Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10.09.2009 Справа № 2-а-6644/08/2/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_2 - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 13.01.09 року по справі № 2-а-6644/08/2
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000)
Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (вул. Українська, 44, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)
Про спонукання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги
ВСТАНОВИВ:
12.11.2008 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про зобов’язання нарахувати недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30грн. (арк.с.2-4).
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2008 року в якості другого відповідача по справі було залучено Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-IV, зокрема, на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за 2006 та 2007 роки; позивач просить поновити строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 року по справі № 2а-6644/08/2 позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в АРК, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про спонукання до нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги була задоволена частково, а саме, суд постановив: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахувати на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року як дитині війни в розмірі 246,60грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону; строк звернення до суду за захистом своїх прав за 2006 рік та за період з січня по жовтень 2007 року позивачем пропущений та поновленню не підлягає, оскільки не надані докази поважної причини пропуску цього строку.
Не погодившись з зазначеною постановою Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 року по справі № 2а-6644/08/2 скасувати в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 10.09.2009 року о 14 годині 00 хвилин.
Сторони в судове засідання не з’явилися, про місце та час судового засідання сповіщені належним чином, та своєчасно.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідачі викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідачів.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 є дитиною війни у розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв’язку з чим, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо застосування положень ст.ст. 99, 100 КАС України, у зв’язку з чим спір за 2007 рік має бути вирішений в межах позовної давності, тобто за період з листопада по грудень 2007 року.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.
Також , як вбачається з матеріалів справи позивач пред’явив позов без урахування положень частини третьої статті 62 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік” від 19.12.2006 N 489-V та просив зобов'язати нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком без застосування підвищення на 1%.
Тому, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в межах заявленого позову.
Однак, судова колегія відмічає, що задоволення таких позовних вимог не зможе забезпечити захист прав позивача.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного, з урахуванням статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає можливим вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача сплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з листопада по грудень 2007 року в сумі 249,06 грн. (сума розрахована в розмірі, встановленому законом з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму на 1%, а саме: листопад 2007року - 124,53 грн., грудень 2007року - 124,53грн. = 249,06 грн.
При цьому в резолютивній частині постанови від 13.01.2009 року суд першої інстанції в пункті 2 зобов`язав відповідача лише нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року та не вказав що суму щомісячної державної соціальної допомоги відповідач повинен сплатити ОСОБА_2 .
Вищеперелічене є підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення пункту другого її резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.2 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим –залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 року по справі № 2а-6644/08/2 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим –змінити, виклавши пункт другий її резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за листопад - грудень 2007 року як дитині війни в розмірі 249,06 грн.
3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.2009 року по справі № 2а-6644/08/2 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко