Справа № 2-111/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

10 лютого 2007 року                                                                          м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                                 Амброскіна В.Л.,

при секретареві                                                                                              Садовської Я.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судового засідання, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання права власності на частку нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаними вимогами. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що з 1987 року по червень 2004 року він з відповідачем проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та за час спільного проживання сторони вели спільне господарство і на спільні кошти ними було придбано різне майно, яким вони користувались та розпоряджались разом. Так, 14.08.2002 року ними було придбано двох-поверхневий будинок за адресою: АДРЕСА_3, але договір купівлі продажу було оформлено на відповідача. З часу придбання цього будинку, вони разом в ньому проживали, робили ремонт та реконструкцію для облаштування його приміщень під виробничо-торговельний комплекс з центром дозвілля та житлової квартири. Але у червні 2004 року між сторонами виник конфлікт, після якого вони перестали проживати однієї сім'єю, перестали вести спільне господарство, та надалі проживають в цьому ж будинку, але у різних приміщеннях. Позивач вважає, що оскільки спірне нерухоме майно було придбано на спільні гроші у період спільного проживання, тому він має право на 1/2 частину цього майна, але відповідач відмовляється у вирішенні спору мирним шляхом, тому він вимушений звернутися до суду із вимогами про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірного нерухомого майна.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що з 1987 року вони із відповідачем стали проживати однією сім'єю та вести спільне господарство. Вони разом працювали та заробляли гроші шляхом перепродажу речей та овочів, і з 1992 року стали вести свій бізнес, заснувавши фірму «Ягуар», ІНФОРМАЦІЯ_1 якої був позивач, а ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач. Потім вони почали торгувати великими партіями різних речей та фруктів ї-овочів, та відповідно отримували великі прибутки, та весь час відкладали гроші для покупки більш привабливої квартири. Вони придбали квартиру НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, для офісу та проживання, але при цьому, договорилися оформити її на мати відповідача, яка повинна була потім подарувати її своєї дочці, що згодом ї було зроблено. Також 04.11.1995 року вони продали двох-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, та дочці на весілля 18.11.1995 року придбали однокімнатну квартиру. Далі, 06.05.1996 року вони придбали квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, яку було оформлено на відповідача, оскільки позивач їй повністю довіряв. Бізнес процвітав і 07.03.1997 року вони придбали квартиру НОМЕР_3 у тому ж будинку АДРЕСА_1, щоб об'єднати ці квартири та зробити магазин, та договір купівлі продажу знов було оформлено на відповідача, з тих же самих причин. Таким чином майже за півтора року було придбано чотири квартири та зроблено ремонти. Далі у 2002 році вони вирішили продати всю нерухомість та купити нерухомість для виробництва кондитерських виробів і на початку серпня того ж року вони продали квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, та придбали 14.08.2002 року колишній дитячий садочок за адресою: АДРЕСА_3, за 300 тис. грн., де постійно проживали разом та робили ремонт і реконструкцію. Але у червні 2004 року між ними стався конфлікт, після котрого вони спільне господарство вже не ведуть та, проживають у різних частинах будинку, але цей будинок було придбано на спільні кошти і тому він вважає, що йому повинно належати 1/2 його частка.

Відповідач ОСОБА_2, у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала повністю та пояснила, що вони із позивачем дійсно проживали однією сім'єю з 1987 року, але по літо 1995 року, оскільки у позивача з'явились інші жінки. Також вони разом із ОСОБА_1 вели спільний бізнес та заробляли гроші торгівлею, але квартири у будинку АДРЕСА_1, за рахунок яких було придбано спірне нерухоме майно, купувались за гроші її матері, у якої були великі заощадження. Тому відповідач вважає, що вимоги позивача не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Допитані у судовому засіданні за клопотанням позивача свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, кожен окремо, у судовому засіданні показали, що знали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка і жінку, які проживали разом та вели спільне господарство.

Також свідок ОСОБА_3 показав, що він познайомився із сторонами у 2002 році, коли позивач лікувався у нього у лікарні, а відповідачка приходила провідувати позивача, приносила продукти та купляла ліки, а йому представилась дружиною ОСОБА_1. Після того вони здружилися, та він декілька разів приходив до них у гості у дитячий садочок, де вони проживають, вони поводилися як подружжя, показували кімнати де проживали разом, розповідали навіщо купили садочок, але йому відомо, що у 2004 році вони посварилися та їхні стосунки змінилися.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_8, крім того, кожен окремо показали, що вони працювали у сторін та у 2002-2003 роках робили ремонт у дитячому садочку, який вони придбали для виробництва. В цей період сторони проживали разом, ОСОБА_1 був хазяїном, сплачував за роботу та стосунки у них були як у подружжя.

Крім того, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, кожен окремо пояснили, що знайомий із сторонами з самого початку їх спільного проживання та їм відомо, що весь цей час вони разом заробляли гроші, проживали разом та вели спільне господарство, разом за спільні гроші купляли квартири та дитячий садочок по АДРЕСА_3, але з 2004 року їхні стосунки припинилися.

Допитані у судовому засіданні за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, кожен окремо, у судовому засіданні показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю та вели спільне господарство до 1995 року, а квартири у будинку АДРЕСА_1 було придбано на гроші, які давала мати відповідача ОСОБА_14.

Крім того, свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є рідною сестрою матері ОСОБА_2, та зі слів сестри їй відомо, що сторони з 1995 року спільного господарства не вели, та що квартири по АДРЕСА_1 купляли на гроші її сестри, у якої були заощадження та яка відкладала гроші з пенсії, а також на гроші її сестри робилися ремонти. Але свідок також пояснив, що сторони разом займалися підприємницькою діяльністю та добавляли гроші на покупку зазначених квартир.

Свідок ОСОБА_12 також пояснила, що їй теж відомо про те, що сторони проживали однієї сім'єю до 1995 року зі слів матері ОСОБА_2, та з її ж слів вона мала великі заощадження та купляла квартири, в яких проживали сторони. Також свідок пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом заробляли гроші займаючись торговельною діяльністю.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні також пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_2 та їй відомо, що сторони разом заробляли гроші, але квартири купляли на гроші її бабусі та діда з боку матері, які були заможними. Її бабуся торгувала на ринці кормом для папуг і птахів, та мала великі заощадження. Після 1995 року сторони перестали проживати однією сім'єю, оскільки у позивача з'явились інші жінки, але він приходив ночувати.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та дослідивши інші докази, які є у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає повному задоволенню.

Судом встановлено, що:

Сторони з 1987 року проживали однією сім'єю, разом заробляли гроші та вели спільне господарство. Згідно із статуту ТОВ «Ягуар», учасниками даного товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із статутним фондом 17700 грн., що складає 100 часток, по 50 часток кожному.

Згідно із договору купівлі-продажу від 04.11.1995 року, укладеного на Запорізької товарної біржі «Титан-Інвест» за реєстровим НОМЕР_4, ОСОБА_14, ОСОБА_2, яка діла від себе та від імені ОСОБА_15 продали двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, продаж здійснено за 300 млн.крб..

Згідно із договору купівлі-продажу від 06.05.1996 року, укладеного на Запорізької Товарної Біржі «Торг-Інвест» за реєстровим НОМЕР_5, ОСОБА_2, придбала на праві власності чотирьох-кімнатну квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, купівлю здійснено за 3040 млн. крб..

Згідно із договору купівлі-продажу від 07.03.1997 року, укладеного на Товарної Біржі «Строй-Інвест» за реєстровим НОМЕР_6, ОСОБА_2, придбала на праві власності чотирьох-кімнатну квартиру НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1, купівлю здійснено за 6173 грн..

Згідно із договору дарування від 29.09.1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_16 за реєстровим НОМЕР_4, ОСОБА_14 подарувала ОСОБА_2, належну їй на праві власності чотирьох-кімнатну квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1, що належала дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізької Товарної Біржею «Титан-Інвест» від 03.11.1995 року за реєстровим НОМЕР_7.

Згідно із договору купівлі-продажу від 08.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_17 за реєстраційним НОМЕР_8, ОСОБА_2, продала квартири №НОМЕР_2 і НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, продаж здійснено за 32247 грн..

Згідно із договору купівлі-продажу від 10.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_18 за реєстраційним НОМЕР_9, ОСОБА_2, продала квартиру НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1, продаж здійснено за 14224 грн..

Відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_17 за реєстраційним НОМЕР_10, ОСОБА_2 придбала на праві власності нерухоме майно в цілому,- що складається з літери «А-2» адміністративної будівлі, літери «Б» входу у підвал, літер «В», «Г», «Д» наметів, літери «Е» складу, літері «І» замощення, паркани №1-4, літера «пд» підвал, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3, та продаж здійснено за 300 тис.грн.. Згідно із реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, серія НОМЕР_11, виданого ОП ЗМБТІ від 20.08.2002 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на літери «А-2», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_17 за реєстраційним НОМЕР_10.

Сторони після купівлі нерухомості за адресою: АДРЕСА_3, разом переїхали в цей будинок, разом там проживали та разом робили ремонт і реконструкцію будинку для налагодження виробництва.

Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно із ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд критично ставиться до стверджень відповідача та свідків з його боку, про те, що сторони з літа 1995 року однією сім'єю не проживали та спільне господарство не вели, оскільки ці ствердження іншими доказами не підтверджується, а навпаки спростовується тим, що сторони разом після придбання спірної нерухомості постійно там проживали, разом робили ремонт та реконструкцію цієї нерухомості, що також підтверджується показаннями свідків із боку позивача.

Крім того, суд також критично ставиться до ствердження відповідача та свідків з його боку про те, що квартири по АДРЕСА_1 купувались на гроші її батьків, які мали заощадження, оскільки наявність будь-яких заощаджень, або відповідного прибутку у батьків відповідача на час придбання квартир, не підтверджується жодним належним доказом, тому що двом із зазначених свідків це відомо із слів померлої матері відповідача, а інший свідок є донькою відповідача, але всі свідки свідчили про те, що сторони разом заробляли гроші. Суд також вважає, непідтвердженим посилання відповідача на те, що зазначені квартири купувались також за рахунок продажу двокімнатної квартири по АДРЕСА_2, оскільки її було продано 04.11.1995 року, а першу квартиру НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 було придбано напередодні - 03.11.1995 року, що зазначено у вищевказаному договорі дарування, а інші квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3, в тому ж будинку було придбано лише у травні 1996 року та у березні 1997 року.

Тому суд приходить до висновку про те, що сторони з 1987 року до моменту придбання спірної нерухомості 14.08.2002 року, та ще деякий час після цього, проживали разом як члени сім'ї, вели спільне господарство та внаслідок спільної праці на спільні гроші придбали спірну нерухомість.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_3, яке було придбано на ім'я ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 14.08.2002 року, є спільної сумісної власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до ст.372 Цивільного кодексу України, майно, що є у спільній сумісній власності може бути поділене між співвласниками та у разі поділу цього майна, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Таким чином, оскільки між співвласниками іншої домовленості, щодо їх часток у спільної сумісної власності не було, суд вважає за можливе поділити спірне нерухоме майно, припинивши право спільної сумісної власності на нього, визнавши за кожною стороною право власності на 1/2 частку цього майна.

Крім того, судові витрати, згідно із ст.88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 17 Закону України «Про власність» та ст.ст.368, 372 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Поділити між співвласниками нерухоме майно, що складається з літери «А-2» адміністративної будівлі, літери «Б» входу у підвал, літер «В», «Г», «Д» наметів, літери «Е» складу, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3, визнавши за ОСОБА_1, на праві спільної часткової власності 1/2 частку вказаного нерухомого майна, а іншу 1/2 частку залишити у спільної часткової власності ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1500 грн.00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний

суд м. Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його

проголошення та подання апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви

про апеляційне оскарження.        

Суддя:               В.Л. Амброскін