплаченої пенсії та виплачувати призначену пенсію в повному розмірі в сумі 8947,23 грн.
Під час розгляду справи позивачем були змінені позовні вимоги, а саме п. 3 прохальної частини позовної заяви відповідно до заяви про зміну позовних вимог ОСОБА_2 прохав суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим стосовно відмови у виплаті призначеної пенсії без урахування обмеження максимального розмірі протиправними та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в АР Крим провести з 01.06.2008 року перерахунок пенсії та сплачувати пенсію в повному обсязі без обмеження максимального розміру.
Позовні вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що він є пенсіонером Збройних Сил України, та отримує пенсію з урахуванням обмеження у вигляді 12 мінімальних пенсій за віком, що складає 5772 гривень, хоча повинен отримувати 8947,23 грн., таке обмеження максимального розміру пенсії позивач вважає незаконним, тому прохав визнати дії відповідача протиправними.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 має право на пенсію за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення, яке на момент звільнення зі служби складало 10916,04грн. Тобто розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок передбачений вищезазначеною нормою складає 8947,23 грн. = (8732,83+164,40 грн.+50,0 грн.) (а.с.5).
Однак, як вказує позивач йому не в повному обсязі виплачувалась зазначена пенсія.
Не погоджуючись з розміром виплаченої пенсії позивач 26.06.2008 року звернувся до ГУ ПФУ в АРК з заявою про доплату та виплату належної пенсії відповідно до рішення конституційного суду України № 10 –РП від 22.05.2008 року.
За результатами розгляду звернення позивача ГУ ПФУ в АРК 10.07.2008 року направило йому відповідь, згідно з якою, обмеження максимального розміру пенсії передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, тому підстави для виплати пенсії у повному розмірі відсутні ( а.с.4).
Так, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії відповідача які виразилися у відмові позивачу виплатити пенсію з 01.06.2008 року без обмеження максимального розміру є протиправними , та судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача які полягають виплаті призначеної ОСОБА_2 пенсії з урахуванням обмеження максимального розміру є протиправними, виходячи з наступного.
Приписами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262 –ХII та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюються підстави, порядок, розміри пенсії, які призначаються відповідно до зазначених Законів.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.
Враховуючи викладене, Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", який набрав чинності 29.04.2006 року, у статті 43 якого поновлено право військовослужбовців на розрахунок пенсії з грошового забезпечення за останньою штатною посадою з усіма видами надбавок, доплат, підвищень та премій.
Частиною 2 статті 13 цього Закону передбачений також і максимальний розмір пенсії, що не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, відповідно до підпункту 4 пункту 29 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року статтю 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року № 2262 –ХII доповнено новою частиною п'ятою відповідно до якої встановлений максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), який не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що при з’ясовуванні питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” необхідно посилатися на норми Кодексу адміністративного судочинства, а саме на ч. 1, 2 статті 8 КАС України якими передбачено, що суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов’язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що, будь-які закони, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про державний бюджет на 2008 рік” мають відповідати вимогам Конституції та Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Отже, встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI максимального розміру пенсії, яка виплачується відповідно до Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом.
Враховуючи викладене Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008, № 10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 4 пункту 29 розділу II Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік” від 28.12.2007 р. № 107-VI .
Відповідно до пунктів 6,7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
У той же час Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 року прийнята Постанова № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Згідно пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 встановлено, що максимальний розмір пенсій (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. N 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої згідно з абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, встановлених законодавством), - 10 тис. гривень на місяць.
Як вбачається з ч.2 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на військовій службі в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також, членів їх сімей.
З урахуванням вищевикладеного судова колегія зазначає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення військовослужбовців не може здійснюватися за Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", а також будь-якими підзаконними актами, у тому числі Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка не відповідає статті 43 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що призначаючи та виплачуючи позивачу пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в АРК повинно керуватися статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", без урахування змін, внесених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” які визнані Конституційним Судом України неконституційними, а також без урахування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, які не відповідають правовому акту, що має вищу юридичну силу.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо, а отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 року по справі № 2а-3813/08 було прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 року по справі № 2а-3813/08 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.02.2009 року по справі № 2а-3813/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2009 р.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко