Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
10.09.2009 Справа № 2-а-186/09/0114
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Горошко Н.П. ,
Єланської О.Е.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Прокуратури Нижньогірського району АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
позивач в особі - ОСОБА_2- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
представник відповідача - Дрофінської сільської ради Нижньогірського району АР Крим - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірський районний суд Автономної Республіки Крим (суддя Чернецька В.В. ) від 05.02.09 року по справі № 2-а-186/09/0114
за позовом Прокурора Нижньогірського району АР Крим (вул. Шкільна, 8 а, м. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна 10, м. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна, буд. 7, м. Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Леніна, 11, смт Нижньогірський, АР Крим, 97100)
Дрофінської сільської ради Нижньогірського району АР Крим (вул. Садова, 8, м. Дрофине, Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим, 97153)
Про відшкодування витрат на комунальні послуги.
ВСТАНОВИВ:
13.12.2007 року ОСОБА_2 звернулась до Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, Дрофінської сільської ради Нижньогірського району АР Крим (з урахуванням доповнень) про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим витрат по оплаті за тверде паливо за період з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 410,00 грн.
Постановою Нижньогірського районного суду від 05.02.2009 р. по справі № 2а-186/09 (суддя Чернецька В.В.) позовні вимоги Прокурора Нижньогірського району АР Крим в інтересах ОСОБА_2 до Нижньогірської райдержадміністрації , Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим, Нижньогірського відділу освіти про відшкодування витрат на комунальні послуги були задоволені в повному обсязі, а саме, суд постановив, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті твердого палива за 2004 рік у сумі 410 гривень.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим подало до суду апеляційну скаргу, в якій прохає суд скасувати зазначену постанову суду та прийняття по справі нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при вирішенні спору норм процесуального та матеріального права, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з позовом до суду та те, що Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації не має відповідати за дії бюджетних організацій.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації .
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 10.09.2009 року о 16 годині 00 хвилин.
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 10.09.2009 року не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідачі викликались в судове засідання, але в суд не з’явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідачів.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах, в яких повинна здійснюватись перевірка постанови, встановлюватись обставини і досліджуватись докази учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює в Дрофінській загальноосвітній школі, що підтверджується довідкою № 529 від 18.09.2007 року (а.с.6), у зв’язку з чим має право на пільги відповідно до статті 57 Закону України “Про освіту”.
Районний відділ освіти надав суду списки вчителів Дрофінської загальноосвітньої школи , які працювали в відділі освіти та яким за період з 01.01.2003 року по 30.06.2004 рік нарахована компенсація на виплату комунальних послуг, в тому числі ОСОБА_2 нараховано за тверде паливо за 2003 рік –202,50 грн. та за 2004 рік –307,50 грн. , за електроенергію –116,64 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася із адміністративним позовом до суду 13.12.2007 року з вимогами про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим витрати, які були понесені позивачем по оплаті за користування твердим паливом за період з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року.
Відповідно до частини першої статті 70 Житлового Кодексу Української РСР спеціалісти, які працюють і проживають у сільській місцевості, поза населеними пунктами (а в установлених законодавством Союзу РСР випадках - у селищах), користуються безплатно жилим приміщенням з опаленням і освітленням.
Частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ передбачає, що педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ з 23.03.1996 року по 26.12.2002 рік діяла в вищезазначеній редакції, з 26.12.2002 року вказана норма зупинена на 2003 рік, з 27.11.2003 року - зупинена на 2004 рік.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року частина четверта статті 57 Закону України №1060-ХІІ доповнена реченням такого змісту: “Пільги на безплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 року визнані неконституційними.
Пунктом 17 Інструкції № 10-07 встановлено, що безоплатні квартири з опаленням та освітленням надаються робітникам та проживаючим з ними членам сім'ї виконавчими комітетами сільських (селищних) Рад народних депутатів чи адміністрацією установ та організацій в натурі.
Відповідно до пункту 34 вищезазначеної Інструкції, паливо має бути безоплатно завезене до квартир робітників одночасно з завозом його до установ, але не пізніше 1 вересня.
Згідно з пунктом 35 Інструкції №10-07 кошти, необхідні для сплати за квартири з опаленням та освітленням, передбачаються відповідно до кошторису відповідної установи та організації відповідно до статті 3 витрат "канцелярські та господарські витрати".
Пунктом 36 зазначеної Інструкції встановлено, що у випадку, коли безоплатна квартира з опаленням та освітленням робітникам фактично не була надана, їм виплачується грошова компенсація виходячи з норм та цін, діючих в даній місцевості.
Інструкція №10-07 втратила чинність згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства культури і туризму України № 341/651/619/769 від 13.09.2006.
Постановою Кабінету Міністрів України № 879 встановлені норми, згідно яких надаються пільги по оплаті житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги.
Пункт 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 (далі –Порядок №256) встановлює, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Відповідно до пункту 5 вищезазначеного Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 5 числа місяця, що настає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, до 22 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 59 Закону України №1060-ХІІ.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 256 фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до 7 числа місяця, що наступає за звітним щодо пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скраплення газу та до 25 числа місяця, що наступає за звітним пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.
Пунктом 8 Порядку № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів у п'ятиденний термін здійснюються розрахунки з постачальниками відповідних послуг та ведуть облік за видами пільг, передбачених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України №1060-ХІІ.
Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 426 (далі –Порядок №426) пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з середньомісячним доходом пільговика не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Частиною третьою вищезазначеного Порядку встановлено, що видатки на відшкодування витрат за надані педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури послуги провадяться відповідно до Порядку № 256.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 426 для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом (квартирну плату), паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування (абзац другий пункту 2 цього Порядку), а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 426 установи проводять роботу з надання пільг, компенсацій і гарантій та організовують облік, систематизацію і зберігання інформації про пільговиків, надають їм консультації щодо порядку та умов надання пільг, зокрема, ті, в яких працюють педагогічні, щомісяця до 5 числа наступного періоду:
- розраховують відповідно до пункту 9 цього Порядку розмір пільг, що надаються працівникам;
- розподіляють з відома працівників обчислені суми знижки з оплати спожитих послуг між підприємствами і організаціями, що надають послуги;
- подають в установленому порядку органам праці та соціального захисту населення, підприємствам і організаціям, що надають послуги, відомості про працівників та розмір грошового еквівалента пільг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1430 внесені зміни до Порядку №426, доповнено:
- пункт 2 абзацом такого змісту: “Пільги педагогічним, медичним та фармацевтичним працівникам і працівникам культури надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням”,
- пунктом 9-1 такого змісту: “У разі використання педагогічними, медичними, фармацевтичними працівниками або працівниками культури права на забезпечення твердим паливом установа розраховує відповідно до пункту 9 цього Порядку сукупний розмір щомісячного грошового еквівалента пільг за 12 місяців, що передують місяцю звернення та іншими”.
Закон України № 1994-IV встановлює та регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з не фінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України №1060-ХІІ.
Законом України № 1994-IV визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України №1060-ХІІ (далі - виплати) в частині:
- абзаці восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені;
- абзац перший частини четвертої - у повному обсязі оплати, якщо вона здійснювалася самими працівниками, а не за рахунок відповідного бюджету.
Кредиторська заборгованість визнається за весь період, коли фінансування виплат зупинялося законом про державний бюджет на відповідний рік.
Кредиторська заборгованість Державного бюджету України визнається також у випадках, якщо виплати проводилися відповідним місцевим бюджетом у період, коли законом про державний бюджет вони зупинялися або проводилися відповідним місцевим бюджетом за рішенням суду.
Відповідно до статті 5 Закону № 1994-IV кредиторська заборгованість погашається працівникам помісячно разом з виплатою поточної заробітної плати.
Працівникам, які вийшли на пенсію, кредиторська заборгованість погашається за фактичний час роботи, і її сума враховується при обчисленні пенсії.
Поточні платежі виплачуються працівникам, які підпадають під дію цього Закону, з урахуванням вимог статті 57 Закону України №1060-ХІІ. Утворення заборгованості із зазначених виплат не допускається.
“Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 934 від 19.09.2005 року, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки особам, які у період із січня 1997 по серпень 2002 року працювали на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Порядок № 679, визначає відповідно до Закону України № 1994-IV механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплат, установлених абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України № 1060-ХІІ щодо безоплатного користування житлом з опаленням і освітленням.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 679 заборгованість з виплат за тверде паливо нараховується за нормами, встановленими обласними державними адміністраціями для відповідної місцевості у відповідний період на домогосподарство.
Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 154 встановлена норма забезпечення для пільгових категорій громадян на одно домоволодіння –1 тонна твердого палива на рік граничною вартістю 600,00грн.
Пунктом 1.4 Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №154 передбачено, що на 2007 рік надаються пільги на тверде, рідке пічне побутове паливо і зріджений газ в натуральному вигляді або готівковими за бажанням громадян.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 679 особа, яка має право на виплати, подає до закладу чи установи, де працює або працювала, заяву, документи, що підтверджують оплату відповідних комунальних послуг у вищезазначений період (крім документів, які підтверджують придбання твердих видів палива), а також довідки про призначення (непризначення) субсидії.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 679 заборгованість з виплат відображається у формах бухгалтерського обліку та фінансової звітності як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів.
Пунктом 14 Порядку № 679 виплату заборгованості особам, які мають право на такі виплати, здійснюють безпосередньо заклади чи установи відповідно до помісячних обсягів асигнувань.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 341/651/619/769 право на безплатне користування житлом з опаленням і освітленням мають педагогічні працівники, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу і перелік посад яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників” № 963 від 14.06.2000 року (із змінами та доповненнями).
Пунктом 3.2 Порядку № 341/651/619/769 розмір надання пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до підпункту 6.5.1 п.6.5 статті 6 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” доходи, який дає право на податкову соціальну пільгу. Ця норма діяла до визнання її неконституційною –до 07.07.2007 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №341/651/619/769 норми для забезпечення твердим паливом для опалення житла осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі. Місцеві органи влади мають право встановлювати збільшені норми на придбання твердого палива за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.
Системний аналіз вищезазначеного законодавства, дозволяє судовій колегії зробити висновок, що визначені в законодавстві пільги не мають грошового еквіваленту, крім компенсації за тверде паливо.
Як вбачається з вимог постанови Кабінету Міністрів України № 426 та постанови Кабінету Міністрів України № 1430 саме на Відділ освіти Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономної Республіці Крим покладено функції складання списків осіб, що потребують пільги в контексті даної справи. Відповідне порушення прав позивача знаходиться в прямому причинному зв'язку з функцією Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим. Тому саме Відділ освіти Нижньогірської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим повинен бути належним відповідачем по справі за 2004 рік в частині відшкодування вартості твердого палива, але позивач ніяких вимог до нього не заявляв.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги позивача, суд не звернув уваги на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а відповідачем під час розгляду справи було заявлене клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивач звернувся до суду 13.12.2007 року (арк.с.2-3) з вимогою про стягнення витрат за тверде паливо за 2004 рік будь яких доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач не надала.
Крім того, саме у зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду відповідачі –Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим просили відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строк звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Все вищезазначене є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в порядку пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями ч. 3 ст. 24, 94, 99, 100, 160, 167, 195, 196, ч. 1 п. 3 ст. 198, ч. 1п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2009 р. по справі № 2а-186/09 задовольнити.
2. Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2009 р. по справі № 2а-186/09 за адміністративним позовом Прокурора Нижньогірського району АР Крим діючого в інтересах ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації, Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації, Нижньогірської районної державної адміністрації АР Крим, Дрофінської сільської ради Нижньогірського району АР Крим скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
4. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Н.П.Горошко
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко