СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01.10.2009 С права № 2-а-7508/08/6/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковенко С.Ю.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 07.04.09 по справі № 2-а-7508/08/6/0170
за позовом Прокурора Красногвардійського району АР Крим (вул. Леніна, 5,Красногвардійське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97000)
в інтересах ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим (вул. Енгельса 3,Красногвардійське,Красногвардійський район, АвтономнаРеспубліка Кр,97000)
про стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
21 листопада 2008 року Прокурор Красногвардійського району АР Крим в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2006-2008 роки у розмірі 3568 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є ветераном війни, згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” їй до 5-го травня, повинна надаватись одноразова грошова допомога в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам вказаного Закону, призначена грошова допомога у 2006-2008 роках виплачувалась не в повному обсязі - лише 170 грн., тому просить стягнути з відповідача суму недоплаченої щорічної допомоги - 3568 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.04.09 позов задоволений частково:
Визнані дії Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим щодо невиплати ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни у 2008 році - протиправними;
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як учасник війни за 2008 рік сумі 1378,00 грн.
В решті позову - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.09.09 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється ветераном війни - учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно до ст.14 ч.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни мають право на отримання до 5 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п.20 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України " Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року №107 - V1 та п.1 Постанови КМУ від 12.03.2008 №183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", у 2008 році розмір щорічної виплати ветеранам війни встановлений в розмірі 65 грн.
З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" суд виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.08 №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 66, розділу ІІ, пункту 3 розділу ІІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 20 Закону України розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд врахує, що відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційною Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, при визначені розміру разової грошової допомоги ветерану війни в 2008 році необхідно керуватися статтею 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян –таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для ветеранів війни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), є недійсними (частина третя статті 2 Закону).
Згідно частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції “Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як “майнові права”і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи “Кечко проти України”(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно до якого встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.2б рішення).
Аналогічна позиція міститься в рішенні Європейського Суду у справі № 59498/00 “Бурдов проти Росії”.
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-Х11, статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-V1, частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-1V разова грошова допомога ветеранам війни за 2008 рік дорівнює 1443,00 грн грн. (481 грн. х 3).
Судом встановлено, що позивачем за 2008 рік отримана частина разової грошової допомоги, як ветерану війни в сумі 65 грн.
Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу частина одноразової грошової допомоги як ветерану війни за 2008 рік в сумі 1378,00 грн. (1443 грн. - 65 грн.).
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересі.
Прокурор звернувся до суду 21 листопада 2008 року (а.с.1-2).
Початок перебігу строку давності стягнення заборгованості по зазначених виплатах починається з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплат допомоги (ч.4 ст.17.1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту").
Відповідач у відзиві на позов наполягає на застосуванні до спірних правовідносин ст.99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, строк звернення до суду у частині стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки позивачем пропущений позовні вимоги підлягають підлягають задоволенню за 2008 рік.
Доводи апеляційної скарги про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат разової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993, є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що спеціальний Закон, тобто Закон України “Про Державний бюджет України” на відповідний рік, має перевагу перед Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” № 3551-ХІІ від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями), яким встановлені пільги для ветеранів війни, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових законів, внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
А пеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.04.09 у справі №2а-7508/08/6 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя С.Ю. Яковенко
Судді Г.П.Ілюхіна
Г.М. Іщенко