Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№10-330/2010

1 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О. В.

суддів: Андрушкевича С.З., Ткаченка B.Л.

з участю прокурора: Бондарчука В.В. обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, за погодженням з яким вносилось подання слідчого, на постанову Бердичівського міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року, якою щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Німеччина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,

встановила:

органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 08.09.2010 року близько 5 години, маючи намір на незаконне придбання наркотичного засобу - канабісу, перебуваючи в м. Житомирі, здійснив посадку на маршрутний автобус, яким приїхав в с.Великі Коровинці Чуднівського району Житомирської області. Після чого, здійснюючи свій злочинний намір, прийшов на відстійники колишнього цукрового заводу, де, діючи свідомо та умисно, нарвав дикорослих рослин коноплі, маючи намір в подальшому перевезти їх до місця свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, де особисто вжити їх в якості наркотичного засобу шляхом куріння, без мети подальшого збуту.

Після цього ОСОБА_1 незаконно придбавши вищевказані рослини дикорослої коноплі, склав їх в поліетиленовий мішок білого кольору, який заздалегідь для цього взяв з собою, пішов на залізничну станцію Михайлинки ПЗЗ, маючи намір перевезти вищевказані рослини коноплі електропотягом приміського сполучення до ст.Бердичів ПЗЗ, де здійснив пересадку на маршрутний автобус на якому добиратися до м. Житомир.

В цей же день, близько 7 години ранку, ОСОБА_1, перебуваючи на території ст.Михайлинки ПЗЗ, що в Чуднівському районі Житомирської області та незаконно зберігаючи при собі вищевказані рослини коноплі, був затриманий працівниками міліції та доставлений до приміщення чергового по ст.Михайлинки ПЗЗ, де в присутності понятих, під час проведення особистого огляду, в поліетиленовому мішку білого кольору, який ОСОБА_1 мав при собі, було виявлено та вилучено рослинну масу зеленого кольору, яка відповідно до висновку спеціаліста № 1352 від 08.09.2010 року містить тетрагідроканабінол і є канабісом - особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. Маса канабісу (не висушеного) становить 5854 гр.

08 вересня 2010 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.309 КК України.

ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.115 КПК України 08 вересня 2010 року.

Постановою Бердичівського міськрайонного суду від 10 вересня 2010 року затримання ОСОБА_1 було продовжено до 9 діб.

Постановою того ж суду від 17 вересня 2010 року у задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було відмовлено.

В апеляції прокурора, за погодженням з яким подання слідчого вносилось до суду, порушується питання про скасування постанови суду та направленні справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовує це тим, що при розгляді подання судом не дана оцінка тому, що предметом злочинних дій підозрюваного є особливо небезпечний наркотичний засіб у великих розмірах. Судом, на думку апелянта, також не враховані ні надзвичайна суспільна небезпечність вчиненого підозрюваним злочину, ні ті обставини, що ОСОБА_1 ніде не працює, не має сім'ї, з пояснень затриманого тривалий час періодично вживає наркотичні засоби, під час доставляння до чергової частини втікав від співробітників міліції, але був затриманий (що підтверджується і поясненнями слідчого в судовому засіданні), а тому, являючись наркотично залежною особою і перебуваючи на волі має реальну можливість, ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини по справі та виконанню процесуальних дій з його участю. Вважає, що ОСОБА_1, маючи залежність від наркотичних засобів та відсутність постійного офіційного джерела заробітку може продовжити злочинну діяльність, про що свідчать фактичні обставини скоєного нього злочину (придбання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах). Посилається на те, що наявність у ОСОБА_1 інвалідності 3 групи з дитинства за відсутності даних про тяжкість захворювання та потребу стаціонарного лікування, при наявності вище перелічених даних про вчинений злочин та особу обвинуваченого не можна розцінювати як безперечну підставу відмови для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Крім цього, вважає, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволені подання слідчого, та не обравши іншого запобіжного заходу і не рекомендувавши це зробити досудовому слідству, порушив тим самим вимоги ст. 165-2 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, особу, в провадженні якої перебуває справа, міркування прокурора, які підтримали подану апеляцію з вищевказаних мотивів, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які заперечили проти скасування постанови суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, повинні бути враховані особа обвинуваченого, її вік, стан здоров’я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніш до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, страждає низкою хвороб, є інвалідом 3 групи з дитинства.

За поясненнями слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа, ОСОБА_1 за той час, який пройшов з моменту звільнення його з під варти, будь-яких намагань вплинути на свідків, або іншим чином перешкодити встановленню істини по справі не вчиняв, від виконання процесуальних дій з його участю не ухилявся.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду.

Що ж стосується посилань прокурора в апеляції на те, що судом не врахована тяжкість злочину, кількість вилученого наркотичного засобу та інші обставини, на які є посилання в апеляції прокурора, то вони, у разі доведеності вини обвинуваченого у вчиненні зазначеного злочину, в подальшому можуть бути враховані при розгляді справи по суті та призначенні ОСОБА_1 покарання.

Вважає колегія суддів безпідставними й твердження апелента про те, що суд першої інстанції, відмовивши в задоволені подання слідчого, та не обравши іншого запобіжного заходу і не рекомендувавши це зробити досудовому слідству, ніби то порушив тим самим вимоги ст. 165-2 КПК України, оскільки відповідно до цього закону обрання інших запобіжних заходів у разі відмови у взятті під варту, є правом, а не обов’язком суду. Надання будь-яких «рекомендацій» щодо виду запобіжного заходу не належить до компетенції суду, оскільки відповідно до ч.І ст. 165-2 КПК України, на стадії досудового розслідування справи запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 165-2, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила .

апеляцію прокурора, за погодженням з яким вносилось подання слідчого, залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду від 17 вересня 2010 року, якою щодо ОСОБА_1, відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, - без зміни.

Судді: