а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2009 р. Справа № 2-а-3262/09/0270
21 вересня 2009 року м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого –судді Сапальової Т.В.,
суддів Аліменка В.О., Мультян М.Б.
при секретарі Димчишеній Т.В.
за участю:
позивача –ОСОБА_1,
представника позивача –ОСОБА_2,
представників відповідачів:
управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації –ОСОБА_3,
виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності –Гнатюка М.А., Павлова В.Г.,
представників 3-х осіб без самостійних вимог на предмет спору:
Вінницької центральної районної клінічної лікарні, Якушинецької сільської ради –Палій Т.Г., Ковалюк І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 3 –ті особи без самостійних вимог на предмет спору - Вінницька центральна районна клінічна лікарня, Якушинецька сільська рада, про визнання протиправним та скасування наказу №144 по Вінницькій центральній клінічній лікарні, визнання протиправним та скасування п. 3.4 постанови правління Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та колегії управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, зобов’язання управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації поновити видачу листків непрацездатності сільським лікувально-профілактичним закладам, звернення постанови суду в частині до негайного виконання,
ВСТАНОВИВ:
первинно до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі –позивач) до управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі –відповідачі) та Вінницької центральної районної клінічної лікарні з вищезазначеними позовними вимогами.
Керуючись вимогами ст. 52 КАС України, суд ухвалою від 05 серпня 2009 року виключив Вінницьку центральну районну клінічну лікарню зі складу відповідачів та залучив в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, а в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучив Якушинецьку сільську раду Вінницького району (а.с. 165-167, т.с. 1).
Позовні вимоги мотивовано наступним.
Пунктом 3.4 постанови №54/6 від 10.06.2009 р., яка була прийнята спільно правлінням Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та колегією управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації, зобов’язано сільські лікувально-профілактичні заклади, у яких відсутні ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики, здати чисті бланки листків з непрацездатності за місцем їх отримання, а відновлення права на проведення експертизи тимчасової непрацездатності здійснювати за умови наявності ліцензії Міністерства охорони здоров’я.
На виконання вказаного пункту постанови був виданий наказ Головного лікаря Вінницької центральної районної клінічної лікарні № 144 від 22.06.2009 р., яким позивача, на його думку, позбавлено права на соціальний захист, що включає право на забезпечення його у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, яке реалізується через видачу листків непрацездатності.
Позивач вважає, що відповідачі своїми діями порушили вимоги ст.ст. 46, 49 Конституції України, ст. 41 Основ законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актів, а тому він змушений був звернутися до суду з вищезазначеним позовом.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Відповідач –управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації –надав суду свої заперечення проти позову (а.с. 45,46, т.с. 1), згідно з якими у задоволенні позову просив відмовити з огляду на те, що лікарським амбулаторіям відповідно до п. 1.2 Положення про експертизу тимчасової працездатностіта ст. 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльностівисунуті вимоги щодо обов’язку отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики, а відповідним дорученням голови Вінницької облдержадміністрації зобов’язано голів районних державних адміністрацій здійснити заходи щодо отримання лікувально-профілактичними закладами всіх рівнів підпорядкування ліцензій на медичну практику. Таким чином, оскаржуваним пунктом відповідної постанови сільських лікувально-профілактичних закладів було цілком правомірно зобов’язано здати чисті листки непрацездатності за місцем їх отримання, а право на проведення експертизи тимчасової непрацездатності проводити лише за наявності ліцензій на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
В судовому засіданні представник управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації підтримав подані письмові заперечення проти позову, в задоволенні позовних вимог просив відмовити. Крім того, також підтримав заперечення, подані виконавчої дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідач –виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності –надав суду свої заперечення проти позову (а.с. 69-71, т.с. 1) та письмові пояснення по справі (а.с. 184-186, т.с. 1), згідно з якими у задоволенні позову просив відмовити з огляду на те, що спільна постанова правління Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та колегії управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №54/6 та наказ по Вінницькій центральній клінічній лікарні від 22.06.2009 р. №144 прийняті на виконання вимог чинного Положення про експертизу тимчасової працездатності, а тому є законними та скасуванню в судовому порядку не підлягають.
В судовому засіданні представники виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позов не визнали з підстав, викладених у своїх запереченнях, в задоволенні позовних вимог просили відмовити.
Представник Вінницької центральної районної клінічної лікарні надав свої пояснення по справі (а.с. 17,18, т.с. 2). В судовому засіданні позов не визнав з тих підстав, що оскаржувана позивачем спільна постанова відповідачів та виданий на її виконання наказ по Вінницькій центральній клінічній лікарні направлені на виконання вимог Положення про експертизу тимчасової працездатності, яким установлено єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності за умови наявності ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров’я незалежно від форми власності. Крім того, факт порушення прав позивача як громадянина України, передбачених ст. 26, 41, 49 Конституції України, спростовується наявністю механізму отримання лікарняного листа в центральній районній лікарні згідно з висновком лікаря відповідної сільської амбулаторії.
Представник Якушинецької сільської ради Вінницького району в судовому засіданні позов підтримав.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
29 жовтня 2008 року управлінням охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації винесено наказ № 991 Про виконання вимог Положення про експертизу тимчасової непрацездатностіщодо порядку видачі, продовження та заповнення листків непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах області(а.с. 130, т.с. 1).
Виходячи зі змісту п. 1 даного наказу, для сільських амбулаторій і дільничних лікарень було встановлено граничний термін для завершення організаційних заходів щодо отримання ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики до 01.01.2009 р. Крім того, пунктом 2.2 наказу було передбачено, що у разі порушення зазначених термінів щодо отримання ліцензії МОЗ України на право проведення господарської діяльності з медичної практики та прийнятим рішенням виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про заборону видачі листків непрацездатності відповідними лікувально-профілактичними закладами, вся відповідальність за наслідки покладається на керівників цих лікувальних закладів.
28 квітня 2009 року за результатами засідання колегії Вінницької облдержадміністрації Про підсумки соціально-економічного розвитку області за І квартал 2009 рокууправлінню охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації спільно з головами районних державних адміністрацій, міськими головами міст обласного значення було доручено до 15 липня 2009 року здійснити заходи щодо отримання лікувально-профілактичними закладами всіх рівнів підпорядкування ліцензій на медичну практику (а.с. 67, т.с. 1).
Як вбачається з пояснень представників сторін, на момент звернення позивача до суду сільські амбулаторії і дільничні лікарні спільно з районними державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування у Вінницькій області не здійснили в повній мірі організаційні заходи щодо отримання ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
10 червня 2009 року правлінням Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності спільно з колегією управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації прийнято постанову № 54/6 Про стан експертизи тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах області (зокрема у Немирівському та Тростянецькому районах) та витрачання коштів соціального страхування на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності і догляду за хворими(а.с. 11-13, т.с. 1).
Пунктом 3.4 вказаної постанови передбачено проводити експертизу тимчасової непрацездатності в сільських лікувально-профілактичних закладах лише за наявності ліцензії Міністерства охорони здоров’я на право провадження господарської діяльності з медичної практики згідно з п. 1.2 Положення про експертизу тимчасової працездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 р. № 189 та наказу управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації від 29.10.2008 р. № 991 Про виконання вимог Положення про експертизу тимчасової непрацездатностіщодо порядку видачі, продовження та заповнення листків непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах області. Також вказаним пунктом постанови зобов’язано сільські лікувально-профілактичні заклади, у яких відсутні ліцензії на право провадження господарської діяльності з медичної практики, здати чисті бланки листків непрацездатності по реєстру за місцем їх отримання. Відновлення права на проведення експертизи тимчасової непрацездатності передбачено здійснювати лише за умови наявності ліцензії МОЗ України.
На виконання вищевказаного пункту постанови № 54/6 головним лікарем Вінницької центральної районної клінічної лікарні підписано наказ № 144 від 22.06.2009 р. Про внесення змін у порядок проведення експертизи тимчасової непрацездатності в лікувально-профілактичних закладах Вінницького району(а.с. 9-10, т.с. 1). Згідно з п. 1 даного наказу головних лікарів лікувально-профілактичних закладів Вінницького району було зобов’язано терміново здати чисті бланки листків непрацездатності до реєстру в бухгалтерію Вінницької центральної районної клінічної лікарні та прийняти невідкладні міри для отримання ліцензії МОЗ України на право провадження господарської діяльності з медичної практики.
На виконання даного наказу головним лікарем Якушинецької лікарської амбулаторії ОСОБА_1 здано бланки листків непрацездатності у кількості 20 шт. до бухгалтерії Вінницької центральної районної клінічної лікарні, про що свідчить відповідний акт прийому-передачі від 20.07.2009 р. та реєстр відповідних бланків (а.с. 152-154, т.с. 1).
Даний факт сторонами в судовому засіданні не заперечувався.
Крім того, судом встановлено, що іншими амбулаторіями Вінницького району також здані бланки листків непрацездатності до бухгалтерії Вінницької центральної районної клінічної лікарні, про що свідчать надані у справу докази (а.с. 95-104, т.с. 1).
Ухвалами суду від 05.08.2009 р. (а.с. 165-167, т.с. 1), 08.09.2009 р. (а.с. 8,9, т.с. 2) та 09.09.2009 р. (а.с. 75,76, т.с. 2) у сторін витребувані додаткові докази у справу.
Представником управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації наданий у справу перелік лікувальних закладів Вінницької області, які станом на 08.09.09. р. мають ліцензії на проведення медичної практики (а.с. 19-20, т.с. 2). Як вбачається з даного переліку лікувальних закладів Якушинецької амбулаторії в ньому немає.
Також представником управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації надано у справу зразковий пакет документів, який свідчить про виконання Павлівською сільською радою Калинівського району Вінницької області та Павлівською амбулаторією заходів, пов’язаних зі створенням комунального закладу Павлівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини, державною реєстрацією юридичної особи, прийняттям установчих документів, отриманням ліцензії на проведення медичної практики, акредитаційного сертифікату МОЗ України та інших необхідних для діяльності документів (а.с. 21-38, т.с. 2).
На вимогу суду Якушинецькою сільською радою не було надано аналогічних документів, які б свідчили про створення комунального закладу Якушинецька амбулаторія загальної практики сімейної медицинита комплексу пов’язаних з цим заходів.
Крім того, у справу надано Положення, яким у своїй діяльності керується Якушинецька амбулаторія (а.с. 239-241, т.с. 1). Як вбачається з його змісту, воно затверджене головним лікарем Вінницького районного територіального медичного об’єднання. Однак, судом встановлено, що згідно з рішенням Вінницької районної ради від 20.01.2006 р. вказане медичне об’єднання перейменовано на Вінницьку центральну районну клінічну лікарню (а.с. 144, т.с. 1). Положення про амбулаторію, затвердженого головним лікарем Вінницької центральної районної клінічної лікарні, у справу не надано.
В матеріалах справи також містяться акредитаційні сертифікати МОЗ України, видані Якушинецькій лікарській амбулаторії (а.с. 242,243, т.с. 1). Як вбачається з останнього акредитаційного сертифіката, термін його дії закінчився 20.03.2009 р.
На підставі наданих у справу доказів та пояснень позивача судом також встановлено, що позивач є мешканцем територіальної громади с. Якушинці і по медичну допомогу звертається до Якушинецької лікарської амбулаторії. Позивач пояснив, що неодноразово звертався до лікарів амбулаторії, оглядався ними, але не зміг реалізувати своє право на медичну допомогу, оскільки лікування в його випадку мало відбуватися в умовах стаціонару, тобто вдома. Але, оскільки, лікар амбулаторії не має права видавати лікарняний та звільняти хворого від роботи, то позивач, як наслідок, не отримав належної медичної допомоги.
В судовому засіданні оглядалися матеріали, що свідчать про звернення позивача за медичною допомогою, а саме: довідка № 261, консультативний висновок спеціаліста та карта хворого (а.с. 149-151, т.с. 1).
Крім того, з пояснень сторін та матеріалів справи суд з’ясував, що позивач є головним лікарем Якушинецької амбулаторії.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідачів та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Положенням про експертизу тимчасової працездатності, затвердженим наказом МОЗ України від 09.04.2008 р. № 189, встановлено єдиний порядок організації та проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Згідно з п. 1.2 вказаного Положення експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється за умови наявності ліцензії Міністерства охорони здоров’я України на право провадження господарської діяльності з медичної практики та сертифіката державної акредитації закладу охорони здоров’я незалежно від форм власності.
Згідно з п. 1.3 Положення експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.
Частиною 3 статті 3 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльностіпередбачено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Відповідно до п. 26 ст. 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльностімедична практика, як вид господарської діяльності, підлягає ліцензуванню.
Згідно з п. 1.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров’я України 16.02.2001 р. № 38/63 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.03.2001 р. за № 189/5380, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, розроблені відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Законів України Про лікарські засоби, Про підприємства в Україні, Про ліцензування певних видів господарської діяльності, інших актів законодавства, визначають ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики.
Дія цих ліцензійних умов поширюється на всіх суб’єктів господарювання, що зареєстровані в установленому законодавством порядку як юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності і які проводять господарську діяльність з медичної практики, а також на фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у зазначеній галузі.
Як вбачається зі змісту п. 1.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, ліцензія на здійснення медичної практики –документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду діяльності з медичної практики протягом визначеного строку та за умови виконання ним Ліцензійних умов.
Таким чином системний аналіз вищезазначених положень законодавства дає змогу зробити висновок, що для проведення експертизи тимчасової непрацездатності та як наслідок видачі листків непрацездатності лікувально-профілактичним закладам незалежно від форм власності необхідно отримати ліцензію на право здійснення медичної практики.
Що стосується повноважень відповідачів стосовно прийняття оскаржуваного пункту спільної постанови, суд виходить з наступного.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначені Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 р. за № 1005/6196.
Згідно з п. 8.1 вказаної Інструкції контроль за її виконанням закладами охорони здоров’я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції в тому числі Міністерство охорони здоров’я України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у своїй діяльності керується Статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 05.06.2009 р. № 9 (зі змінами та доповненнями) (а.с. 188-195, т.с. 1), та Положенням про відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 19.09.2001 р. № 42 (а.с. 198-203, т.с.1).
Відповідно до п. 2.1 Положення про відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відділення Фонду та його робочі органи здійснюють контроль за обґрунтованістю видачі та продовження листків працездатності закладами охорони здоров’я і санаторно-курортними закладами незалежно від форм власності.
Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації у своїй діяльності керується Тимчасовим положення про управління охорони здоров’я та курортів обласної державної адміністрації, затвердженим розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації від 29.07.2005 р. № 301 (а.с. 214-217, т.с. 1), та Положенням про колегію управління охорони здоров’я та курортів обласної державної адміністрації, затверджених наказом відповідного управління від 22.12.2005 р. № 999 (а.с. 220-225, т.с. 1).
Як вбачається з пояснень представників відповідачів та наданих у справу доказів, обидва суб’єкти владних повноважень –виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (в особі правління Вінницького обласного відділення Фонду) та управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації (в особі –колегії) здійснюють різні функції, проте з одного й того ж питання: управління охорони здоров’я та курортів Вінницької обласної державної адміністрації забезпечує контроль за наданням медичної допомоги, а виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснює контроль за результатами проведення експертизи тимчасової непрацездатності та відшкодовує матеріальні збитки, які понесла особа внаслідок тимчасової непрацездатності.
Беручи до уваги вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли в межах своєї компетенції, та в порядку, визначеному законом.
Крім того, суд враховує вимоги пункту 2.2 чинного наказу управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації винесено Про виконання вимог Положення про експертизу тимчасової непрацездатності№ 991 від 29.10.2008 р., яким передбачено, що у разі порушення зазначених термінів щодо отримання ліцензії МОЗ України на право проведення господарської діяльності з медичної практики та прийнятим рішенням виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про заборону видачі листків непрацездатності відповідними лікувально-профілактичними закладами, вся відповідальність за наслідки покладається на керівників цих лікувальних закладів.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування п. 3.4 спільної постанови правління Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і колегії управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації та зобов’язання управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації поновити видачу листків непрацездатності сільським лікувально-профілактичним закладам задоволенню не підлягають.
Суд дійшов висновку, що оскаржуваний пункт постанови прийнятий в межах повноважень суб’єктів владних повноважень та відповідає вимогам Положення про колегію управління охорони здоров’я та курортів обласної державної адміністрації та Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Суд вважає за доцільне зазначити про те, що права позивача можуть бути порушені у разі невиконання оскаржуваного пункту постанови, що є предметом регулювання окремої ухвали.
Суд критично оцінює доводи позивача про відсутність обов’язкового отримання ліцензії Якушинецькою амбулаторією з огляду на те, що відповідно до Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльностіліцензується юридична особа, яка проводить господарську діяльність, а сільські лікувально-профілактичні заклади не мають статусу юридичної особи, входять в структуру сільських рад та відповідно до Конституції України надають медичні послуги безкоштовно.
Вищезазначені доводи позивача суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: змісту постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освітивід 17.09.1996 р. № 1138, а тому суд не приймає їх до уваги.
Що стосується визнання протиправним та скасування наказу головного лікаря Вінницької центральної районної клінічної лікарні № 144 від 22.06.2009 р., то суд дійшов висновку, що провадження в цій частині підлягає закриттю з наступних підстав.
Суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Згідно зі статутом Вінницької центральної районної клінічної лікарні засновниками останньої є територіальні громади сіл, селищ району, а органом управління –Вінницька районна державна адміністрація в межах делегованих їй повноважень Вінницькою районною радою. В статуті визначено, що основним видом діяльності юридичної особи є впровадження виду господарської діяльності –медичної практики. При цьому проведення експертизи тимчасової та стійкої непрацездатності, є всупереч твердженню позивача, не делегованим повноваженням, а правом юридичної особи, яка є закладом охорони здоров’я.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що Вінницька центральна районна клінічна лікарня не є суб’єктом владним повноважень, а тому оскаржуваний наказ не є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України. Суд вважає, що наказ головного лікаря Вінницької центральної районної клінічної лікарні № 144 від 22.06.2009 р. є адміністративно-розпорядчим актом, що направлений на організацію роботи самої медичної установи та лікувальних закладів Вінницького району.
Крім того, суд, оцінивши пояснення представника позивача щодо правосуб’єктності Вінницької центральної районної клінічної лікарні (а.с. 131,132, т.с. 1), не взяв їх до уваги, адже висновки, викладені в даних поясненнях, суперечать нормам чинного законодавства, на які посилається представник позивача в підтвердження своїх доводів.
Також суд дійшов висновку, що право позивача на отримання медичної допомоги не порушене, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 149-151, т.с. 1). Суд, оглянувши надані позивачем матеріали про звернення до лікаря, не знайшов доказів, що позивач був позбавлений права на медичну допомогу.
Однак, суд критично оцінює медичні довідки, видані позивачу лікарями Якушинецької амбулаторії, в частині достовірності викладеного у них, враховуючи те, що вони є підлеглими позивача, який працює головним лікарем даного медичного закладу.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи вимогу позивача щодо звернення до негайного виконання постанови суду в частині зобов’язання управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації поновити видачу листків непрацездатності сільським лікувально-профілактичним закладам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги не стосуються питань, порушених у ст. 256 КАС України. Також суд враховує ту обставину, що, крім законодавчих підстав для звернення постанови до негайного виконання, позивачу відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі, а тому відповідно і вимога щодо звернення до негайного виконання постанови суду в частині зобов’язання вчинити дії задоволенню не підлягає.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та з огляду на норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, 3 –ті особи без самостійних вимог на предмет спору - Вінницька центральна районна клінічна лікарня, Якушинецька сільська рада, про визнання протиправним та скасування п. 3.4 постанови правління Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та колегії управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації, зобов’язання управління охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації поновити видачу листків непрацездатності сільським лікувально-профілактичним закладам, звернення постанови суду в частині до негайного виконання відмовити у повному обсязі.
В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу №144 по Вінницькій центральній клінічній лікарні закрити провадження в адміністративній справі.
Роз’яснити позивачу, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №144 по Вінницькій центральній клінічній лікарні підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.
Винести окрему ухвалу та направити її Якушинецькій сільській раді Вінницького району Вінницької області та Вінницькій обласній раді для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Винести окрему ухвалу та направити її Вінницькій районній державній адміністрації Вінницької області та Вінницькій обласній державній адміністрації для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено та підписано всім складом колегії суддів 07.10.09 р.
Суддя /підпис/ Сапальова Тетяна Валентинівна
Суддів: Аліменко Володимир Олександрович
Мультян Марина Бондівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: