Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

Ухвала

Іменем України

№11-552/2010

10 серпня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів: Ткача С. О., Заліщука М. С.

з участю прокурора Філя С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції та засудженого ОСОБА_1М, на постанову Коростенського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року, якою щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

засудженого 26.04.2007року Стороміським районним

судом м.Вінниці за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки

позбавлення волі,

відмовлено у задоволенні подання адміністрації Коростенської виправної колонії № 71 про умовне дострокове звільнення ОСОБА_1 за безпідставністю.

В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи та засудженого ОСОБА_2 порушується питання про скасування постанови суду, як незаконної. На обгрунтування поданих апеляцій її автори посилаються на те, що ОСОБА_1 в період відбування покарання в Коростенській виправній колонії № 71 з 22.01.2010 року порушень режиму утримання не допускав, має одне заохочення. Виконує роботу днювального відділення і згідно характеристики до виконання своїх обов’язків відноситься сумлінно. Наголошують також на тому, що стягнення, які були накладені на засудженого раніше, відповідно до ч.14 ст.134 КВК України, вважаються погашеними.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи апеляції з вищевказаних підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період відбування ним покарання на протязі 2008-2009 p.p. неодноразово допускав порушення режиму утримання, зокрема, й такі, як невиконання законних вимог адміністрації, погрози фізичною розправою іншому засудженому, самовільне залишення робочого місця, за що неодноразово піддавався дисциплінарним стягненням.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанцій прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання.

Посилання в апеляції прокурора та засудженого на те, що ОСОБА_1 в період відбування покарання в Коростенській виправній колонії №71 з 22.01.2010 року порушень режиму утримання не допускав, має одне заохочення, а стягнення, які були накладені на засудженого раніше, відповідно до ч.14 ст.134 КВК України, вважаються погашеними, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_1 на момент внесення подання в Коростенській виправній колонії № 71 перебував нетривалий час, і за таких умов вважати, що він своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, підстав немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Коростенського міськрайонного суду від 23 червня 2010 року, якою відмовлено у задоволенні подання адміністрації Коростенської виправної колонії № 71 про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_1 - без зміни.

Судді