Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44
УХВАЛА
Іменем України
№10-186/2010
29 червня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області
з складі:
головуючої - судді Мельничук Н.М.,
суддів: Фоміна Ю.В. та Широкопояса Ю.В.,
з участю: прокурора Володько А.І.,
особи, яка подала скаргу ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2010 року, -
встановив:
Цією постановою на підставі ст. ст. 236 - 7, 236 - 8 КПК України задоволена скарга ОСОБА_1. Постанова старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Житомирської області від 9 квітня 2010 юку про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України, скасована.
В постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою та вважав постанову прокурора незаконною, яка винесена за відсутності приводів та підстав.
Судом встановлено, що постановою від 9 квітня 2010 року старшим прокурором відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органами прокуратури Житомирської області ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ст. 375 ч.1 КК України по факту постановлення суддею завідомо неправосудної постанови.
Приводом і підставою для порушення даної кримінальної .справи стало те, що Коростенський міськрайонний суд 9 листопада 2009 року виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді 50 годин громадських робіт.
Під час виконання Коростенським MB КВІ УДДУ ПВП в Житомирській області даної постанови суду встановлено, що до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_3, який на території Коростенського району та м. Коростеня не проживає.
В порушення вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, суд не встановив винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не врахував доводи ОСОБА_3, який заперечив факт вчинення адміністративного правопорушення, вказавши, що у адмінпротоколі вказано іншу адресу проживання та інші анкетні дані правопорушника, а також відсутність у нього будь-якого транспортного засобу, а тому на думку прокурора в даних діях судді, який виніс дану постанову, вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України.
Як пояснив ОСОБА_1, 9 листопада 2009 року ним було розглянуто протокол про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2009 року стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, за ст. 130 ч. 1 КУпАП та накладено на правопорушника адміністративне стягнення у виді 50 годин громадських робіт. Дана постанова ніким не оскаржувалась і набрала чинності.
Згідно ст. 98 КПК України, при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, орган дізнання, слідчий або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якого порушується кримінальна справа. Якщо на момент порушення справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.
На момент порушення кримінальної справи постанова Коростенського міськрайонного суду від 9 листопада 2009 року відносно ОСОБА_4 не скасована, ніким не оскаржена і набрала законної сили.
Відповідно п. 2 ст. 11 Закону «Про судоустрій України», судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими для виконання.
Крім цього, рішення місцевих судів можуть переглядатись та визначатись законність їх прийняття лише апеляційною та касаційної інстанціями, іншого законодавством не передбачено.
В такому випадку, коли невизначено законності прийняття постанови суду від 9 листопада 2009 року по справі про адміністративне правопорушення, відсутні і підстави для порушення зазначеної кримінальної справи, а тому постанова прокурора від 9 квітня 2010 року підлягає скасуванню як незаконна. Слід зауважити, що прокурор в постанові про порушення кримінальної справи, зазначила, що постановою суду незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, тоді як за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_4, тобто це різні особи.
В апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставиться питання про скасування вказаної постанови суду та направлення справи на новий судовий розгляд, з посиланням на те, що вона винесена всупереч вимогам чинного законодавства.
Коростенський міськрайонний суд, в порушення ст.ст. 251, 280 КУпАП не встановив винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Не дивлячись на доводи ОСОБА_3, який був присутнім при розгляді справи у суді, що він не вчиняв адміністративного правопорушення і що у нього відсутній будь-який транспортний засіб, суд у постанові вказав, що ОСОБА_4 свою вину та факт порушення визнав.
Встановивши, що особа даного адміністративного правопорушення не вчиняла, суд в даному випадку повинен був винести постанову про закриття справи, а не постановляти рішення, яким застосовано заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.
Тобто, в даному випадку у прокуратури області були приводи і підстави до порушення кримінальної справи, так як до адміністративної відповідальності притягнуто особу, яка на території Коростенського району та м. Коростеня не проживає.
Крім того, у резолютивній частині постанови зазначено, що скаргу ОСОБА_1 задоволено, а постанову про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України скасовано. В той же час, прокуратурою області не порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1, як вказано у постанові, а справу порушено за фактом постановлення суддею завідомо неправосудної постанови, у зв'язку з виявленням ознак злочину та вжиття всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1, яка вважала, що постанову суду слід залишити без зміни, обговоривши доводи апеляції, вивчивши справу та матеріали перевірки прокуратури Житомирської області за фактом винесення суддею Коростенського міськрайонного суду постанови від 9 листопада 2009 року, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляція задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236 - 8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення оскарженої постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
З матеріалів справи видно, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суд додержався цих положень кримінально - процесуального закону.
Суд першої інстанції, заслухавши пояснення особи, яка подала скаргу - ОСОБА_1, та прокурора, дослідивши справу та матеріали, які стали підставою для порушення кримінальної справи, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що підстав для порушення кримінальної справи за ст. 375 ч. 1 КК України стосовно ОСОБА_1 не має.
Як випливає зі змісту постанови прокурора від 9 квітня 2010 року, приводом та підставою для порушення даної кримінальної справи стало те, що Коростенський міськрайонний суд 9 листопада 2009 року виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, за ст. 130 ч. 1 КУпАП у виді 50 годин громадських робіт, але, як встановлено перевіркою він є вигаданою особою, тобто привід для порушення справи був.
Згідно вимог ч. 2 ст. 94 КПК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. В матеріалах справи та матеріалах перевірки є копія постанови старшого прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Житомирської області від 9 квітня 2010 року про порушення кримінальної справи за фактом постановлення суддею завідомо неправосудної постанови за ст. 375 ч. 1 КК України, в якій таких достатніх даних не наведено.
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що на момент порушення кримінальної справи, постанова Коростенського міськрайонного суду від 9 листопада 2009 року відносно ОСОБА_4 ніким не оскаржена, не скасована і набрала законної сили та в своєму рішенні вказав на те, що прокурор в постанові про порушення кримінальної справи, зазначив, що постановою суду незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, тоді як за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_4Ф, тобто це різні особи.
ОСОБА_1 в засіданні суду першої інстанції пояснив, що він розглянув в судовому засіданні та виніс постанову відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто відносно особи щодо якої був складений протокол про адміністративне правопорушення. Вказане твердження доводами постанови прокурора про порушення кримінальної справи не спростоване, а підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 19 вересня 2009 року та постанови суду від 27 травня 2010 року.
Поза увагою прокурора, який виніс постанову про порушення кримінальної справи, залишилось те, що особа, яка склала вище зазначений протокол про адміністративне правопорушення, недбало віднеслась до своїх службових обов’язків, внісши дані про особу правопорушника з його слів та вигадані дані про свідка ОСОБА_5, не перевіривши паспорт або інший документ, який посвідчує особу правопорушника. ОСОБА_5 пояснив, що очевидцем зазначеної події він не був і ніякого підпису в протоколі не ставив. Зазначені обставини, у даному випаду, потребують більш ретельної перевірки, та здійснення відповідних висновків.
Матеріалами перевірки не встановлена наявність прямого умислу судді, який виніс вище зазначену постанову, тобто те, що він усвідомлював, що постановляє завідомо неправосудну постанову.
Апеляційний суд не погоджується з посиланнями апелянта про те, що прокуратурою області не порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1, як вказано у постанові суду, а за фактом постановлення суддею завідомо неправосудної постанови, оскільки вони суперечать вимогам кримінально-процесуального закону та рішенню Конституційного Суду України № 3 - рп / 2003 від 30 січня 2003 року. А тому висновки суду першої інстанції в цій частині слід вважати правильними.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що постанова Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_1, яка відповідає вимогам кримінально - процесуального закону, є законною та обґрунтованою. Тому її слід залишити без зміни.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 27 травня 2010 року, якою задоволена скарга ОСОБА_1, а постанова старшого прокурора відділу нагляду прокуратури Житомирської області від 9 квітня 2010 року про порушення кримінальної справи за ознаками в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 375 ч. 1 КК України, скасована, залишити без зміни.
Судді: