Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
№11-622/2010
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Фоміна Ю.В.,
суддів: Андрушкевича С.З. та Широкопояса Ю.В.,
з участю: прокурора Філя С.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Романівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року, -
встановив:
Цією постановою, на підставі ст. 281 КПК України, кримінальну справу про обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України направлено прокурору Житомирської області для додаткового розслідування.
В постанові суду зазначено, що, органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 24 лютого 2010 року близько 17 години разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходився по місцю свого постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, де вони спільно розпивали спиртні напої.
Під час розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які перебували в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_2 виник умисел, направлений на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, ОСОБА_2, взявши в праву руку кухонний ніж, умисно, із значною силою прикладання наніс кулаком правої руки два удари в область грудної клітки ОСОБА_3, а тоді продовжуючи свої злочинні дії, умисно, з великою силою прикладання наніс декілька ударів лезом кухонного ножа в область лівої половини грудної клітки та верхніх кінцівках ОСОБА_3, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення лівої половини грудної клітки у 8 міжреберному проміжку, з ушкодженням лівого куполу діафрагми, крововиливу в ліву плевральну порожнину, ушкодження товсті кишки на відстані 12 сантиметрів від селезінкового кута з крововиливами по краям ушкодженням кишки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння і які спричинили смерть потерпілого ОСОБА_3 26 лютого 2010 року.
Водночас, у результаті своїх умисних дій ОСОБА_2 заподіяв ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців лівого плеча, різаної рани і саден правого променево-зап’ясного суглобу, різаної рани лівого променево- зап’ясного суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Під час судового слідства захисником підсудного було заявлене клопотання про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування через неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Підсудний клопотання захисника підтримав. Прокурор проти задоволення клопотання захисника заперечив, пославшись на те, що досудове слідство проведено повно, всебічно та об’єктивно. Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що клопотання захисника підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
На думку суду, всупереч вимогам статті 22 КПК України, досудове слідство у справі проведено неповно і поверхово, внаслідок чого залишилися нез'ясованими ряд обставин, які мають істотне значення для її правильного вирішення.
Так, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 показав, що під час спільного вживання у його будинку спиртних напоїв разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, останні безпричинно розпочали бійку, під час якої ОСОБА_4 штовхнув його, а потім почав душити. В цей же час ОСОБА_3 наніс йому кілька ударів руками по обличчю. Захищаючись, він не відштовхнув ОСОБА_4, взяв кухонного ножа, яким наніс йому удар в область лівого плеча. Після нанесеного удару ОСОБА_4 впав на підлогу, а він підійшов до ОСОБА_3, який в цей час сидів на ліжку та наніс йому удар ножем по тулубу, та кілька ударів руками по різним частинам тіла.
Такі ж показання ОСОБА_2 давав в ході досудового слідства під час допиту в якості підозрюваного, а також під час відтворення обстановки та обставин події, проведеного з його участю.
З показаннями підсудного ОСОБА_2 узгоджуються показання допитаного в ході судового слідства свідка ОСОБА_4, який показав, що вони втрьох вживали спиртні напої. Через деякий час між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виникла сварка, яка переросла в бійку під час якої ОСОБА_3 почав наносити удари ОСОБА_2 Він також втрутився у бійку та почав утримувати ОСОБА_2 рукою за шию. В цей час він відчув удар ножем в область плеча та впав на підлогу, а ОСОБА_2, не викинувши ножа, почав підходити до ОСОБА_3, який на той час сидів на ліжку. Одразу після нього він втік з будинку ОСОБА_2
Крім цього, з висновку судово-медичної експертизи № 19 вбачається, що у ОСОБА_2 були виявлені легкі тілесні ушкодження, які уторились від нанесення не менше 13 ударів тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів кулаком, здавленням шиї пальцями рук. Дані тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказав ОСОБА_2 під час відтворення обстановки і обставин події.
Згідно вимог статті 132 КПК України у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому. Однак, вказані вимоги кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового слідства дотримані не були.
Так, незважаючи на те, що конфлікт, в результаті якого були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3, відбувався з участю в ньому ОСОБА_4, який одночасно з ОСОБА_3 застосував до ОСОБА_6 фізичне насильство, слідчим при описі обставин вчинення злочину, дана і обставина не була відображена.
Досудовим слідством недостатньо повно з’ясовані обставини щодо того чи мало місце з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суспільно небезпечне посягання відносно ОСОБА_2, а також чи не діяв останній в стані необхідної оборони або з перевищенням меж необхідної оборони.
При цьому, приймаючи процесуальне рішення щодо відмови в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КК країни, слідчий недостатньо мотивував його.
Окрім цього, описуючи обставини вчинення злочину в постанові про притягнення як обвинуваченого, слідчий зазначив, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3 в область лівої половини грудної клітки лезом кухонного ножа, що призвело до заподіяння тілесного ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення. При цьому слідчий не звернув уваги на суперечливість такого формулювання, оскільки проникаюче поранення могло бути спричинено клинком ножа, а не його лезом.
Судом також встановлено, що під час досудового слідства безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального закону, зокрема статті 76 КПК України , щодо обов’язкового призначення експертизи.
Так, згідно довідки Романівської центральної районної лікарні, ОСОБА_6 з 1995 року перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: психічні розлади, внаслідок вживання алкоголю. Такі дані викликають сумнів в осудності ОСОБА_2, а тому, згідно пункту 3 статті 76 КПК України, для визначення
психічного стану останнього під час досудового слідства необхідно було обов’язково призначити та провести судово-психіатричну експертизу.
Наявна у матеріалах кримінальної справи довідка про неможливість проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи у зв’язку з відмовою ОСОБА_2 від її проведення, на переконання суду, не є достатньою підставою для не проведення зазначеної експертизи, оскільки вона могла бути призначена та проведена в умовах стаціонару. Слід також зазначити, що доказування вини, відповідно до вимог статті 64 КПК України, включає в себе встановлення психічного стану обвинуваченого при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності.
За таких обставин суд прийшов до переконання, що допущені під час досудового слідства неповнота та неправильність не можуть бути усунуті в судовому засіданні і дана кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить постанову суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд, через невідповідність висновків суду викладених у постанові, фактичним обставинам справи.
Так, у постанові суду зазначено, що досудовим слідством недостатньо повно з'ясовано чи не перебував ОСОБА_2 у стані необхідної оборони або з перевищенням меж необхідної оборони. Однак, в матеріалах справи є не скасована постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КК України. Крім цього, виходячи з висновку експерта (т. 1 а.с. 232-235), при дослідженні трупа ОСОБА_3 в останнього виявлені, також, і різані рани верхніх кінцівок, що може вказувати на самооборону.
Вищезазначене вказує на відсутність стану необхідної оборони чи її перевищення в діях обвинуваченого ОСОБА_2
Також, у постанові суду зазначено, що в постанові про притягнення як обвинуваченого слідчим не зазначено, що в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_2, крім потерпілого ОСОБА_3, брав участь і ОСОБА_4 Однак, відповідно до ч. 1 ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Крім цього, свідок ОСОБА_4 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні пояснив, що участі у бійці не брав, а намагався лише заспокоїти ОСОБА_2, щоб останній припинив бійку.
Обставина на яку посилається суд, що лезом ножа, як зазначено в обвинуваченні не можна заподіяти проникаючого поранення, не є підставою для направлення справи на додаткове розслідування, оскільки цей недолік можна усунути в судовому засіданні шляхом зміни обвинувачення.
Так само як і не проведення на стадії досудового слідства судово-психіатричної експертизи, оскільки її можна призначити та провести і під час судового розгляду справи.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення захисника ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції, обговоривши її доводи, вивчивши справу, апеляційний суд вважає, що апеляція вдоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 281 КПК України підставою направлення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
В постанові суду першої інстанції правильно зазначено, що відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
Судом вірно встановлено, що під час досудового слідства безпідставно порушені вимоги ст. 76 КПК України, щодо обов'язкового призначення та проведення судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_2 для становлення психічного стану обвинуваченого при наявності у справі даних, викликають сумнів щодо його осудності. Це повинен був зробити саме орган досудового слідства. Не встановлення в повному обсязі обставин, які передбачені ст. 64 КПК України, є безумовною підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
В постанові суду обґрунтовано вказано, що в порушення положень ст. 132 КПК України, у постанові про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_2 слідчим, при описанні обставин вчинення злочину, не було відображено що конфлікт, в результаті якого були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3, відбувався з участю в ньому ОСОБА_4, який одночасно з ОСОБА_3 застосував до ОСОБА_2 фізичне насильство та зазначено, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3 в область лівої половини грудної клітки лезом кухонного ножа, що призвело до заподіяння тілесного ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення, не зважаючи на те, що проникаюче поранення могло бути спричинено клинком ножа, а не його лезом.
Апеляційний суд погоджується також з іншими, викладеними в постанові питаннями, які належним чином мотивовані, а саме відносно того, що органом досудового слідства недостатньо повно з'ясовані обставини щодо того чи мало місце з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суспільно небезпечне посягання відносно ОСОБА_2, а також чи не діяв останній в стані необхідної оборони або з перевищенням меж необхідної оборони оскільки наявна в матеріалах справи постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КК України слідчим недостатньо мотивована.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції, а тому постанову суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Романівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року, якою кримінальна справа про обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 2 КК України направлена прокурору Житомирської області для додаткового розслідування, залишити без зміни.
Судді: