НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 листопада 2009 року             справа № 1-307/09              м. Нововолинськ  

  Нововолинський  міський  суд   Волинської області в складі :  

головуючого                              Свередюка А.В.,  

при секретарі                              Гнатюк К.В.,        

за участю прокурора                  Романовського В.О.,  

підсудного                                   ОСОБА_1,  

  потерпілих                                   ОСОБА_2, ОСОБА_3,  

ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не судимий, працює підприємцем, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,  

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України, — суд,  

встановив:  

ОСОБА_1, будучи зареєстрованим як фізична особа 25 лютого 1997 року виконавчим комітетом Нововолинської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, про що йому видано свідоцтво про державну реєстрацію №362059 серії ВОО, здійснюючи свою підприємницьку діяльність, маючи у власності складські приміщення, що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 45"а", являючись службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими функціями, свідомо знаючи, що відповідно до вимог ст.24, ст.24-1 КЗпП України при використанні найманої праці він повинен укласти в письмовій формі трудовий договір з найманим працівником і зареєструвати його в державній службі зайнятості в семиденний термін з моменту фактичного допуску працівника до роботи, вказані вимоги закону ігнорував, грубо порушуючи права працівників та законодавство про працю. Зокрема, приватний підприємець ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності в період з 20 серпня 2009 року по 23 жовтня 2009 року використовував працю найманих працівників, зокрема: ОСОБА_3 з 20 серпня 2009 року по 20 жовтня 2009 року; ОСОБА_2 з 20 серпня 2009 року по 19 жовтня 2009 року; ОСОБА_4 з 03 вересня 2009 по 23 жовтня 2009 року у зв'язку з чим в нього по відношенню до останніх виникли організаційно-розпорядчі повноваження. У визначений законодавством термін  ОСОБА_1 з вказаними працівниками трудові відносини належним чином не оформив і використовував їх найману працю без укладення трудових договорів, чим грубо порушив вимоги ст.21, ст.24, ст.24-1 КЗпП України, що потягло за собою суттєве порушення трудових та інших конституційних прав цих громадян на захист і піклування з боку держави, а саме права на працю шляхом укладення трудового договору, права на включення відпрацьованого часу в трудовий стаж працівника, права на матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування в старості, а також на випадок хвороби, повної або часткової втрати працездатності, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів.  

ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, показав, що він являється приватним підприємцем і здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. Для здійснення своєї підприємницької діяльності використовував найману працю робітників, зокрема: ОСОБА_3 з 20 серпня 2009 року по 20 жовтня 2009 року; ОСОБА_2 з 20 серпня 2009 року по 19 жовтня 2009 року; ОСОБА_4 з 03 вересня 2009 по 23 жовтня 2009 року. Вказані працівники працювали на складських приміщеннях що належать йому. Трудові договори з вказаними працівниками укладені не були. На теперішній час потерпілим ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 нарахована та виплачена заробітна плата та сплачені всі податки в цільові фонди. На даний час потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_2 у ньго не працюють, а з ОСОБА_4 01 листопада 2009 року укладений трудовий договір. Розуміє що поступив протиправно. У вчиненому щиро кається.  

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що він працював у підприємця ОСОБА_1 з 20 серпня 2009 року по 23 жовтня 2009 року на посаді сторожа. Трудовий договір з ним укладений не був. На даний час у підсудного не працює, заробітну плату за вказаний період йому виплачено повністю. Претензій до підсудного він не має.  

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що він працював у підприємця ОСОБА_1 з 20 серпня 2009 року по 20 жовтня 2009 року на посаді сторожа. Трудовий договір з ним укладений не був. Заробітну плату за вказаний період йому виплачено повністю. Претензій до підсудного він не має.  

Потерпіла ОСОБА_4 показала, що вона працювала у підприємця ОСОБА_1 на посаді пакувальниці. Трудовий договір з нею укладений не був. Заробітну плату за вказаний період їй виплачено повністю. Претензій до підсудного вона не має.  

Суд, враховуючи, що учасники судового розгляду не заперечують, визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.172 КК України.  

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні заявив клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям та закриття кримінальної справи. Своє клопотання обгрунтував тим, що він вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну шкоду: погасив заборгованість перед цільовими фондами.  

Прокурор не заперечив щодо закриття кримінальної справи за дійовим каяттям згідно ст.45 КК України і вважає, що є всі підстави для закриття справи, оскільки підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості, щиро розкаюється, притягується до кримінальної відповідальності вперше, активно сприяв розкриттю злочину, усунув заподіяну шкоду.  

    Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.  

  Заслухавши покази підсудного, потерпілих, думку прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, враховуючи щире каяття підсудного ОСОБА_1, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування ним завданої шкоди, а саме виплату усіх належних сум потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та погашення заборгованості перед цільовими фондами (а.с.91-95), суд дійшов до висновку про можливість застосування ст.45 КК України до ОСОБА_1 і звільнення його від кримінальної відповідальності.  

  Речові докази: табелі виходу на роботу за вересень 2009 року та графік за цей період, звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи – платника єдиного податку, розрахункові відомості про нарахування та перерахування строкових внесків за ІІІ квартал 2009 року, платіжні відомості №№16-20 за серпень-вересень 2009 року (а.с.30-43) — залишити при кримінальній справі.  

На підставі ст.45 КК України, керуючись ст.72, ст.282 КПК України,  — суд,  

постановив:  

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності  передбаченої  ч.1 ст.172  КК України у зв’язку з дійовим каяттям.  

Закрити провадження в кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України.  

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд — скасувати.  

Речові докази: табелі виходу на роботу за вересень 2009 року та графік за цей період, звіт суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи – платника єдиного податку, розрахункові відомості про нарахування та перерахування строкових внесків за ІІІ квартал 2009 року, платіжні відомості №№16-20 за серпень-вересень 2009 року — залишити при кримінальній справі.  

  На постанову може бути подано апеляції протягом семи діб з дня її винесення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.  

Головуючий    підпис  

Згідно з оригіналом  

Суддя                                                                                   А.В. Свередюк