Справа № 1222/491/12

У Х В А Л А

11 вересня 2012 року Попаснянський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Закопайло В.А.

при секретарі Неманові М.О.

розглянувши на попередньому судовому засіданні в приміщенні Попаснянського райсуду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «Тамбро»про відновлення права користування і володіння земельною ділянкою та стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

встановив:

В поданому позові позивач посилається на те, що 23.09.2009 року відповідно до договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку ним була придбана земельна ділянка загальною площею 1,77 га, яка розташована за адресою Луганська область Попаснянський район Мирнодолинська селищна рада. При цьому цільовим призначенням цієї земельної ділянки є розширення та обслуговування комплексу нерухомого майна. Але, на теперішній час суміжні землекористувачі, якими є відповідачі по справі, встановили паркан на території належної йому земельної ділянки, чим перешкоджають йому в доступі до земельної ділянки та користуванні цією земельною ділянкою. Такі неправомірні дії відповідачів, на думку позивача, порушують його права як власника земельної ділянки та суттєво вплинули на намір позивача продати належну йому земельну ділянку третій особі, внаслідок чого потенційний покупець відмовився від укладення з позивачем договору купівлі-продажу. У зв’язку з чим позивач просить суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні та володінні належної йому земельної ділянки шляхом демонтування паркану, який фактично знаходиться на території його земельної ділянки та виходить за межі земельних ділянок, належних відповідачам, а також стягнути в солідарному порядку з відповідачів на його користь суму матеріальної шкоди у розмірі 7 225 000 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Разом з позовом позивач подав до суду і заяву про забезпечення позову, за наслідками розгляду якої суд своєю ухвалою від 03.09.2012р. відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову у зв’язку з необгрунтованістю.

Під час попереднього розгляду цієї цивільної справи позивач повторно подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій посилається на те, що метою забезпечення позову є його припущення про намір відповідачів здійснити відчуження або переоформлення належного їм нерухомого майна та земельних ділянок, тому накладення арешту на майно відповідачів, на думку позивача, забезпечить у подальшому можливість виконання рішення суду.

Суд, розглянувши клопотання про забезпечення позову, вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому ч.1 статті 152 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у тому числі і накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Також, згідно з ч.3 статті 151 ЦПК України підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування засобів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Найбільш поширеними заходами щодо забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, і заборону відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен встановити, наскільки обґрунтовані позовні вимоги позивача, з'ясувати їх відповідність із заявленими вимогами, а також чи заслуговують уваги побоювання з приводу можливих несумлінних дій з боку відповідача або інших осіб, які можуть протидіяти виконання майбутнього рішення, ускладнити його, чи зробити неможливим.

Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен враховувати докази, надані позивачем на підтвердження своїх вимог.

Враховуючи вищенаведені вимоги діючого законодавства, суд встановив, що між сторонами дійсно виник спір щодо належного землекористування. Однак реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в дійсний час не існує, при цьому позивач не додав до клопотання жодного доказу про намір відповідачів здійснити відчуження або переоформлення належного їм нерухомого майна та земельних ділянок або можливе невиконання рішення суду відповідачами. Також позивач не зазначив, яке саме майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності та за якою адресою воно знаходиться.

При вирішенні зазначеного питання суд також враховує, що вжиті заходи не повинні перешкоджати діяльності відповідачів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов’язані із втручанням у внутрішню діяльність товариств, а в даному випадку одним з відповідачів є саме ТОВ «Тамбро».

Також суд зазначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов’язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що клопотання про забезпечення позову є необґрунтованим, а тому суд вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити.

На підставі вище викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», керуючись ст.151-153 ЦПК України, -

Ухвалив:

          В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову –відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: