Рівненський міський суд Рівненської області
м. Рівне, вул. Шкільна, 1, 33028, (0362)26-59-17
___________________________________________________________________________________
Справа №2а-758/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської облаcті
в особі судді Цвіркуна О.С.
при секретарі Власюк О.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до військової частини А 1573 про стягнення грошової
компенсації за продовольче забезпечення.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до військової частини А 1573 в якій просить стягнути грошову компенсацію за продовольче забезпечення. В обґрунтування свого позову посилається на те. що він перебуває на службі у вказаній військовій частині і на протязі дев'яти років продовольчого забезпечення чи компенсації за нього не отримував. Вважає, шо дії командування щодо ненадання йому грошової компенсації за продовольче забезпечення є незаконними, В обгрунтування свого позову посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин» та Рішення Конституційного Суду України за №5-рп/2002 від 20.03.2002 року відповідно до якого права і свободи громадян не можуть бути обмеженні або призупиненні. Поряд з тим. суду позивачем було надано детальний розрахунок компенсації за продовольче забезпечення на загальну суму 100807,06 грн..
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення, які повністю збігаються з обставинами та доводами викладеними у наведеній позовній заяві.
Представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав та надав суду письмові заперечення. В останніх відповідач посилається на те, що дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин» в частині надання військовослужбовцям грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення призупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від і 17.02.2000 року. Даний Закон на сьогодні чинний, а відтак, на думку відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають. В судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення, які повністю співпадають з обставинами викладеними у запереченні проти позову та додатково пояснив, що рішенням Конституційного Суду України за №5-рп/2002 від 20.03.2002 року закони про якій йшла мова вище це буди визнанні неконституційними. Тому просив суд в задоволені позову позивача відмовити повністю за його безпідставністю та необгрунтованістю.
Вислухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Як вбачається в матеріалів справи ОСОБА_3 проходить дійсну військову службу у військовій частині А 1573 на посаді командира зазначеної військової частини. Відповідно до оглянутої в суді довідки за №1229 від 28.12.2009 року позивач знаходиться на продовольчому забезпеченні у військовій частині А 1573.
Поряд з тим. відповідно до довідки за №160 від 12.11 .2009 року ОСОБА_3 з 11.03.2000 року продовольчим пайком за нормою №7, яка передбачена постановою КМУ від 12.03.1996 року за № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань, не забезпечувався, грошову компенсацію взамін продовольчого майка не отримував.
Наведені обставини в суді було підтверджено й представником відповідача.
Статтями 9 та 9і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин», передбачено що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за їхнім бажанням, грошову компенсацію.
Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин» порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсація замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються КМУ з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів».
Механізм реалізації наведеного Закону визначений безпосередньо постановою КМУ від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань». Судом встановлено, що вказаною постановою до 10.03.2000 року позивач забезпечувався продовольчим пайком по нормі № 7.
Постановою КМУ вії 29.03.2002 року за №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького скла ту опіанів і підрозділів цивільного захисту» скасовано постанову КМУ від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань».
В свою чергу Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 1 7.02.2000 року була призупинена дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин» у частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них.
Суд бере до уваги той факт, що вказаним Законом не було скасовано ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин», що гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Із Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року за № 5-рп/2002 вбачається, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством е додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до ст. 92 Конститу ції України надзвичайного стану. Поряд з тим, даним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині наданні пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокоема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною третьою наведеної статті встановлено, що звернення до адміністративного суду для захисту прав у свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 17 Консч итуції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебу вають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Безпосередньо порядок реалізації даної норм визначає Закон України «Про соціальний іа правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин», нормами якого, зокрема, передбачено право позивача на отримання грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення. Зупинення даної норми іншим законодавчим актом Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року на який як на підставу своїх заперечень посилався в судовому засіданні представник відповідача, не заслуговує на увагу суду. Оскільки, відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїх гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Поряд з тим, у відповідності до ст. 22 Конституції Україні! права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного га інших видів забезпечення у розмірах визначених КМУ.
Таким чином, суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації позивачу взамін продовольчого забезпечення пору шує конституційні права останнього передбачені ст.ст. 17, 21 та 22 Конституції України. Позиція суду стверджується й рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року за № 5-рп/2002.'
Отже, у зв’язку з тим, що дія норми № 7. що затверджена постановою КМУ від 12.03.1996 року № 316 «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України й інших військових формувань« була припинена, то суд погоджується з тим, що позивача повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. На сьогодні з усіх діючих норм продовольчого забезпечення має норма № ! (загальновійськова), таким чином позивача повинні були забезпечувати саме за цією нормою.
Відповідно до постанови КМУ від 20.12.1997 року за № 1427 2Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» за період заборгованості до 01.01.2001 року та у подальшому - постановою КМУ від 21.02.200! року за .У» 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», що прийнята з метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам витрати частини доходів у зв'язку із пору шенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів.
Суд повністю погоджується із розрахунком позивача зробленим до позовної заяви щодо розміру компенсації за продовольче забезпечення на загальну суму 100807,34 грн.. Оскільки, така заборгованість складає за період з 11.03.2000 року тю 31.10.2009 року і підлягає компенсації у відповідності до наведених нормативно-правових актів.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд. -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати дії командування військової частини А 1573 щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації взамін продовольчого забезпечення незаконними.
Стягнути з військової частини А 1573 КПКВ 2101020 КЕКВ 1112 «Утримання особового складу Збройних Сил України» на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію взамін продовольчого забезпечення за період з 11.03.2000 року по 31.10.2009 року у розмірі 100807.06 (сто тисяч вісімсот сім грн. 06 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя Рівненського міського суду О.С.Цвіркун