РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 жовтня 2008 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів:

Животова Г.О. (головуючий), Чужі Ю.Г., Боднар О.В.,

з участю секретаря судового засідання Боклах Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації місця проживання,

встановила:

В позовній заяві ОСОБА_1 поданій в листопаді 2007 року порушувалося питання про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1 та зняття останнього з реєстраційного обліку у цьому будинку.

Рішенням Берегівського районного суду від 6 серпня 2008 року позов задоволено частково, реєстрацію ОСОБА_3 у вищезазначеному будинку анульовано, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати це рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове, яким в позові про аналювання реєстрації місця проживання апелянта відмовити.

Як на підставу своїх вимог апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення ніким не оскаржено.

Апеляційний суд визнає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з таких підстав.

визнаючи реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 анульованою суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є членом сім'ї власника

Справа № 22-1620/08

Номер рядка статзвіту: 44

Головуючий у І інстанції: Фейір О.О.

Доповідач: Животов Г.О.

житла, фактично у будинку, в якому останній раз був в жовтні 2007 року, не проживає, з реєстраційного обліку не знявся, що позбавляє позивачку ОСОБА_1 здійснювати право власності у повному обсязі.

Але жодна з цих обставин не зазначена в ч.1 ст.7 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. серед підстав зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Оскільки місцевий суд відмовив в задоволенні позову в частині визнання відповідача таким, що втратив право на житло, а інших підстав для зняття з реєстрації місця проживання не встановив, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статтями 72, 156 жк України, статями 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Рішення Берегівського районного суду від 6 серпня 2008 року в частині анулювання реєстрації місця проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 скасувати, в позові в цій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двох місяців може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.